Флутиказон

Флутиказон (англ. Fluticasone, лат. Fluticasonum) — синтетичний препарат з групи глюкокортикоїдних гормонів, який застосовується інгаляційно, інтраназально у вигляді спрею, та нашкірно у вигляді крему.^[2][3] Флутиказон у вигляді пропіонату запатентований у 1980 році, та застосовується у клінічній практиці з 1990 року.^[4]

Флутиказон — синтетичний препарат з групи глюкокортикоїдних гормонів. Препарат має протизапальну, протиалергічну та протисвербіжну дію. Препарат пригнічує синтез простагландинів, цитокінів та інших біологічно активних речовин, що беруть участь у розвитку запальних реакцій. У зв'язку із поганим всмоктуванням препарату в шлунково-кишковому тракті флутиказон застосовується місцево (інгаляційно, інтраназально або нашкірно). При інгаляційному застосуванні препарат зменшує симптоматику та частоту нападів бронхіальної астми, а також зменшує прояви хронічного обструктивного захворювання легень і покращує функції легень незалежно від віку та статі пацієнтів, а також функції легень на момент початку лікування препаратом, та незалежно від шкідливих звичок, зокрема паління, та алергологічного статусу пацієнта. При інтраназальному застосуванні флутиказон зменшує чхання, свербіж слизових оболонок носа, ринорею, закладеність та неприємні відчуття в носі, а також полегшує очні симптоми, які пов'язані з ринітом. Щоправда, при нанесенні препарату на великі ділянки шкіри або при частому нанесенні препарат може чинити системний вплив на організм, або стимулювати появу в пацієнтів синдрому Кушинга.

Флутиказон погано всмоктується після перорального застосування, системна біодоступність препарату складає 28,6 %, абсолютна біодоступність при пероральному застосуванні складає 0,5 % у зв'язку з швидким першим проходженням флутиказону через печінку, та 0,51 % при інтраназальному застосуванні. Флутиказон майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові. Даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та виділення в грудне молоко немає.^[3] Метаболізується флутиказон у печінці, спочатку до активних, пізніше до неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму практично повністю з калом, лише незначна частина флутиказону виводиться з сечею. Період напіввиведення після внутрішньовенного введення препарату становить 15,1 години.

Флутиказон застосовується при бронхіальній астмі інгаляційно; інтраназально для лікування сезонного та цілорічного полінозу; місцево для лікування дерматозів, чутливих до лікування кортикостероїдами.

При інгаляційному та місцевому застосуванні флутиказону спостерігається менша кількість побічних ефектів, ніж при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Проте при інгаляційному та місцевому застосуванні нечасто можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:

• Алергічні реакції — шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк та еритема обличчя, гіперемія кон'юнктиви, набряк очей, набряк губ, набряк гортані.
• З боку дихальної системи — захриплість голосу, відчуття подразнення в горлі, чхання, рідше кашель, кандидоз ротової порожнини, поява виразок у носі, вкрай рідко — перфорація перегородки носа.
• Ефекти, спричинені системною дією препарату — головний біль, запаморочення, катаракта, глаукома, остеопороз, зниження функції кіркової речовини наднирників, затримка росту в дітей.

Флутиказон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, нелікованих інфекціях шкіри, рожевих та звичайних вуграх, периоральному дерматиті, перианальному та генітальному свербежі, свербежі без запалення, при дерматозах у дітей віком до 3 місяців.

Флутиказон випускається у вигляді аерозолю для інгаляцій по 125 мкг на дозу по 30 і 120 доз, порошку для інгаляцій у капсулах по 125 і 250 мкг на дозу по 60 доз, спрею назального по 50 мкг/дозу по 120 і 150 доз, крему по 0,5 мг/г у тубах по 15 г, мазі по 0,05 мг/г у тубах по 15 г; в інгаляційній формі в комбінацї з вілантеролом^[5], а також у вигляді дозованого порошку для інгаляцій з сальметеролом.^[6]

• Флутиказон: (інгал.) |(спрей) |(крем) на сайті mozdocs.kiev.ua
• ФЛЮТИКАЗОН (FLUTICASONUM)