Фам Ван Донг

Фам Ван Донг Phạm Văn Đồng
Міністр закордонних справ Демократичної Республіки В’єтнам
1955 — 1961
Прем'єр-міністр:	Хо Ші Мін
2-й Прем’єр-міністр Демократичної Республіки В’єтнам
20 вересня 1955 — 2 липня 1976 року
Президент:	Хо Ші Мін Тон Дик Тханг
Попередник:	Хо Ші Мін
Наступник:	Посаду ліквідовано
1-й Голова Ради міністрів Соціалістичної Республіки В’єтнам
2 липня 1976 — 18 червня 1987 року
Президент:	Тон Дик Тханг Нгуєн Хиу Тхо Чионг Тінь
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Фам Хунг
Народження:	1 березня 1906 Провінція Куангнам, Французький Індокитай
Смерть:	29 квітня 2000 (94 роки) Ханой, В'єтнам
Поховання:	Mai Dịch Cemeteryd[1]
Країна:	В'єтнам
Освіта:	Lycée Albert Sarrautd
Партія:	Комуністична партія В'єтнаму
Нагороди:
Фам Ван Донг у Вікісховищі

Фам Ван Донг (в'єт. Phạm Văn Đồng; 1906–2000) — в'єтнамський державний та політичний діяч, прем'єр-міністр країни у 1955–1987 роках.

Народився 1 березня 1906 року в провінції Куангнам, у родині селянина. Сам Фам Ван Донг у приватних бесідах стверджував, що народився на три роки раніше, 1903, в родині мандарина у центральній провінції Куангнгай^[2].

Освіту здобував у Ханойському коледжі, де навчання здійснювалось французькою. Вже тоді він почав брати участь у революційній боротьбі, 1925 року вступив до Товариства революційної молоді В'єтнаму. З 1930 року — член Комуністичної партії Індокитаю.

1929 року Фам Ван Донг був заарештований французькою колоніальною владою та засуджений до 10 років ув'язнення. 1936 року, коли у Франції до влади прийшов уряд Народного фронту, був звільнений з в'язниці. Переховувався від влади в Китаї. 1941 року став одним з організаторів Ліги боротьби за незалежність В'єтнаму (В'єтмінь). У 1941–1945 роках брав участь у створенні революційних баз у Північному В'єтнамі.

1945 року увійшов до складу Національного комітету визволення В'єтнаму. Після Серпневої революції 1945 року став міністром у Тимчасовому уряді Демократичної Республіки В'єтнам.

З кінця 1946 до 1949 року Фам Ван Донг був спеціальним представником ЦК Партії трудящих В'єтнаму й уряду ДРВ у Центральному В'єтнамі. У 1949—1955 роках — заступник прем'єр-міністра ДРВ Хо Ші Міна, одночасно з серпня 1954 року — міністр закордонних справ. 1954 року Фам Ван Донг очолив в'єтнамську делегацію на перемовинах з проблеми Індокитаю в Женеві. Його переконливі виступи й підтримка з боку радянської та китайської делегацій призвели до підписання угоди з Францією, за якою В'єтнам здобув незалежність. Після цього Фам Ван Донга почали називати «обличчям і голосом В'єтнаму»^[3].

З вересня 1955 року Фам Ван Донг — прем'єр-міністр та одночасно (до 1961 року) міністр закордонних справ ДРВ. Після об'єднання з Південним В'єтнамом, з липня 1976 року — прем'єр-міністр уряду об'єднаної Соціалістичної Республіки В'єтнам.

Член Політбюро ЦК Партії трудящих В'єтнаму (з 1951), член Політбюро ЦК Комуністичної партії В'єтнаму (з 1976).

1987 року 86-річний Фам Ван Донг залишив пост глави уряду та став радником ЦК КПВ. Незважаючи на похилий вік і сліпоту, часто з'являвся на публіці. Писав статті до в'єтнамських газет, в яких нерідко казав про корупцію, що роз'їдає компартію. Серед в'єтнамців Фам Ван Донг мав авторитет як людина виважених міркувань та поміркованих поглядів^[3].

Останні півроку життя провів у лікарні. Помер 29 квітня 2000 року, напередодні 25-ї річниці перемоги В'єтнаму у війні зі США, через що повідомлення про його смерть було перенесено, але потім було проголошено триденну жалобу^[4].

• П. М. Ігнатьєв. Фам Ван Донг // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

• ВРЕ [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]