Фарбоване
| село Фарбоване | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бориспільський район | ||||
| Тер. громада | Яготинська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32040210340048647 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1740[1] | ||||
| Населення | 1063 | ||||
| Площа | 3 км² | ||||
| Густота населення | 354,33 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 07753 | ||||
| Телефонний код | +380 4575 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°8′9″ пн. ш. 31°51′3″ сх. д. / 50.13583° пн. ш. 31.85083° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
123 м | ||||
| Водойми | річка Фараон | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 07753, Київська обл., Яготинський р-н, с.Фарбоване, вул.Піонерська[джерело?],10 | ||||
| Карта | |||||
  Фарбоване | |||||
 Фарбоване | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Фарбо́ване — село в Україні, в Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1063 осіб.
Географія
Селом протікає річка Фараон.
Історія
З 1649 у складі Яготинської сотні Переяславського полку Гетьманщини.
За часів правління російської імператриці Єлизавети (1741-1761) у селі Фарбоване Яготинської сотні, мав маєток Федір Вишневський, нащадок відомого роду Вишневських.
Серед інших Вишневських виділяється його онук Іван Гаврилович. Після смерті матері він разом з двома братами й сестрою виховувався у двоюрідної тітки Ганни Наришкіної (двоюрідна сестра П. О. Румянцева-Задунайського). Дослужився до полковника й чину статського радника. Після одруження осів у Фарбованому. Служив головою Палати карного суду Київського намісництва, був членом 2 Малоросійської колегії. Оселившись у Києві, збудував будинок на Печерську. Будучи надзвичайно освіченою людиною, Іван Гаврилович дав гарну освіту дітям: доньки навчались удома, сини закінчили Львівський університет. Серед синів найколоритнішою постаттю був Степан Іванович. Після відставки жив у Московії, потім у Фарбованому.
З 1779 року є дані про Успенську церкву у селі.[2]
Село є на мапі 1787 року.[3]
Класик російської літератури Лєсков у своїй книзі «Старовинні психопати» описує життя Степана Івановича Вишневського у Фарбованому.
«К югу от станции Яготина, верстах в 13, на левом же берегу р. Супоя лежит село Фарбованка с населением свыше 3 тыс. душ…»[4], - виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області»
1859 - 558 дворів, 2370 жителів.[5]
1910 - село Фарбовано Капустянської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії, 635 дворів, 3788 душ обох статей з найманими робітниками[6].
З 1917 по 1920 р. у складі УНР.
У 1926 — село Фарбованка Прилуцької округи, 4633 жит.[7].
Після 1921 — жителі села зазнали репресій від тоталітарного комуністичного режиму. А з 1932 — Голодомор, влаштований керівниками СРСР. Голод був також після Другої світової війни, 1946 року.
З 1991 — у державі Україна.
Село входить до Бориспільського району відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року.
Галерея
-
Церква Успіння Пресвятої Богородиці – колишня земська школа 1910 р. -
Будинок культури, типовий проєкт -
курган пам'яті жертв Голодомору -
пам'ятник воїнам-односельцям -
пам'ятник вчителям і учням місцевої школи, що загинули у Другу світову війну -
пам'ятник загиблим у Другу світову війну червоноармійцям -
Постаті
- Пінчук Василь Леонтійович — вчитель української мови та літератури, заслужений учитель України[8]
Див. також
Примітки
- ↑ ВРУ. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Россия. Полное географическое описание нашего отечества : настольная и дорожная книга для русских людей : [в 19 т.] / под ред. В. П. Семенова ; под общ. руководством: П. П. Семенова, В. И. Ламанского. - Санкт-Петербург : Изд. А. Ф. Девриена, 1899 - 1914.Т. 7 : Малороссия – 1903. – IX, 517, с.381
- ↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным Статистическим Комитетом Министерства Внутренних Дел. [Вып.] 33 : Полтавская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года / обработан сост. при Комитете Н. Штиглицом. - Санктпетербург : В тип. Карла Вульфа, 1862. - XXXIII, 263 с. : 1 л. карт.
- ↑ Список населенных мест Пирятинского уезда Полтавской губернии составлен по данным подворно-хоз. переписи 1910 г.
- ↑ Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с.
- ↑ Указ президента України 868—2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
Джерела
- http://vesna.org.ua/txt/donvisn/t5.doc [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
- http://az.lib.ru/l/leskow_n_s/text_1006.shtml [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] Лесков Н. С. Старинные психопаты.
- https://web.archive.org/web/20100606024747/http://who-is-who.com.ua/bookmaket/miskiev2006/13/98.html
- https://web.archive.org/web/20100526014217/http://www.oldmaps.org.ua/maps/15976
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).