Фйоре Сардо
| Фйоре Сардо | |
|---|---|
Фйоре сардо в розрізі | |
| Альтернативна назва | Fiore Sardo |
| Країна походження | Італія |
| Регіон | Сардинія |
| Основа | Незбиране овече молоко |
| Пастеризованість | Ні, використовують сире молоко |
| Структура | Твердий, із невареним сирним зерном |
| Жирність | Не менш як 40 % у сухій речовині |
| Вага | Зазвичай 1,5–4 кг |
| Витримка | Від 105 діб; для натирання — від 180 діб |
| Сертифікація | DOP / PDO з 1996 року |
Фйоре Сардо (італ. Fiore Sardo) — італійський твердий сир із незбираного сирого овечого молока, який виробляють і витримують на Сардинії. Належить до сирів із невареним сирним зерном (італ. pasta cruda).[1] Має характерну головку з опуклою бічною поверхнею, щільну білу або солом'яно-жовту сирну масу та смак, гострота якого посилюється з визріванням.[2]
Назва Fiore Sardo з 1996 року має в Європейському Союзі статус захищеного найменування походження — DOP, або PDO. Фйоре сардо та пекоріно сардо зареєстровані як окремі найменування.[3] Обидва належать до традиції італійських овечих сирів, особливо поширених у центральних і південних регіонах країни та на островах.[4]
Походження та сировина
Зона походження молока, виробництва й визрівання фйоре сардо охоплює всю територію Сардинії.[1] Традиційне пастуше виробництво пов'язане передусім із внутрішніми районами острова, зокрема гірською Барбаджею. Сир виготовляли як продукт, придатний до зберігання на період, коли вівці не дають молока.[5]
Використовують свіже незбиране сире молоко овець сардинської породи Sarda. Молоко вечірнього й ранкового доїнь можна переробляти окремо або змішувати.[1] Овече молоко багате на жир і білок; його склад залежить, зокрема, від породи, годівлі та стадії лактації. Значну частину цього молока використовують саме для виготовлення сирів.[6]
Історія та назва
Назва Fiore Sardo буквально означає «сардинська квітка». Її пов'язують із традиційними дерев'яними формами: на дні форми з каштанової деревини вирізали квітку, іноді разом з ініціалами виробника, і цей малюнок залишав відбиток на сирі.[7] Водночас існує інша версія, яка пояснює слово «квітка» давнім використанням рослинного засобу для зсідання молока. Обидві версії стосуються походження назви; сучасна специфікація передбачає сичуг тваринного походження.[5][1]
Фйоре сардо згадано у Стрезькій конвенції 1951 року про використання назв сирів. У 1955 році в Італії його визнали як Denominazione tipica, а указом від 28 листопада 1974 року — як Denominazione di origine.[7][1] Європейську реєстрацію DOP здійснено Регламентом Комісії (ЄС) № 1263/96 від 1 липня 1996 року, який набув чинності 2 липня того самого року.[3]
Поряд із пастушими господарствами, що переробляють молоко власних отар, діють підприємства, які закуповують молоко або сир для подальшого визрівання. В етнографічному дослідженні 2018 року описано відмінності між цими виробничими моделями та суперечки щодо способів збереження й позначення ремісничої продукції.[8]
Окрема ініціатива Slow Food Fiore Sardo dei Pastori підтримує пастухів-сироварів і традиційне виробництво без додавання заквасок. Її вимоги до учасників відрізняються від загальних правил DOP: зокрема, специфікація DOP допускає внесення місцевих молочнокислих культур із зони виробництва.[5][1]
Характеристики
Головка має форму двох приплюснутих усічених конусів, з'єднаних широкими основами. Опуклу бічну поверхню традиційно описують як італ. a schiena di mulo — «мулову спину». Маса зазвичай становить 1,5–4 кг; специфікація допускає відхилення, пов'язані з технічними умовами виготовлення. Кірка буває від насичено-жовтої до темно-коричневої, сирна маса — білою або солом'яно-жовтою.[1][7]
Сирна маса щільна, переважно без вічок. Зі збільшенням витримки смак стає гострішим; в ароматі описують відтінки сухофруктів і трав. Копчення, якщо його застосовують, додає димних відтінків.[9][10]
Масова частка жиру становить не менш як 40 % у сухій речовині. Це показник відносно маси сиру без води, а не кількість грамів жиру в 100 г готового продукту.[10]
Виробництво
Зсідання та формування
Молоко фільтрують і зсідають пастоподібним сичугом ягнят та/або козенят. Температура зсідання становить приблизно 34 °C навесні й улітку та 36 °C узимку. Ущільнений згусток енергійно подрібнюють до дрібного зерна, дають йому осісти, після чого викладають у форми. Головки перевертають і обробляють вручну, сприяючи відділенню сироватки.[10] У традиційному пастушому виробництві використовують мідні казани; значна частина роботи з формування головки залишається ручною.[5]
Технологічне визначення pasta cruda означає, що після подрібнення сирне зерно не піддають варінню. Окремою операцією є scottatura — обробка поверхні сформованої головки гарячою сироваткою (scotta) та/або гарячою водою для утворення міцнішої кірки.[1][9]
Соління, підсушування та копчення
Головки солять у насиченому розсолі приблизно 36–48 годин. Частину головки, яка виступає над поверхнею розсолу, можна додатково вкривати сіллю.[1] Після соління їх підсушують на решітках; початковий етап триває близько двох тижнів. У традиційних господарствах головки розміщують поблизу вогнища, де вони також набувають запаху диму.[5] Специфікація дозволяє копчення димом місцевих дерев і чагарників, але не встановлює його як обов'язкову операцію для кожної головки.[1]
Визрівання
Подальше визрівання відбувається у прохолодних приміщеннях із регулярним перевертанням головок. Для тривалої витримки використовують льохи; кірку обробляють сумішшю оливкової олії, винного оцту й солі.[5]
План контролю встановлює такі мінімальні строки:[10]
| Призначення сиру | Мінімальна витримка |
|---|---|
| Столовий сир | 105 діб — три з половиною місяці |
| Сир для натирання (італ. da grattugia) | 180 діб — шість місяців |
Для мінімальної 105-добової витримки враховують повні послідовні дні після дня початку виготовлення.[10]
Мікробіота та дослідження визрівання
Природну мікробіоту фйоре сардо досліджують як один із чинників формування його властивостей. У роботі 2006 року вивчено 12 партій ремісничого сиру із сирого овечого молока без доданих заквасок. Протягом визрівання переважали молочнокислі бактерії та ентерококи; серед основних виявлених мікроорганізмів були Lactococcus lactis і Enterococcus faecium. Між партіями спостерігали помітні відмінності у вологості та вмісті солі.[11]
У дослідженні 2024 року проаналізовано 95 експериментальних зразків після 105 і 180 діб витримки. Порівнювали сир із сирого молока та з молока, обробленого за температури 57 або 68 °C. Газова хроматографія з мас-спектрометрією виявила зміни складу метаболітів залежно від тривалості визрівання й теплової обробки сировини; зокрема, у більш витриманих зразках зростала концентрація окремих амінокислот.[12]
Вимога використовувати сире молоко зумовила дослідження способів перевірки автентичності сиру. У 2025 році науковці Agris Sardegna випробували спектроскопію в ближній інфрачервоній ділянці разом зі статистичними моделями для розрізнення сирів із сирого та термізованого молока. Автори зазначили потребу розширити вибірку й перевірити метод на невідомих зразках із різних районів та періодів виробництва.[13] Термізовані зразки в таких дослідах є матеріалом для порівняння; вони не становлять передбаченого специфікацією різновиду Fiore Sardo DOP.[1]
Маркування та простежуваність
У системі контролю DOP кожну головку ідентифікують до соління: зазначають дату виробництва й використовують дозволений казеїновий знак. Це дає змогу пов'язати готовий сир із відповідною виробничою партією.[10] На етикетці розміщують назву Fiore Sardo DOP, логотип зі стилізованим зображенням вівці та позначення захищеного найменування походження.[7]
Кулінарне використання
Менш витриманий фйоре сардо вживають як столовий сир, зокрема з хлібом, свіжими бобами та іншими продуктами місцевої кухні. Триваліше витриманий сир натирають до макаронних і традиційних сардинських страв, зокрема pane frattau — страви на основі тонкого хліба. Його також подають із вином.[9]
Фйоре сардо має історичний зв'язок і з лігурійською кухнею: у XIX столітті його використовували в Лігурії для приготування песто.[9]
Охорона назви та обіг в Україні
Назву Fiore Sardo включено до додатка XXII-C до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом — переліку географічних зазначень сільськогосподарської продукції та харчових продуктів ЄС, що підлягають охороні в Україні. В українському тексті додатка наведено транскрипцію «Фьйоре Сардо». Статті 202 і 204 Угоди передбачають охорону таких найменувань, зокрема від неправомірного використання для подібних продуктів, які не відповідають специфікації.[14]
Під час продажу в Україні на сир поширюються загальні вимоги до інформації про харчові продукти: обов'язкові відомості надають українською мовою, зазначають термін придатності та, за потреби, особливі умови зберігання. Молоко й молочні продукти внесені до законодавчого переліку речовин і продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість.[15]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м Scheda guida per la produzione della DOP «Fiore Sardo» (PDF). Ministero dell'agricoltura, della sovranità alimentare e delle foreste (італ.). Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Фіоре Сардо (Fiore Sardo): сир PDO з овечого молока. Towardia (укр.). Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ а б Commission Regulation (EC) No 1263/96 of 1 July 1996. EUR-Lex (англ.). 1 липня 1996. Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Сири Італії: 56 захищених назв і регіони. Towardia (укр.). Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ а б в г д е Shepherds’ Fiore Sardo. Fondazione Slow Food per la Biodiversità (англ.). Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Овече молоко: склад, користь і цінність. Towardia (укр.). Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ а б в г Fiore Sardo DOP. Agenzia Laore Sardegna (італ.). 1 травня 2020. Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Siniscalchi, Valeria; Zecchin, Franco (2018). Conservation et production de la valeur du Fiore Sardo : Producteurs, commerçants et activistes dans la régulation de la typicité d’un fromage italien. Techniques & Culture (фр.) (69): 56—73. doi:10.4000/tc.8807.
- ↑ а б в г Fiore Sardo DOP. Qualigeo (італ.). Fondazione Qualivita. Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ а б в г д е Piano di controllo «Fiore Sardo» DOP. PC–FS, revisione 0 del 10 settembre 2026 (ZIP, PDF). IFCQ Certificazioni (італ.). 10 вересня 2026. С. 13, 21–22; план затверджено 15 вересня 2026 року. Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Pisano, M. Barbara; Fadda, M. Elisabetta; Deplano, Maura; Corda, Arianna; Cosentino, Sofia (2006). Microbiological and chemical characterization of Fiore Sardo, a traditional Sardinian cheese made from ewe's milk. International Journal of Dairy Technology (англ.). 59 (3): 171—179. doi:10.1111/j.1471-0307.2006.00260.x.
- ↑ Sibono, Leonardo; Manis, Cristina; Zucca, Francesca та ін. (2024). Metabolomic profiling of Fiore Sardo cheese: Investigation of the influence of thermal treatment and ripening time using univariate and multivariate classification techniques. Food Chemistry (англ.). 456 139930. doi:10.1016/j.foodchem.2024.139930.
- ↑ Caredda, Marco; Dedola, Alessio Silvio; Pes, Massimo; Addis, Margherita (2025). The Use of NIR Spectroscopy and Chemometrics to Identify the Thermal Treatment of Milk in Fiore Sardo PDO Cheese to Detect Fraud. Foods (англ.). 14 (13) 2288. doi:10.3390/foods14132288. PMC 12248494.
- ↑ Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Додаток XXII-C (PDF). Кабінет Міністрів України (укр.). С. 31 додатка XXII-C. Процитовано 1 листопада 2026.; Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (PDF). Кабінет Міністрів України (укр.). Статті 202, 204. Процитовано 1 листопада 2026.
- ↑ Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів: Закон України від 6 грудня 2018 року № 2639-VIII. Законодавство України (укр.). Верховна Рада України. Статті 6, 10, 15, 19; додаток 1. Процитовано 1 листопада 2026.
Література
- Gobbetti, Marco; Neviani, Erasmo; Fox, Patrick (2018). The Cheeses of Italy: Science and Technology (англ.). Cham: Springer International Publishing. doi:10.1007/978-3-319-89854-4. ISBN 978-3-319-89853-7.
- Catherine W. Donnelly, ред. (2016). The Oxford Companion to Cheese (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-933088-1.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
