YaChudo

Фенек

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Фенек
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Родина: Псові (Canidae)
Підродина: Caninae
Триба: Лисиці (Vulpini)
Рід: Лисиця (Vulpes)
Вид:
Фенек (V. zerda)
Біноміальна назва
Vulpes zerda
(Zimmermann, 1780)
Синоніми
Список
  • Canis cerdo Gmelin, 1788
  • Canis fennecus Lesson, 1827
  • Canis zerda Zimmermann, 1780
  • Fennecus arabicus Desmarest, 1804
  • Fennecus brucei Desmarest, 1820
  • Fennecus zerda (Zimmermann, 1780)
  • Megalotis cerda Illiger, 1811
  • Viverra aurita F.A.A. Meyer, 1793
  • Vulpes denhamii Boitard, 1842
  • Vulpes saarensis Skjoldebrand, 1777
  • Vulpes zaarensis Gray, 1843
Vulpes zerda — Тулузький музей

Фенек[1] (Vulpes zerda) — мініатюрна лисиця своєрідної зовнішності, яка живе в пустелях Північної Африки. Інколи її відносять до особливого роду Fennecus. Своє ім'я цей звір отримав від арабського fanak, що означає «лисиця». Наукова видова назва zerda походить від грецького xeros, «сухий».

Деякі люди утримують фенеків, як домашніх тварин[2].

Зовнішній вигляд

Фенек — найменший представник родини псових, за розмірами він менший за свійських котів. Висота в загривку 18–22 см, довжина тіла — 30–40 см, хвоста — до 30 см, важить він до 1,5 кг. Морда коротка, загострена. Очі великі. Вуха фенека — найбільші серед хижаків відносно до величини голови; вони досягають 15 см у довжину і потрібні для кращого охолодження тіла в денну спеку. Стопа опущена, що дозволяє фенеку рухатися по гарячому піску. Зуби у нього маленькі, особливо ікла. Волосяний покрив у фенека високий, густий і м'який, захисного забарвлення: зверху рудуватий або палевий, знизу білий. Хвіст пухнастий, з чорним кінчиком. Так звана «фіалкова», або надхвостова, залоза, характерна для всіх лисиць, прихована під темним жорстким волоссям. Молоді фенеки майже білі.

Розповсюдження

Найчисленніша популяція фенеків мешкає в центральній Сахарі, хоча вони зустрічаються від північного Марокко до Синайського та Аравійського півостровів, а на півдні — до Нігера, Чаду і Судану. Фенек населяє піщані пустелі, де полюбляє триматися заростей трави та негустого чагарника, які надають йому укриття і їжу. Живе він у норах, які викопує сам; веде нічний спосіб життя.

Фенеки поширені в піщаних пустелях і напівпустелях північної Африки та північного Синаю, але їхня точна чисельність невідома; немає жодної детальної інформації стосовно кількості та статусу виду. Фенеки мешкають на заповідних територіях в Алжирі, Єгипті, Лівії, Мавританії, Нігері та Тунісі. Вид внесений до списку в Конвенції CITES в Додаток II (2000).

Спосіб життя та харчування

Фенеки — соціальні тварини; вони живуть родинними групами, число особин у яких доходить до 10. Клани зазвичай складаються з однієї родинної пари, їх статевонезрілого потомства і, можливо, декількох старших дітей. Інколи декілька сімей селяться разом, в одному лігві. Межі власної ділянки фенеки мітять сечею і калом. Вони дуже «балакучі»: гавкають, скиглять, бурчать і виють.

Фенек всеїдний і велику частину кормів викопує з піску і землі. Полюють переважно поодинці, як і всі лисиці. Харчується фенек дрібними хребетними, яйцями, комахами (у тому числі сараною), падлом, корінням рослин і плодами. Величезні вуха дозволяють йому вловлювати найлегше шарудіння. Може довго обходитися без води, отримуючи рідину з м'яса, ягід і листя.

Робить запаси їжі.

Фенек виявляє велику спритність і жвавість, уміння високо і далеко стрибати — до 0,7 м вгору. Протекційне забарвлення дозволяє йому зливатися з піщаним ландшафтом; даних про те, що більші хижаки полюють на фенеків, немає. У нього прекрасно розвинені нюх, слух і чудовий нічний зір.

Фенеки — хижаки, вони скорочують число дрібних ссавців, птахів, рептилій, комах та інших безхребетних, знайдених у межах їх родинної території, відіграючи певну роль у регуляції їх чисельності.

Розмноження

Фенеки розмножуються один раз на рік. Шлюбний сезон у січні-лютому, але тічка у самок продовжується лише два дні. Ці тварини моногамні, кожна пара має домашню ділянку. У період розмноження самці стають агресивними та активно мітять свою ділянку сечею.

Вагітність триває 50–53 дні; у березні-квітні самка приносить 2–6 дитинчат у норі з гніздовою камерою, вистеленою травою, пір'ям і шерстю.

Цуценята при народженні важать лишень 50 г. Мати залишається з ними в лігві до двотижневого віку, коли у них розплющуються очі. Самець приносить їжу, але в лігво не заходить, тому що самка в цей час дуже агресивна і відганяє його від сосунків.

У віці 5 тижнів дитинчата вперше покидають лігво і бродять в околицях.

Але лише у віці 3 місяців починають вирушати на значні відстані. У той самий час у самок припиняється лактація.

Статева зрілість у фенеків настає в 6–9 місяців. Інколи молоді фенеки залишаються з батьками та допомагають ростити нове потомство.

Середня тривалість життя — 10–12 років.

Статус популяції

Фенеки є об'єктами полювання, їх вбивають заради хутра, а також ловлять і продають як домашніх тварин. Це єдина з лисиць, яка легко приручається і може жити в будинку.

Таксономія та філогенія

Фенек науково описаний як Canis zerda Ебергардом Циммерманном в 1780 році.[3][4][5] У 1788 році Йоганн Фрідріх Гмелін надав виду синонім Canis cerdo, визначивши типову місцевість як пустелю Сахара.[6] Через кілька років Фрідріх Альбрехт Антон Маєр в 1793 році запропонував назву Viverra aurita;[7] типовою місцевістю був Алжир. Серед наступних синонімів — Fennecus arabicus, запропонований Ансельмом Гаетаном Демаре в 1804 році;[8] Megalotis cerda, описаний Йоганном Карлом Вільгельмом Іллігером в 1811 році[9] (на основі ранніших описів Гмеліна), а також ще один синонім Демаре — Fennecus brucei (1820), типовою місцевістю якого були Алжир, Туніс, Лівія та Судан. У 1827 році Рене Лессон запропонував ще один синонім (Canis fennecus), значною мірою спираючись на науковий опис 1780 року.[10] У 1840-х роках вид отримав додаткові синоніми: від П’єра Буатара в 1842 році (Vulpes denhamii)[11] та від Джона Едварда Грея у 1843 році (Vulpes zuarensis).[12] Типові місцевості для них були відповідно «внутрішня Африка» та Єгипет. У 1978 році Гордон Барклай Корбет перейменував вид на Vulpes zerda,[13] що є його сучасною науковою назвою.[5] Спочатку вид відносили до роду Canis, але після молекулярних аналізів його перенесли до Vulpes, попри наявність певних відмінних морфологічних і поведінкових рис.[14]

Згідно з ДНК-даними, найближчим сучасним родичем фенека є лисиця Бленфорда. Вони є двома з восьми видів так званих «пустельних лисиць» роду Vulpes, які мають подібну екологію; до інших належать корсак, піщана лисиця, Vulpes macrotis, тибетська лисиця, лисиця Рюппеля та капська лисиця. Усі ці вісім видів еволюціонували для життя в пустельних умовах, розвинувши такі риси, як піщане забарвлення хутра, великі вуха, пігментовані очі та спеціалізовані нирки.[15] Слово fennec походить від арабського fanak, яке, ймовірно, має перське походження.[16]

Фенек є одним із 13 сучасних видів роду Vulpes і належить до родини Псові.[14]

Vulpes
 
 

V. chama

 
 

V. bengalensis

 
 

V. pallida

 
 
 
 
 

V. cana

 
 

V. zerda

 
 
 
 
 

V. macrotis

 
 

V. lagopus

 
 
 
 
 

V. corsac

 
 

V. ferrilata

 
 
 
 

V. vulpes

 
 

V. rueppelli

 
 
 
 
 
 


Фенек у культурі

Фенек на монеті Алжира номіналом ¼ динара
  • Фенек зображений на алжирській монеті ¼ динара[17].
  • Фенек дав назву Firefox for mobile на стадії розробки (Mozilla Fennec).
  • Хоча в цілому фенек є найменшим видом родини псових, один з підвидів лисиці острівної в середньому менший за розміром за нього[18].
  • «Лис пустелі» — прізвисько, дане британськими військами німецькому генерал-фельдмаршалу Ервіну Роммелю за свою хитрість та здатність обходити пастки.
  • Однойменний пес з фільму «Песник» в селі Антонівка.

Примітки

  1. ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 138.
  2. ↑ Фенек як домашня тварина[недоступне посилання]
  3. ↑ Zimmermann, E. A. W. 1780. Geographische Geschichte des Menschen, und der vierfussigen Thiere. Weygandschen Buchhandlung, Leipzig, Germany 2:1-432.
  4. ↑ Шаблон:MSW3 Wozencraft
  5. ↑ а б Larivière, Serge (26 грудня 2002). Vulpes zerda. Mammalian Species (714): 1—5. doi:10.1644/0.714.1.
  6. ↑ Gmelin, J. F. 1788. Revision of 'Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis synonymis, locis' by C. Linnaeus. G. E. Beir, Lipsiae, Germany 1:1-232.
  7. ↑ Meyer, F. A. A. 1793. Systematisch-summarische Uebersicht der neuesten zoologischen Entdeckungen in Neuholland und Africa. Zoologische Annelen (Weimar) 1:xxvi-412.
  8. ↑ Desmarest, A. G. 1804. Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquee aux arts, principalement a l' agriculture et a l'economie rurale et domestique: par une societe de naturalistes et d' agriculteurs: avec des figures tirees des trois regnes de la nature. Deterville, Paris, France 24: 1-238
  9. ↑ Illiger, J. K. W. 1811. Prodromus systematis mammalicim et avium. Sumptibus C. Salfeld, Berlin, Germany.
  10. ↑ Lesson, R.-P. 1827. Manuel de mammalogie ou histoire naturelle des mammiferes. Roret, Paris, France.
  11. ↑ Boitard, M. 1842. Le jardin des plantes: description et moeurs des mammiferes de la menagerie et du museum d'histoire naturelle. J.-1. Dubochet, Paris, France.
  12. ↑ Gray, J. E. 1843. List of the specimens of Mammalia in the collection of the British Museum. British Museum of Natural History, London.
  13. ↑ Corbet, G. B. 1978. The mammals of the Palaearctic region, a taxonomic review. British Museum of Natural History and Cornell University Press, London.
  14. ↑ а б Castelló, José R. (11 вересня 2018). Canids of the World: Wolves, Wild Dogs, Foxes, Jackals, Coyotes, and Their Relatives. Princeton University Press. с. 172, 205. ISBN 978-0-691-17685-7.
  15. ↑ Henry, J. David (9 квітня 2013). Red Fox: The Catlike Canine (англ.). Smithsonian Institution. ISBN 978-1-58834-339-0.
  16. ↑ Fennec. Dictionary.com. Процитовано 19 грудня 2024.
  17. ↑ Bank of Algeria [Архівовано 15 грудня 2004 у Wayback Machine.](англ.)
  18. ↑ How Small Island Fox Is? Friends of the Island Fox(англ.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).