YaChudo

Франсуа Піко

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Франсуа Піко
фр. François-Édouard Picot Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження17 жовтня 1786[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Французьке королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть15 березня 1868[3][4][…] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Париж[3][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортретний живописd, ню, історичний живопис, релігійний живописd і міфологічний живопис Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1817)[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительФрансуа-Андре Венсан і Жак-Луї Давід Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокнеокласицизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніÉdouard Cibotd, Етьєн-Проспер Берн-Белькур,d, Александр Кабанель, Адольф Вільям Бугро, Ulysse Butind, Жан-Жак Еннер, Claudius Popelind, Jehan Georges Vibertd, Ferdinand Chaigneaud, Jules Collinetd, Каміль Піссарро, Georges Lafossed, Édouard Bailled, Victor Mottezd, Charles Frédéric Chassériaud, Гюстав Моро, Gustave Achille Guillaumetd[10], Adolphe Léofantid, Pierre-Adolphe Badind і Isidore Pilsd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникНаціональна вища школа красних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленАкадемія красних мистецтв Франції[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориThe Siege of Calaisd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAugustin-André Picotd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекції
Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[11], Musée de l’Histoire de Franced, Музей витончених мистецтв Парижаd, Музей Фіцвільяма, Королівські музеї витончених мистецтв[12], музей Пікардіїd, Карнавале, Версальський палац, Musée Magnind, musée Saint-Germaind і Library-museum of the Comédie-Françaised Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Франсуа Піко у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсуа Едуар Піко (фр. François-Édouard Picot; 17 жовтня 1786—15 березня 1868) — французький історичний живописець, учень Франсуа Андре Венсена і Жака Луї Давида, представник неокласицизму.

Біографія

Народився в Парижі в 1786 році. У 1813 році виграв Римську премію, отримавши стипендію для навчання живопису. Досяг першого успіху на Паризькому салоні 1819 роки за роботу Амур і Психея (Лувр). Продовжував виставлятися у Салоні по 1839 рік. У 1836 році Франсуа Едуар Піко був обраний в Паризьку академію; раніше, в 1832 році, став офіцером ордену Почесного легіону.

Творчість

Отримавши в 1813 році велику римську премію, навчався в Італії, де написав картину «Амур і Психея» (1817), яка поклала початок його популярності. У творах першої пори своєї діяльності, як наприклад «Рафаель і Форнарина» (1822), «Орест, що засинає в обіймах Електри» (1822; в Луврських музеях) і «Благовіщення», він виявив, порівняно з послідовниками школи Давида, яка панувала на той час, більше простоти і натуральності в композиції, більше теплоти і блиску в колориті, більше м'якості і приємності в загальному враженні. Коли виник у французькому живопису романтичний напрям, Піко приєднався до нього і став прагнути в своїх роботах узгодити теплоту почуття і мальовничість з чистотою і строгістю стилю; але для повного досягнення цієї мети у нього не було достатньої сили.

Він став одним з видних корифеїв романтичної школи. Серед його учнів були такі художники, як Піль, Кабанель, Бугро, Леньов, Бенувіль, Г. Моро, Е. Леві та інші. З 1836 року він був членом Французького інституту. Найважливіші з творів цього художника відносяться до монументального живопису, серед яких алегоричний плафон в одній із зал Версальського музею, два таких самих плафони в Луврській галереї і настінний розпис у паризьких церквах Нотр-Дам-де-Лорет («Небесне увінчання Богородиці»), Сент-Вінсент-де-Поль («Христос і апостоли»), Сен-Меррі («Св. Женев'єва дає обітницю невинності») і ін. Серед інших творів Піко картини: «Взяття Кале герцогом Гізом у 1558 році» (в Версальської галереї) і «Епізод чуми у Флоренції» (в Гренобльському музеї); крім того він автор багатьох портретів.

Галерея

  • Амур і Психея (1817).
    Амур і Психея (1817).
  • Леда (1832).
    Леда (1832).
  • Взяття Кале герцогом Гізом у 1558 р.
    Взяття Кале герцогом Гізом у 1558 р.

Примітки

  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ https://www.google.ru/books/edition/Cyclopedia_of_Painters_and_Paintings/4wgFAAAAYAAJ?hl=en&gbpv=1&dq=Fran%C3%A7ois-%C3%89douard+Picot+october+1786&pg=PA439&printsec=frontcover
  3. ↑ а б Lavigne H. État civil d'artistes français — Paris: 1881. — P. 87.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ François Edouard Picot
  6. ↑ http://archives.paris.fr/s/4/etat-civil-actes/resultats/?
  7. ↑ а б Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 268.
  8. ↑ RKDartists
  9. ↑ AGORHA — 2009.
  10. ↑ Гильоме, Густав-Ашиль // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. Iа. — С. 569.
  11. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  12. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/picot-francois-edouard

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).