YaChudo

Формула Шезі

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Формула Шезі — формула для визначення середньої швидкості потоку руху рідини у відкритих руслах, каналах, а також у самопливних трубопроводах. .

Загальний опис

Отримана французьким інженером гідравліком А.Шезі (фр. Antoine de Chézy) (1718–1798) у 1775 році[1]. Використовується для розрахунків потоків у річних руслах та каналізаційних системах.

V = C R ⋅ I {\displaystyle V=C{\sqrt {R\cdot I}}} ,

де V — середня швидкість потоку, м/с;

C — коефіцієнт опору тертя по довжині (коефіцієнт Шезі), що є інтегральною характеристикою сил опору;
R — гідравлічний радіус, м;
I — гідравлічний ухил, м.

Формула Шезі має те ж призначення, що і формула Дарсі-Вейсбаха. Коефіцієнт втрат на тертя λ {\displaystyle \lambda } пов'язаний з коефіцієнтом опору C наступною залежністю:

C = 8 g λ {\displaystyle C={\sqrt {\frac {8g}{\lambda }}}} .

Коефіцієнт опору C може бути визначений за формулою Н. Н. Павловського:

C = 1 n R y , {\displaystyle C={\frac {1}{n}}R^{y},}

де n — коефіцієнт шорсткості, що характеризує стан поверхні русла, для випадку каналізаційних труб приймається у діапазоні (0,012…0,015) для інших випадків — інформація наведена в літературі[2]

у — показник степеня, що залежить від величини коефіцієнта шорсткості та гідравлічного радіуса:
y = 2 , 5 n − 0 , 13 − 0 , 75 R ( n − 0 , 1 ) . {\displaystyle y=2,5{\sqrt {n}}-0,13-0,75{\sqrt {R}}\left({\sqrt {n}}-0,1\right).}

Ця формула рекомендується для значень R < (3…5)м. При великих гідравлічних радіусах чи інших значеннях коефіцієнтів шорсткості застосування формули Н. Н. Павловського в гідравлічних розрахунках річкових русел приводить до значних похибок.

При сталому значенні y = 1/6 формула Шезі зводиться до формули Манінга.

Існують і інші емпіричні формули для визначення коефіцієнта опору C[3]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 531. — 50 000 прим. (рос.)
  2. ↑ Киселев, П. Г. Справочник по гидравлическим расчетам [Текст] / П. Г. Киселев. — М.: Энергия, 1972. — 312 с.
  3. ↑ Железняков Г. В. Теоретические основы гидрометрии [Текст] / Г. В. Железняков. — Л.: Гидрометеоиздат, 1968. — 292 с.

Джерела

  • Левицький Б. Ф., Лещій Н. П. Гідравліка. Загальний курс. — Львів: Світ, 1994. — 264с. ISBN 5-7773-0158-4
  • Константінов Ю. М., Гіжа О. О. Технічна механіка рідини і газу: Підручник.- К.: Вища школа, 2002.-277с.: іл. ISBN 966-642-093-7
  • Кулінченко В. Р. Гідравліка, гідравлічні машини і гідропривід: Підручник.- Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006.-616с. ISBN 966-8347-38-2
  • Колчунов В. І. Теоретична та прикладна гідромеханіка: Навч. Посібник.-К.: НАУ, 2004.-336с. ISBN 966-598-174-9.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).