YaChudo

Фантосмія

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

Анімація: ліва скронева частка головного мозку людини

Фантосмі́я (або фантозмі́я; від д.-грец. φάντασμα — «привид, мара» та д.-грец. ὀσμή — «запах»)[1] — це різновид нюхової галюцинації. Якщо більшість інших нюхових порушень спричинені хибним сприйняттям реального фізичного подразника (як у випадку паросмії), то фантосмія характеризується відчуттям запаху за повної відсутності будь-якого хімічного чи фізичного джерела, здатного його викликати. Уявний запах може бути як приємним, так і неприємним.

Причини

Етіологія фантосмії досі залишається предметом наукових дискусій. Її виникнення пов'язують із психічними розладами (такими як шизофренія та розлади настрою), а також із неврологічними та соматичними захворюваннями: хворобою Паркінсона, епілепсією, нейробластомою, хронічним головним болем, а також як наслідок перенесеного COVID-19.

Давньогрецький лікар Клавдій Гален згадував нюхові галюцинації у своїх працях, вказуючи, що вони можуть слугувати передвісниками початку хвороби.

Симптоми та супутні стани

Інші нюхові розлади, такі як гіпосмія та аносмія, нерідко спостерігаються як прояви розладів настрою (зокрема депресії), хоча зв'язок між ними залишається недостатньо вивченим[2].

Фантосмія може виступати раннім симптомом нейродегенеративних процесів, зокрема хвороби Паркінсона[3]. Також вона може супроводжувати внутрішньомозковий крововилив[4], пухлини нюхових цибулин або скроневих часток головного мозку та епілепсію[5].

Короткочасна фантосмія (тривалістю від кількох годин до кількох діб) може розвиватися після тимчасової аносмії (втрати нюху та смаку) під час перебігу застуди, синуситу або риніту. У таких випадках поява тимчасових примарних запахів свідчить про регенерацію епітелію та повернення функцій нюхових рецепторів.

Лікування

Через специфічність і відносну рідкість цього стану стандартизованого медикаментозного лікування не розроблено. Більшість пацієнтів змушені адаптуватися до життя з цим синдромом або шукати способи тимчасово притупити сприйняття інтенсивного запаху (наприклад, затримувати дихання, промивати ніс сольовим розчином або форсувати сльозовиділення), проте ці маніпуляції не усувають першопричину галюцинацій.

В окремих клінічних випадках при лікуванні тривалої фантосмії зафіксовано позитивний терапевтичний ефект від застосування антидепресанту венлафаксину[2].

Див. також

Література

  • Levitan, Erwin B.; Kaczmarek, Leonard K. (2002). The Neuron: Cell and Molecular Biology (англ.) (вид. 3-тє). New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-514523-6.
  • Sobol, Steven; Frenkiel, Saul; Mouadeb, Debbie (2002). Olfactory dysfunction (PDF). The Canadian Journal of Diagnosis (англ.): 77—85.

Примітки

  1. ↑ English Word Information. Word Info (англ.). Процитовано 15 липня 2012.
  2. ↑ а б Landis, Basile N.; Croy, Ilona; Haehner, Antje (2012). Long lasting phantosmia treated with venlafaxine. Neurocase: The Neural Basis of Cognition (англ.). 18 (2): 112—114. doi:10.1080/13554794.2011.568497.
  3. ↑ Landis, B. N.; Burkhard, P. R. (2008). Phantosmias and parkinson disease. Archives of Neurology (англ.). 65 (9): 1237—1239. doi:10.1001/archneur.65.9.1237.
  4. ↑ Nye, E.; Arendts, G. (2002). Intracerebral haemorrhage presenting as olfactory hallucinations. Emergency Medicine (Fremantle) (англ.). 14 (4): 447—449. doi:10.1046/j.1442-2026.2002.00366.x.
  5. ↑ Paskind, H. A. (1935). Parosmia in tumorous involvement of olfactory bulbs and nerves. Archives of Neurology and Psychiatry (англ.). 33: 835—838. doi:10.1001/archneurpsyc.1935.02250160136011.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).