YaChudo

Ферруччо Бурко

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Ферруччо Бурко
італ. Ferruccio Burco Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження26 квітня 1939[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМілан, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті27 квітня 1965 (26 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіОстуні, Провінція Бриндізі, Апулія, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертіавтомобільна аварія Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїдиригент Редагувати інформацію у Вікіданих

Ферруччо Бурко (італ. Ferruccio Burco; 26 квітня 1939, Мілан — 27 квітня 1965, Остуні, Італія) — італійський диригент-вундеркінд.

Життєпис

Син художника Клаудіо Бурко та його дружини, співачки Ганни Бурко Джентіле, яка спорадично виступала в Італії з концертами наприкінці 1930-х років. Стверджували, що першою ознакою музичної обдарованості трирічного Ферруччо було його обурення фальшивою нотою, яку взяв акомпаніатор його матері.[2] Протягом 1943—1946 років навчався музиці у Бруно Бруні в Лукці, потім у 1946—1950 роках займався в Римі під керівництвом Орфео Россі. Дебютував як диригент у віці чотирьох років, 30 травня 1943 року в Бергамо, і об'їздив із гастролями всю Італію. Крім того, в 1944 та 1945 роках знявся в головній ролі у двох короткометражних дитячих фільмах режисера Доменіко Валінотті «Бачичин стає мільйонером» і «Бачичин-поліцейський» (обидва за книгами Джани Ангвіссоли).[3]

У листопаді 1947 року гастролював у Парижі, диригуючи Оркестром Колонна.[4] 1948 року здійснив гастрольне турне по США, організоване менеджером опери Нью-Джерсі Бенджаміном Боніто (відносини між ним і сім'єю Бурко закінчилися судовим позовом[5]), яке включало, зокрема, концерт у Карнеґі-холі 28 лютого; рецензент «Нью-Йорк таймс» засвідчив бурхливе захоплення тритисячної аудиторії, зазначивши, проте, що основні переваги юного музиканта — не чистота і відточеність виконання, а видовищність і наснага.[6] Того ж року диригував концертом з оперних номерів на нью-йоркському стадіоні Триборо, що включав виконану цілком оперу П'єтро Масканьї «Сільська честь», у якій головну партію співала його мати.[7] Микола Слонимський іронічно повідомляє, що на запитання журналіста, що він думає про Артуро Тосканіні, восьмирічний вундеркінд відповів: «Він теж дуже добрий диригент».[8]

Продовжуючи активну гастрольну діяльність, у вересні 1950 року дав чотири концерти в Гавані, які мали великий успіх.[9] Кубинський скульптор Домінго Поубле Гонсалес виліпив бюст юного музиканта.[10] У січні 1951 року диригував у Мехіко двома концертами Національного симфонічного оркестру.[11]

1960 року закінчив Міланську консерваторію, після чого повернувся до Карнеґі-холу і 29 вересня 1961 року дав концерт із оркестром Symphony of the Air; рецензент «Нью-Йорк таймс» відгукнувся про виступ 22-річного диригента дуже скептично, розцінивши його як технічно грамотний, але зовсім немузичний.[12] Зрештою Бурко очолив духовий оркестр у містечку Скуїнцано. Повертаючись у це місто після виступу в Казерті, потрапив в автокатастрофу: машина, в якій їхали музиканти, врізалася в дерево, Бурко та другий диригент Паскуале Фузіллі загинули на місці, кларнетист Армандо Буонанно помер дорогою до лікарні.[13] У праворадикальній пресі зустрічаються твердження про те, що смерть Бурко могла бути невипадковою, оскільки в останній рік життя він брав активну участь в організації Жана Тіріара «Молода Європа».[14]

Примітки

  1. ↑ https://ancestors.familysearch.org/en/M5XW-F3N/ferruccio-burco-1939-1966
  2. ↑ Eight-year-old Leads Symphony [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // Life, 15.03.1948, p. 73.
  3. ↑ Ferruccio Burco [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // Enciclopedia del cinema in Piemonte
  4. ↑ Prodige italien en tournée [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // L’Action catholique, 27.11.1947, p. 1.
  5. ↑ L’impresario américain du jeune Burco se défend [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // Le Devoir, 24.07.1948, p. 5.
  6. ↑ Ferruccio Burco, 8, 'Wows' 3,000 Persons Conducting U.S. Debut at Carnegie Hall [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // The New York Times, 29.02.1948, p. 62.
  7. ↑ Un ragazzo prodigio [Архівовано 2021-08-27 у Wayback Machine.] // Musica e dischi (Мілан), No. 29 (листопад-грудень 1948), p. 1.
  8. ↑ Nicolas Slonimsky. Musical Children: Prodigies or Monsters? (1948) // Nicolas Slonimsky. Writings On Music. — Routledge, 2005. — Vol. IV. — P. 302.
  9. ↑ Leonardo Depestre Catony. Ferruccio Burco [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // Habana Radio, 15.09.2021.
  10. ↑ Boletín de música y artes visuales (Washington D.C.), No. 10 (грудень 1950), p. 32.
  11. ↑ Octavio Sosa. El niño Ferruccio Burco, músico del Romanticismo [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // Pro Ópera (Мексика), 11.12.2019.
  12. ↑ Raymond Ericson. Ferruccio Burco, Who Conducted Here as a Boy, Returns [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // The New York Times, 30.09.1961, p. 16.
  13. ↑ Burco l'ex bimbo prodigio della musica muore di notte in auto contro un albero [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // La Stampa, 28.04.1965, p. 13.
  14. ↑ M. Mariotti. In ricordo di Ferruccio Burco [Архівовано 2022-08-28 у Wayback Machine.] // L'Ultima Crociata, Anno LXX — N. 5 (липень-серпень 2020), p. 4.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).