Фалиш

село Фалиш
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Стрийський район
Тер. громада	Моршинська міська територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA46100130140022386
Основні дані
Перша згадка	1482 року
Населення	694
Площа	6,37 км²
Густота населення	116,33 осіб/км²
Поштовий індекс	82464
Телефонний код	+380 3245
Географічні дані
Географічні координати	49°12′25″ пн. ш. 23°51′5″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 23.85139° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	311 м
Водойми	р. Жижава
Місцева влада
Адреса ради	82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин
Карта
Фалиш
Фалиш
Мапа

Фа́лиш (пол. Falisz) — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 694 особу. Орган місцевого самоврядування — Моршинська міська рада.

Розташоване на правому березі річки Жижави. Перша писемна згадка з 1492 року. Укріплене місце з назвою Ясна гора, сліди якого збереглися донині у західній частині села, пов'язують з давнім монастирем монахів-василіан та церквою Іоана Хрестителя. Перші відомості про цей монастир сягають 1489 року. Ця невеличка фортеця мала мисовий характер і з напільного боку була перерізана ровом. З південного боку колишнього укріплення протікає невеликий потік, який далі впадає в річку Жижаву, що із західного боку була природною перешкодою у підступах до давнього монастиря.^[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Моршинської міської територіальної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Стрийського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Стрийського району^[3].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461496, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 544 виборці, явка 60,29 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 27,44 %, за партію «Голос» — 22,56 %, за всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,72 %.^[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Володимир Наконечний (Слуга народу) — 16,82 %, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 15,90 %, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 15,60 %^[5].

Згідно з Йосифинською метрикою у Фалиші проживали власники будинків та земельних угідь (станом на 4 березня 1788 р.): Стас Паньків (№ 2), Матвій Сулик (№ 3), Сень Вакула (№ 4), Василь Сулик (№ 6), оренда (№ 1), Іван Вакула (№ 5), Іван Стасів (№ 8), вдова Іваниха (№ 9), Федьо Дух (№ 7), Міхал Стасів (№ 10), священик (№ 19), Яцько Хлопот (№ 14), Василь Гусак (№ 15), Петро Сулик (№ 16), Федьо Морич (№ 17), Іван Сербак (№ 18), вдова Макариха (№ 20), Гринь Цимбалій (№ 21), Андрус Юрчишин (№ 22), Іван Цимбалій (№ 23), Миколай Цимбалій (№ 24), Василь Павлишин (№ 25), Іван Гаврилів (№ 26), Петро Сулик (№ 27), Стась Сулик (№ 31), Іван Прокопів (№ 28), Сень Стасів (№ 29), Михайло Петришин (№ 30).

Пустки (незаселені будинки): Гната Щупака, Подоляка, Миколи Тимкова, Василікова, Олексина, Івана Ференца, Петра Бендара, Юрчишина, Дмитречкова.

Згідно з Францисканською метрикою у Фалиші проживали власники будинків та земельних угідь (станом на 20 липня 1820 р.): Андрусь Сокаль (№ 1), Яць Сулік (№ 2), Іван Вакула (№ 3), Петро Печеняк (№ 4), Микола Ковальчук (№ 34), Стефан Сулик (№ 5), Гаврило Ковальчук (№ 6), Андрусь Морич (№ 37), Міхал Андрусишин (№ 7), Стас Печенюк (Печеняк) (№ 8), Іван Трефіч (№ 9), Стас Морич (№ 9), Лесь Хлопот (№ 11), Іван Паньків (№ 36), Федьо Ференц (№ 12), Василь Маделлюс (Мадилюс) (№ 13), Андрус Морич (№ 37), Дмитро Цимбал (№ 38), священик (№ 21), Лесь Щупак (№ 15), Стефан Оґроднік (Огородник) (№ 16), Василь Гусак (№ 17), Гриньо Печеник (Печеняк) (№ 18), Гринь Щупак (№ 19), Яць Сербак (№ 20), Михайло Лапчак (№ 22), Андрус Цимбал (№ 23), Гринь Андрусишин (№ 24), Андрус Цимбал (№ 25), Федь Цимбал (№ 26), Стефан Павлій (№ 27), Івась Оґроднік (Огородник) (№ 28), Іван Беднарчук (№ 29), Юрко Сулик (№ 30), Павло Павлій (№ 31), Микола Печеник (Печеняк) (№ 32), Микита Сулик (№ 33), Іван і Михайло Мельники (млин) (№ 14).

У 1880 р. в селі було 348 мешканців, за винятком 19 римокатоликів решта були грекокатоликами, в селі була парафіяльна церква стрийського деканату (до парафії належала також дочірня церква у Станкові).^[6]

Станом на 1 січня 1939 року в селі проживало 700 мешканців, з них 640 українців-греко-католиків, 50 поляків, 5 євреїв і 5 німців^[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Історія парафіяльної церкви є доволі заплутаною та неоднозначною. Вперше сільську святиню згадують у податковому реєстрі 1526 року. Доля попереднього храму невідома. Дослідники наводять суперечливі аргументи, які здебільшого є фрагментарними, і через це важко цілісно охопити історію цієї локальної церкви. Очевидним є факт того, що ініціатором будівництва першого дерев’яного парафіяльного храму св. Миколая був місцевий дідич Фалиша. До моменту знищення сакральної споруди вогнем, її використовували для духовних потреб віряни Фалиша і Станкова. Місцеві історики доводять, що після знищення церкви парафіяни з Фалиша задовольняли свої духовні потреби у Станкові, оскільки в 1850 році там завершили будівництво церкви. Така інформація має своє підтвердження в церковних історичних джерелах, оскільки Фалиш на деякий час стає дочірною парафією Станкова. Однак слід також взяти до уваги той факт, що у Фалиші колись паралельно діяв василіянський монастир, для потреб якого в 1750 році звели дерев’яний храм Усікновення голови св. Івана Хрестителя. Монастирську святиню спочатку використовували виключно для потреб іноків, але внаслідок реформи австрійської влади монастир закрили в 1770 рр. Тому очевидно, що після знищення парафіяльної церкви св. Миколая парафіяни Фалиша перейшли у колишню монастирську церкву й використовували її до 1911 року, коли споруду розібрали. Прямим свідченням цього є єпархіальні реєстри, у яких значиться матірний парафіяльний храм Усікновення голови св. Іван Хрестителя^[9].

Ця дерев'яна церква належала до оригінальних триверхих будівель бойківського типу. Складалася з трьох зрубів. Зруб квадратової нави посередині був ширший за прямокутні зруби вівтаря й бабинця. До північної стіни вівтаря прилягала ризниця, добудована в XIX столітті. Наву вінчав пірамідальний наметовий верх з двома заломами, бабинець — такий самий верх з одним заломом, а вівтар — верх без залому. Оперізувало споруду широке піддашшя, сперте на східчасто профільовані випусти вінців зрубів. Усередині всі простори розкривалися у висоту. На другому ярусі бабинця були хори, що виходили на західну стіну нави.

У 1909 – 1911 рр. релігійна громада під керівництвом місцевого священника Михайла Горчинського в центрі села збудувала нову однокупольну муровану церкву за проєктом Василя і Євгена Нагірних. У 1915 року внаслідок військових дій храм був пошкоджений, але в 1917 році відбудований. Після 1946 року парафія була насильно переведена до складу Російської Православної Церкви. У 1980 році силами громади відновлено фасад церкви. Під час становлення незалежності України релігійна громада УГКЦ у Фалиші зареєструвала Статут парафії УГКЦ (№733/210 від 27. 12. 1991 р) і відновила свою діяльність. Сакральна споруда була передана релігійній громаді УГКЦ на підставі рішення Львівського облвиконкому (№ 733 від 27. 12. 1991 р.). Інтер’єр церкви розписали в 1999 році^[10].

Відтиск парафіяльного сфрагіса є досить цікавим завдяки своїй неповторній мініатюрі. Відбиток читабельний, агіографічно-гласного типу, овальної форми, з фіолетовим чорнильним відтінком і кириличною легендою: ПЕЧАТЬ ГР. КАТ. УРЯДУ ПАРОХ. *ВЬ ФАЛИШИ*. Літери легенди друковані, розділені крапками й малими шестикутними зірками. Легенда містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади та відокремлена від зображення овалом. На відтиску печатки зображено сцену мученицької смерті св. Івана Предтечі, якому за наказом Ірода було відсічено голову. У центрі мініатюри зображено римський штандарт Aquila (орел легіону на півмісяці). Предтеча стоїть на колінах, а над його головою кат тримає піднесений меч. Проаналізувавши зображення відбитка, приходимо до висновку, що цей сфрагіс за своєю мініатюрою є суголосним із назвою парафіяльного храму (Ілюстрація 1)^[11].

У селі працюють релігійна громада Української греко-католицької церкви Парафія усікновення голови святого Івана Хрестителя, фермерські господарства, підприємство по виробництву тротуарної плитки, бруківки, бордюрів та т.п.

11 вересня 2011 року у селі була освячена меморіальна дошка на честь уродженки Фалиша актриси Іванни Біберович (Королевич)^[12]

09 серпня 2023 року у рамках проекту "Вервиця єднає" на Живому телебаченні пройшла трансляція спільної молитви вірян УГКЦ села під проводом о.Тараса Ляшка.^[13]

• Біберовичева Іванна Антонівна (1858–1937) — артистка українського театру в Галичині.
• Гошовський Юліан (1908–1981) — діяч ОУН, інженер, технічний розробник підпільної радіостанції Самостійна Україна

• Братківці (гміна)

• Погода в селі Фалиш. Архів оригіналу за 21 грудня 2011.