YaChudo

У серпні 44-го…

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

У серпні 44-го...
рос. В августе 44-го...
біл. У жніўні 44-га...
ЖанрВійськовий бойовик
детектив
РежисерМихайло Пташук
ПродюсерОльга Семаго
Володимир Семаго
СценаристВолодимир Богомолов
На основіУ серпні сорок четвертого Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях
Євген Миронов
Владислав Галкін
Юрій Колокольников
ОператорВолодимир Споришков
КомпозиторОлександр Градський
КінокомпаніяБеларусьфільм
Тривалість120 хв.
Моваросійська
КраїнаБілорусь Білорусь
Росія Росія
Рік2000
Дата виходу2000 (білоруська версія)
2001 (російська версія)
Кошторис5 052 780 $ Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0284595

«У серпні 44-го…» (рос. «В августе 44-го...»; біл. «У жніўні 44-га...») — білоруський військовий фільм-бойовик 2000 року режисера Михайла Пташука, знятий за романом Володимира Богомолова «Момент істини».

Сюжет

Влітку 1944-го в лісі на звільненій від нацистів білоруській землі радисти перехопили сигнал ворожого передавача. Перед оперативно-розшуковою групою військової контррозвідки — капітаном СМЕРШу Альохіним, досвідченим оперативником Таманцевим і новачком Бліновим — поставлено завдання: в найкоротші терміни знайти місце останнього виходу в ефір ворожої рації і самих диверсантів.

Завдання ускладнюється тим, що в окрузі продовжують діяти ворожі до радянської влади підрозділи і розрізнені дрібні групи нацистських військ, які не встигли відступити. На додачу, про існування в тилу радянських військ досвідченої розвідувальної групи, яка з допомогою досі нерозгаданого шифру передає ворогам важливі відомості, стало відомо у Ставці. Справу було взято під контроль особисто Сталіним. Він дав всього добу на розшук та викриття німецької агентури…

У ролях

  • Євген Миронов — капітан Павло Васильович Альохін, офіцер СМЕРШу
  • Владислав Галкін — старший лейтенант Євген Таманцев, офіцер СМЕРШу
  • Юрій Колокольников — лейтенант Андрій Блінов, офіцер СМЕРШу
  • Беата Тишкевич — Гролінська, господарка будинку
  • Олексій Петренко — генерал-лейтенант Єгоров
  • Олександр Феклістов — підполковник Поляков
  • Олександр Балуєв — Іван Григорович Міщенко, старший шпигунської групи
  • Рамаз Чхіквадзе — Сталін, Верховний Головнокомандувач
  • Ярослав Бойко — капітан Анікушин, помічник коменданта
  • Ганна Казючиць — знайома Анікушина
  • Анджей Печиньський — Станіслав Свирид
  • Валентина Петрачкова — дружина Свирида
  • Кароліна Грушка — Юлія Антонюк
  • Радослав Пазура — Казимір Павловський, чоловік Юлії
  • Олександр Лабуш — Васюков, голова сільради
  • Віктор Павлов — начальник продскладу
  • Олексій Панін — єфрейтор Борискін, водій вантажівки
  • Альберт Філозов — Іван Семенович, овочівник
  • Костянтин Соловйов — капітан Ніколаєв
  • Іван Лешук — лейтенант Сєнцов
  • Сергій Кравець — сержант Хижняк, водій групи Альохіна
  • Олександр Тимошкін — Абакумов
  • Микола Кириченко — генерал-майор Мохов
  • Геннадій Давидько — полковник
  • Олександр Молчанов — лейтенант Лужников
  • Юрій Пристром — Микола Чубаров
  • Олександр Єфимов — радист «Михайло Васін»/ Сергій
  • Юрій Цурило — генерал-полковник
  • Володимир Семаго — підполковник
  • Віктор Манаєв — майор
  • Олександр Суцковер — майор Кирилюк
  • Сергій Шарангович — радист
  • Федір Балабайко — танцівник
  • Поліна Ганшина — семафорниця
  • Тетяна Говорова — регулювальниця
  • Андрій Давидов — Меркулов
  • Расмі (Рамзес) Джабраїлов — перукар
  • Анатолій Кот — однополчанин Блінова
  • Олексій Макаров — майор-танкіст у «Віллісі»
  • Сергій Мамаєв — однополчанин Блінова
  • Анжеліка Пташук — регулювальниця

Факти

  • Як і в романі, у фільмі слово «Смерш» жодного разу не зустрічається. Але назву спецслужби можна побачити на посвідченні Альохіна, яке він показує майору, що не поступався дорогою машині контррозвідників на шляху до Ліди.
  • У фільмі є сцена, де перший заступник наркому внутрішніх справ прибуває до штабу Третього Білоруського фронту для зустрічі з начальником Управління військової контррозвідки СМЕРШу. Обом персонажам у фільмі близько 60 років. Насправді першому замнаркома внутрішніх справ, комісару ДБ другого рангу Круглову в зазначений період було 38 років, а начальнику УКР СМЕРШ Третього Білоруського фронту генерал-лейтенанту Зеленіну — 42 роки.

Відмінності від роману

  • Сцена з представником комендатури, капітаном Анікушкіним, яка у книзі подається як драма, що виникла через упередженість бойового капітана до спецслужб, у фільмі представлена як недолугість та впертість тилового штабіста.
  • Один із затриманих агентів під час допиту називає справжнє прізвище командира групи, в романі цього немає.

Нагороди

  • 2005 КФ «Московська прем'єра». Приз «Від покоління до покоління» за найкращий військовий фільм (Михайло Пташук)
  • 2001 МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь». Гран-прі (Михайло Пташук)
  • 2001 Національний КФ білоруських фільмів в Бресті. Приз «Великий кришталевий лелека» в номінації «Найкраща чоловіча роль» (Євген Миронов)
  • 2001 ОРКФ «Кінотавр» в Сочі. Приз «За втілення теми любові до Батьківщини» (Михайло Пташук)
  • 2001 Премія «Ніка». У номінації «Відкриття року» (Владислав Галкін)
  • 2001 Премія «Ніка». За найкращу роботу звукорежисера (Ігор Майоров)
  • 2001 РКФ «Література і кіно» в Гатчині. Спеціальний приз Вченої ради Літературного інституту ім. М. Горькова і холдингу «Терра» (Євген Миронов)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом кінопреси — «За другу роль, що стала першою» (Владислав Галкін)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Приз «Срібло Лістапад» (Михайло Пташук)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом журі кінематографістів — за операторську роботу (Володимир Споришков)[1]

Критика

Попри участь відомих акторів, фільм зазнав критики читачів роману, оскільки не передає того фізичного та морального напруження, в умовах якого діяли герої книги, та «поліфонічності» викладення подій, яка дозволила автору роману створити тонку психологічну драму з достовірними та характерними образами героїв.

Примітки

  1. ↑ В августе 44-го… // Фильмы // Энциклопедия отечественного кино. 2011.russiancinema.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 19 грудня 2016.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).