Федорів Петро
| Петро Федорів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 20 листопада 1910 с. Криве, Козівський район, Тернопільська область | ||||
| Смерть | 11 квітня 1950 (39 років) м. Варшава,  Польща(страчений) | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Бережанська гімназія  | ||||
| Псевдо | «Дальнич», «П'єр» | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |  Українська держава (1941) ОУН | ||||
| Вид ЗС |  УПА | ||||
| Командування | |||||
| |||||
 Федорів Петро у Вікісховищі | |||||
Петро Федорів, (псевдо «Дальнич», «П'єр») (нар. 20 листопада 1910, с. Криве, Козівський район, Тернопільська область — пом. 11 квітня 1950, м. Варшава, Польща) — український громадський та військовий діяч, референт Служби Безпеки ОУН на Закерзонні.
Життєпис
Петро Федорів народився 20 листопада 1910 року в селі Криве (тепер Тернопільського району Тернопільської області) в сім'ї Михайла Федоріва і Теодори (до шлюбу Гуня). Батько працював на залізниці бригадиром, мати займалася домашнім господарством. Сім'я мала майже три гектари землі. Крім Петра, ще було четверо дітей, сестра Зося працювала вчителькою[1][2]. Навчався у сільській початковій школі, яку закінчив у 1921 році.
Закінчив у 1929 році Бережанську класичну гімназію.
У 1929 році Петро Федорів вступає на правничий факультет Львівського університету, але у зв'язку із тривалими арештами польською поліцією за приналежність до ОУН не зміг закінчити навчання.
Був тричі заарештований — у 1930–1931, 1934–1936 та 1938–1939 роках. Перший арешт був пов'язаний з тим, що ОУН з 1930 року розгорнула дуже активну діяльність у справі захисту українського населення від польської так званої «пацифікації», другий арешт — 14 червня 1934 року в зв'язку з убивством міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького[1], третій – у 1938 році, після нападу на поліційну станцію в Гаях, біля Львова.
У повітовій ОУН в 1929 році Петро Федорів стає організатором військової сітки під псевдом «П'єр».
Після окупації у 1939 році Західної України СРСР переїздить до Кракова, працює згодом в референтурі СБ ОУН.
На початку радянсько-німецької війни Петро Федорів у складі Північної похідної групи ОУН перебував на Київщині. У вересні 1941 року разом із зв’язковим у Василькові його заарештовує німецька поліція і відправляє до Львова. Петрові Федоріву вдалося обдурити варту і втекти.
З травня 1945 референт Служби Безпеки ОУН на Закерзонні.
16 вересня 1947 року біля села Річиця Томашівського повіту Люблінського воєводства відділ Війська Польського та сил безпеки оточив бункер, в якому переховувався Петро Федорів зі зв'язковою Оленою Лебедович-«Заграва» та охороною із чотирьох осіб. Поляки закидали криївку снодійними газами. Федорів і Лебедович устигли знищити документи та мапи. Охоронець «Кармелюк» спробував вирватися назовні, але був застрелений. «Смолій» та «Щигель» наклали на себе руки. Останній з охорони — «Крет», а також «Дальнич» і «Заграва» знепритомніли. Всю трійку було взято у полон.
Сидів у варшавській Мокотовській в'язниці, тортурований протягом трьох років[3]. Дальнич не пішов на співпрацю зі слідством.
20 січня 1950 засуджений до страти у Варшаві. Петро Федорів відмовився просити помилування. Страчений 11 квітня 1950 року. Похований Петро Федорів-«Дальнич» на Служевському цвинтарі в безіменних могилах разом з останками «Ореста» та 12 стрільців УПА.
Кримінальна справа Петра Федоріва за № 109 зберігається в Центральному військовому архіві Польщі у Варшаві.
Особисте життя
Петро Федорів-«Дальнич» був одружений з Теофілією Іриною Федорів-Мороз-Бзовою, «Мартою». Восени 1947 року польська поліція арештувала в Ольштинському воєводстві, у Оструді, Теофілу-Ірину Федорів-Бзову. Після звірських знущань під час слідства 14 листопада 1949 року військовий трибунал засудив її на 10 років тюрми. Після звільнення з жіночої тюрми у Фурдоні вона виїхала до Канади на запрошення рідного брата чоловіка Ярослава[4].
Вшанування пам'яті
Петру Федоріву («Дальничу») в рідному селі Криве на Тернопіллі споруджено пам'ятник. Мідне погруддя 1995 року створив ужгородський скульптор Роман Дяківський.
У бібліотеці села Кривого зберігаються сімейні реліквії — фотографії, вишивки, сорочка самого Дальнича. На жаль, від батьківської хати залишилися самі руїни.
Див. також
Виноски
- ↑ а б За тебе свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. Книга 6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 листопада 2020. Процитовано 16 липня 2017.
- ↑ Олег Федорів. Розвідник «Дальнич»[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- ↑ Протокол допиту Петра Федоріва(пол.)
- ↑ Життя, покладене на вівтар свободи нації
Література
- Петро Федорів "Дальнич" - УПА Захід [Текст] / О. Кривченко // Бережанська Земля : іст.-мемуар. зб. / редкол.: Л. Бабій, В. Беднарський, Б. Мельник ; Наук. т-во ім. Шевченка. — Торонто ; Нью-Йорк ; Лондон [та ін.], 1998. — Т. 2. — С. 216-217 : фот.
- Визвольна боротьба підпілля ОУН-УПА у локальному вимірі: село Криве Козівського району [Текст] / О. Лугова // Бишки - столиця воюючої України. 1943-1945 рр. : матеріали Всеукраїнської наукової конференції / упоряд. А. Улішак ; Тернопільська обл. держ. адміністрація, Козівський р-ний краєзнавчий музей. — Тернопіль, 2017. — С. 67-71. — Бібліогр.: (13 назв).
- Стратили у Світлий понеділок [Текст] : [про громад. і політ. діяча, учасника визвольн. боротьби краянина П.Федоріва] / І. Олещук // Свобода. — 2008. — 25 квіт. — С. 6.
Посилання
- Квазіенциклопедія ОУН
- «Життя, покладене на вівтар свободи нації» Дзеркало тижня № 43 (823) 20 — 26 листопада 2010, Автор: Роман Якель (Тернопіль).
- Розвідник «Дальнич»
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).