Файруз
| Нухад Хаддад | |
|---|---|
| араб. نهاد حداد | |
| Файруз у 1971 році | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Нухад Хаддад |
| Дата народження | 21 листопада 1935[1] (90 років) |
| Місце народження | Zuqaq al-Blatd, Ліван |
| Роки активності | 1957 — тепер. час |
| Громадянство | |
| Професії | співачка, акторка, музикантка |
| Співацький голос | контральто |
| Інструменти | вокал |
| Жанри | music of Lebanond |
| Лейбли | EMI |
| Нагороди | |
| У шлюбі з | Assi Rahbanid |
| Діти | Ziad Alrahbanid і Rima Rahbanid |
| Брати, сестри | Huda Haddadd |
| Автограф | |
| http: | |
Файруз, справжнє ім'я Нухад Хаддад (21 листопада 1935, Джабал Аларз, Великий Ліван) — ліванська співачка. Вважається культовою вокалісткою та однією з найвідоміших співачок в історії арабського світу. Співачку часто називають «матір'ю ліванської нації».
Свою музичну кар'єру Файруз розпочала ще підлітком на національній радіостанції Лівану наприкінці 1940-х років як співачка хору[2]. Її перший великий хіт, «Itab», вийшов у 1952 році і зробив її миттєвою зіркою в арабському світі[3]. Влітку 1957 року Файруз вперше виступила наживо на Міжнародному фестивалі в Баальбеку, де президент Лівану Каміль Шамун нагородив її найвищою медаллю за мистецькі досягнення — «Кавалер»[4][5]. У 1950-х і 1960-х роках пісні Файруз поширилася арабським світом, і вона почала виступати за межами Лівану в різних арабських столицях, зокрема в Дамаску, Аммані, Каїрі, Рабаті, Алжирі та Тунісі.
Файруз отримала нагороди та відзнаки в багатьох країнах, включаючи Ліван, Сирію, Йорданію, Палестину, Туніс, США, Єгипет та Францію. Протягом своєї кар'єри вона виступала на найважливіших концертних майданчиках світу, таких як Роял Альберт Холл і Королівський фестивальний зал у Лондоні, Карнеґі-хол, Лінкольн-центр і фойє Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку, Олімпія і зал Плеєль у Парижі та Одеон Ірода Аттичного в Афінах[6].
За свою кар'єру, що охоплює понад шістдесят років, Файруз записала близько 1500 пісень, випустила понад 80 альбомів, зіграла у 20 мюзиклах і продала понад 150 мільйонів платівок по всьому світу, що робить її однією з найбільш продаваних близькосхідних артисток усіх часів і народів, а також однією з найбільш продаваних музичних виконавців у світі.
Життєпис


Нухад Хаддад народилася в сім'ї друкаря, уродженця Мардіна (Туреччина) і яковита за віросповіданням, який одружився з ліванкою Лізою (домогосподарка) і навернувся в маронітство[7][8][9]. У 1935 році разом із сім'єю переїхала до Бейрута. У родині було четверо дітей.
Файруз перейшла в православ'я. заради шлюбу з Ассі Рахбані (1923–1986), з яким одружилася 1955 року і разом з яким і його братом Мансуром (1925–2009) стала попередницею нового музичного руху в Лівані[10].
Перший великий виступ відбувся 1957 року, і вона незабаром стала зіркою ліванської музичної сцени. Під час громадянської війни в Лівані вона дуже рідко виступала на сцені, щоб запобігти зловживанням популярності православної християнки в політичних цілях. Ця стриманість підвищила її популярність, вона має шанувальників у релігійно різноманітному Лівані та в усьому арабському світі[11][12].
Дискографія
- 1957 — Ragioun
- 1961 — Ishar
- 1962 — Good Friday Eastern Sacred Songs
- 1965 — Christmas Hymns
- 1966 — Andaloussiyat
- 1972 — Jerusalem In My Heart
- 1988 — Golden Hits Vol2
- 1988 — Sahret El Hub
- 1992 — Christmas Carols
- 1993 — Immortal Songs Arabian Divas
- 1993 — Sing Philemon Wehbe
- 1994 — Chante Zaki Nassif
- 1994 — Ya Rayeh
- 1995 — Houmoum Al Hob
- 1996 — Mechwar
- 1999 — Ya Tara Nessina
- 2001 — Sings Ziad Rahbani
- 2001 — Wahdon
- 2008 — The Golden Songs
- 2010 — Eh Fi Amal
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #13973362p // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Lesser known facts about Fairouz as legendary singer turns 84. gulfnews.com. 21 листопада 2019.
- ↑ Fairuz. www.aub.edu.lb.
- ↑ How Did Fairuz Become an International Star?. MTV Lebanon.
- ↑ Børre Ludvigsen Web Archive. libraries.aub.edu.lb.
- ↑ Fairuz: Legacy of a Star (PDF). AUBMC. 2016.
- ↑ FatmaAydemir, Sami Rustom: Libanesische Sängerin Fairouz: Die fremde Stimme, taz.de, 20 листопада 2014
- ↑ Simon Broughton; Mark Ellingham; Richard Trillo, ред. (1999). World music: the rough guide. Africa, Europe and the Middle East, Volume 1. Rough Guides. с. 393. ISBN 9781858286358.
- ↑ Mansour Rahbani: Obituary. The Telegraph. 8 лютого 2009.
- ↑ Fairouz: Still going strong at 80. Arab News (англ.). 22 листопада 2015. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Файруз в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.).
- ↑ Fairuz: Lebanon's Voice Of Hope. NPR.org (англ.). Процитовано 13 грудня 2020.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
