Західноафриканський франк

Західноафриканський франк
Коди і символи
Символи	F
Територія обігу
Емітент	Бенін[1],  Буркіна-Фасо[1],  Гвінея-Бісау[1],  Кот-д'Івуар[1],  Малі[1],  Нігер[1],  Сенегал[1] і  Того[1]
Історія
Валюта-попередниця	French West African francd і Malian francd[2]
Виробництво монет та банкнот
Центральний банк	Центральний банк держав Західної Африки[1]
Вебсайт	http://www.bceao.int/
€1 =
1 =
UAH1 =
Пов'язані валюти	= 1 центральноафриканський франк
Західноафриканський франк у Вікісховищі

Західноафриканський франк (фр. Franc CFA BCEAO, Franc de la Communauté financière africaine) — спільна валюта восьми незалежних держав в Західній Африці: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Гвінея-Бісау, Малі, Нігер, Сенегал і Того. Ці вісім країн мають загальне населення 102,5 млн осіб (станом на 2013 рік) і сукупний ВВП у 78,4 млрд дол США (станом на 2012 рік). ISO 4217 код валюти: XOF. У грудні 2020 року з'явились наміри запровадити нову валюту — еко.

26 грудня 1945 року Уряд Франції схвалив декрет, згідно з яким у Французькій Західній Африці було запроваджено Франк КФА. До жовтня 1955 року емісію здійснював приватний «Банк Західної Африки», а з жовтня 1955 до квітня 1959 року «Емісійний інститут Французької Західної Африки і Того», який належав державі.

4 квітня 1959 року інститут було перетворено на Центральний банк держав Західної Африки (фр. Banque Centrale des États de l'Afrique de l'Ouest, BCEAO). У 1962 році банк почав роботу, ставши емісійним центром для семи держав, які підписали договір про утворення Валютного союзу Західної Африки (фр. Union Monétaire Ouest Africaine, UMOA)): Кот-д'Івуар, Нігер, Малі, Бенін (тоді Дагомея), Сенегал, Мавританія та Буркіна-Фасо (тоді Верхня Вольта). Майже одразу із зони франка вийшла Малі і ввела свою валюту — Малійський франк. Восени 1963 року до союзу долучалась Того. У 1973 році Мавританія вийшла із союзу і запровадила свою валюту — угію. У 1984 році Малі знову ввійшла до союзу, запровадивши західноафриканський франк як свою валюту^[3].

10 січня 1994 року у Дакарі був підписаний договір, в результаті якого замість Валютного союзу Західної Африки було утворено Західноафриканський економічний і валютний союз. 2 травня 1997 року до союзу приєдналась Гвінея-Бісау, замінивши своє песо на західноафриканський франк.

У 1962 році (рік початку роботи Центрального банку Західної Африки) валютний курс складав 50 західноафриканських франків до 1 французького, 10 січня 1994 року (створення Західноафриканського економічного і валютного союзу) він становив 100 західноафриканських франків до одного французького. 1 січня 1999 року було встановлено курс до євро у співвідношенні 655,97:1.

У 1960 році почалося карбування монет номіналом 5 франків, у 1961 — 1 франк, у 1966 — 10 франків, у 1967 — 100 франків, у 1970 — 25 франків, у 1970 — 25 франків, у 1972 — 50 франків. У 1976 році замість алюмінієвої монети у 1 франк з'явилась монета зі сталі. У 1992—1996 роках карбувалися монети номіналом 250 франків. У 2003 році почалося карбування монет у 200 та 500 франків^[4][5].

Було випущено чотири серії банкнот:

• зразка 1961 року: 50, 100, 500, 1000, 5000 франків;
• зразка 1976—1981 років: 500, 1000, 5000, 10 000 франків;
• зразка 1991—1994 років: 500, 1000, 2500, 5000, 10 000 франків
• зразка 2003 року: 500, 1000, 2000, 5000, 10000 франків^[6][7].

Країна, яка випустила банкноту, вказується таким префіксом на банкноті:
А — Кот-д'Івуар;
В — Бенін;
С — Буркіна-Фасо;
D — Малі;
H — Нігер;
К — Сенегал;
S — Гвінея-Бісау;
Т — Того.

В наш час^[коли?] в обігу перебувають банкноти зразка 2003 року^[8]. У листопаді 2012 року було випущено банкноту номіналом 500 франків.

• Франк КФА
• Центральноафриканський франк