Фемій
| Фемій д.-грец. Φήμιος | |
|---|---|
Фемій. Ілюстрація з книги Густава Шваба «Найкрасивіші легенди античності» (1882) | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Заняття | аед |
| Персонаж твору | Одіссея |
Фемій (д.-грец. Φήμιος) — персонаж епічної поеми Гомера «Одіссея», син Терпія, ітакійський співець-аед, який виконував епічні пісні в палаці відсутнього Одіссея.
Міфологія та роль в «Одіссеї»
Фемій Терпіад переважно розважав залицяльників, які домагалися руки дружини Одіссея Пенелопи та претендували на його престол. Аед виконує пісню про сумне повернення греків з-під Трої («Повернення ахейців»). Цей спів засмучує Пенелопу, оскільки нагадує їй, що її власний чоловік досі не повернувся. Вона виходить зі своєї кімнати і просить співця обрати іншу пісню. Проте її син Телемах заперечує, оскільки вважає, що співакові не слід забороняти співати те, що підказує йому серце, і до того ж це право Телемаха як господаря вирішувати, а не його матері[1].
Гомер наголошує, що Фемій виступав перед нахабними залицяльниками під примусом:
Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову, Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі.[2]
Порятунок від розправи
Наприкінці епосу (Пісня XXII, «Побиття женихів»), коли Одіссей разом із сином та вірними слугами Евмеєм і Філотієм вбиває всіх залицяльників, Фемій вагається між тим, щоб утекти до вівтаря Зевса, «осель охоронця», чи пасти до ніг царя «пощади благати». Він обирає друге і благає про милосердя, присягаючись, що співав претендентам не за власним бажанням:
«Біля колін я твоїх, Одіссею, о, змилуйся, зглянься! Сам шкодуватимеш потім, якщо співомовця-аеда
Вб'єш ти мене, що на радість богам і людям співаю.
Я — самоук, саме божество мені всі мої співи
В серці посіяло...Не за своїм я бажанням, а всупереч волі моєї
В домі твоєму бував і співав женихам я на учтах, —
їх же багато, й сильніші вони, то й примусити вміли...»[3]
Одіссей вагається, але в цей момент Телемах підтверджує безневинність аеда і згадує також про окличника Медонта. Одіссей щадить їх обох і наказує їм вийти із закривавленої зали на подвір'я, щоб зачекати біля жертовника до завершення покарання залицяльників[4].
Після завершення розправи, Одіссей звелів Фемію грати гучну веселу музику на кіфарі, щоб перехожі та мешканці Ітаки вважали, ніби в палаці справді святкують весілля Пенелопи з одним із наречених. Це дало змогу виграти час і затримати розголос про загибель ітакійської знаті до того, як Одіссей із Телемахом змогли відійти укритися у маєтку Лаерта («загородній сад багатодеревний»)[5].
Примітки
- ↑ Одіссея, I, 325—364.
- ↑ Гомер, Одіссея, I, 153–154, переклад Бориса Тена
- ↑ Гомер, Одіссея, XXII, 344–348, переклад Бориса Тена
- ↑ Гомер, Одіссея, XXII, 330—380.
- ↑ Гомер, Одіссея, XXIII, 133—152.
Джерела
- Гомер. Одіссея / Переклад з давньогрецької Бориса Тена. — Київ: Дніпро, 1968.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).