Фелічіта Фрай
| Фелічіта Фрай | |
|---|---|
| Народилася | 20 жовтня 1909[1][2]  Прага, Богемське королівство, Цислейтанія, Австро-Угорщина[2] |
| Померла | 14 квітня 2010[1][2] (100 років) Мілан, Італія[2] |
| Країна |  Чехія Італія Королівство Італія |
| Діяльність | художниця, декораторка, ілюстраторка, літографка, decorative painter |
| Знання мов | італійська |
| Magnum opus | Аліса в Задзеркаллі[2] |
Фелічіта Фрай (італ. Felicita Frai), при народженні Феліце Фрайова (чес. Felice Frajova[3]; 20 жовтня 1909, Прага — 14 квітня 2010, Мілан) — італійська художниця чеського походження.
Біографічні відомості
Народився в Празі при імператорі Австрії Франц Йосифі. Перервавши навчання в університеті в рідному місті, переїхала до Італії в 1930 році, спочатку в Трієст, а потім у Феррару. Тут вона була ученицею Акілле Фуні, з де вивчала фрескову техніку і співпрацювала в 1936 році над оздобленням Міфу про Феррару у залі «Аренго» міського палацу Феррари. У 1937 році співпрацювала з Фуні на фресках церкви Сан-Франческо Нуово в Триполі в Лівії.
У 1938 році дебютувала на Венеціанській міжнародній бієнале мистецтв, взявши участь також у 1948 році.
У 40-х роках переїхала до Мілану, де відвідувала студію Джорджо Де Кіріко та брала участь у всіх Трієнале з 1945 по 1954 рік. Присвятила себе малюванню живопису та натюрморту, а також гравюрі та ілюстраціям книг, таких як «Подорож Льюїса Керролла» у задзеркалля" (1947) та «Дерево їжака» (1948) Антоніо Грамші.
У 2001 році італійська художниця отримала «Ambrogino d'oro»[4].
Померла у 2010 році у віці 100 років[5].
Діяльність
Фелічіта Фрай працювала олією, темперою, аквареллю, гравіюванням та літографією. Перш за все, художниця малювала жіночий образ у нескінченних варіаціях, окрім своїх барвистих і красивих квітів.
Бібліографія
- FERRATA Giansiro, MANZINI Gianna, MONTALE Eugenio, VALSECCHI Marco, Felicita Frai, Silvania editoriale d'arte, Milano 1973, pp. 131.
- Laura CASONE, Felicita Frai, catalogo online Artgate della Fondazione Cariplo, 2010, CC-BY-SA (fonte per la prima revisione della voce).
Примітки
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в г д е Pallottino P. Le figure per dirlo: Storia delle illustratrici italiane — Roma: Istituto della Enciclopedia Italiana, 2019. — P. 134–135. — 225 с. — ISBN 978-88-12-00786-8
- ↑ sito "Le donne nell'arte". Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020. [Архівовано 2020-01-28 у Wayback Machine.]
- ↑ [1] Repubblica.it
- ↑ ADDIO FELICITA FRAI PITTRICE DELLE DONNE Corriere.it
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).