Великий Устюг

місто Великий Устюг
місто Великий Устюг
рос. Великий Устюг
Герб	Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Вологодська область
Муніципальний район	Великоустюзький
Поселення	Великоустюзьке
Код ЗКАТУ	19 410 000 000
Код ЗКТМО	19 614 101 001
Основні дані
Час заснування	1147 року
Населення	31665 осіб (2010)
Площа	17 км²
Поштовий індекс	162390–162394 і 162396
Телефонний код	+7 81738
Географічні координати:	60°45′32″ пн. ш. 46°18′14″ сх. д. / 60.758888888889° пн. ш. 46.303888888889° сх. д.
Влада
Вебсторінка	ustyugadm.vologda.ru
Міський голова	Сергій Капустін
Мапа
	Великий Устюг Великий Устюг
	Великий Устюг у Вікісховищі

Вели́кий У́стюг (рос. Великий Устюг) — місто, центр Великоустюзького району Вологодської області, Росія. Адміністративний центр Великоустюзького міського поселення. Великий Устюг розташовано на північному сході Вологодської області, за 450 км від обласного центру. Місто розташоване на лівому березі річки Сухони поблизу її злиття з річкою Юг на судноплавних лініях цих річок і Північної Двіни. Є одним із найдавніших міст Російської Півночі; зберегло багату культурну спадщину. Із 1999 року оголошене батьківщиною Всеросійського Діда Мороза. Є популярним центром родинного туризму.

Назва

Назва міста, Устюг, походить, за однією із версій від розташування біля гирла («устя») річки Юг. За іншою версією, назва прийшла разом із переселенцями із Гледена, який розташовувався у самому гирлі. Епітет «Великий» місто отримало за свою роль в історії та торговельне значення. Правильна вимова — У́стюг, із наголосом на перший склад. Поширена за межами Вологодської області вимова Устю́г — помилкова.

Географія

Великий Устюг розташований у центральній частині Східноєвропейської рівнини на лівому березі річки Сухони, біля витоку Північної Двіни. Середня висота над рівнем моря — 70 м.

Місто Великий Устюг, рівно як і вся Вологодська область, знаходиться в часовому поясі, котрий за міжнародними стандартами позначається як Moscow Time Zone (MSK). Відхилення від відносно Всесвітнього координованого часу UTC складає +4:00.

Населення

Населення — 31665 осіб (2010; 33419 у 2002^[2]).

Пам'ятки міста та околиць

Великий Устюг — одне з найбагатших на історичну архітектурну спадщину міст Вологодської області. Незважаючи на численні руйнації більшовицької влади, місто зберегло більшість зі свого історико-архітектурного надбання.

Центральна частина історичного міста — це Соборне Дворище, яке ще з XII ст. слугувала дитинцем давнього міста. Ансамбль включає:
- Успенський собор. Перший мурований собор було зведено за наказом Івана Грозного в 1554–1558 рр. Нинішній храм датується 1652–1658 рр., причому верхня його половина із подвійними гранчастими барабанами глав є результатом перебудови 1728–1731 рр. У соборі збережений величезний 7-ярусний іконостас 1731–1732 рр.
- Дзвіниця Успенського собору. Кінець XVII — початок XVIII ст. Дводільна споруда. Одна її частина — п'ятиповерхова, прямокутна в плані, із однопролітним ярусом дзвона у верхньому ярусі. Друга частина — гранчаста шестиярусна. До дзвіниці прилягають різні прибудови, переважно першої половини XVIII ст.
- Богоявленська (Власіївська) церква. 1689 р. Маленька безстовпна однобанна церква з пізнішими прибудовами.
- Олексіївська церква. 1672 р. Домова церква колишнього архиєрейського двору. Нинішнього барокового вигляду набула після перебудови середини XVIII ст. До храму прилягають світські споруди кінця XVII–XIX ст.
- Собор Прокопія Устюзького. Заснований в 1668 р., проте верхня його частина зведена знову у 1720 р. П'ятибанний храм із тридільним вівтарем та двома ярусами кокошників перед главами. В соборі зберігся бароковий іконостас 1720-х рр.
- Собор Іоанна Устюзького. Заснований в 1656–1663, проте нинішній храм належить до класицистичної перебудови середини XIX ст.
Північніше від Соборного Дворища розташований Михайло-Архангельський монастир, закладений ще в 1282 р. Проте найстарші його споруди відносяться до XVII ст. Комплекс оточений стінами середини XVIII ст. В ансамбль входять:
- Михайло-Архангельський собор. 1653–1656 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із галереями та шатровою дзвіницею. В соборі зберігся бароковий іконостас 1740-х рр., деякі ікони — середини XVII ст.
- Введенська трапезна церква. 1653 р. З'єднана із собором галереєю. Маленький однобанний храм, до якого примикає трапезна палата. Баня знищена за радянських часів.
- Церква Володимирської ікони Богородиці. 1682 р. Надбрамний однобанний храм із прибудовами.
- П'ятидесятницька церква. 1780 р. Маленький однобанний бароковий храм.
- Настоятельський корпус (1695, 1735 рр.) та Братські келії (1737 р.)
Соборне Дворище оточене колишніми посадськими районами. Один із них — т. зв. Верхній Посад. На його території вціліли:
- Миколаївська церква. Закладена в 1680 р., добудовувалась до 1730 р. Одна із найбільш ранішніх споруд т. зв. «устюзького бароко». Двоповерховий однобанний храм із окремо розташованою стовповидною дзвіницею.
- Вознесенська церква. 1648–1649 рр. Один із найчудовіших храмів стиля «узороч'є». П'ятибанний безстовпний храм із двома однобанними приділами. Храм двоповерховий, із двома ярусами абсид, він рясно прикрашений кокошниками. Дзвіниця храму — середини XVIII ст. Церква зберегла бароковий іконостас 1750-х рр.
- На території Верхнього Посада знаходяться храми колишнього Спасо-Преображенського монастиря. Спасо-Преображенська «холодна» церква (1689–1696) — безстовпний п'ятибанний храм із галереями та шатровою дзвіницею. Вона прикрашена ізразцями. В церкві знаходиться ранньобароковий п'ятиярусний іконостас 1697 р. — найдавніший у місті. Срітенська «тепла» церква — 1740 р., однобанна, двоповерхова, типова пам'ятка бароко.
- Іллінська церква. 1695 р. Добудована в 1736–1745 рр. Типова пам'ятка «устюзького бароко» — двоповерховий однобанний храм із стовповидною дзвіницею.
- Леонтіївська церква. 1742 р. Двоповерховий однобанний бароковий храм із шатровою дзвіницею.
Ще один із колишніх історичних районів міста — «Нижній Посад». На його території збереглись:
- Храми Срітенсько-Мироносицького приходу. Срітенська «холодна» церква (1685–1690 рр.) — безстовпний, колись п'ятибанний храм. Верхи його зруйновані у радянський період. Мироносицька «тепла» церква (1714–1722 рр.) — теж безстовпний храм із 5 главами, прикрашений декором в наришкінському стилі.

- Церква Симеона Стовпника. 1725, добудована в 1747–1765 рр. Величний двоповерховий храм в стилі петровського бароко. Він однобанний, із двома симетричними однобанними приділами, із галереями та крильцями. Дзвіниця храму — п'ятиярусна, стовповидна, розташована окремо від самої церкви. В середині храму зберігся триярусний іконостас 1760-х рр. в стилі бароко.
- Георгіївська (Антоніївська) церква. 1696–1703 рр. Сучасний храм належить до перебудови XVIII ст., коли він придбав форми бароко.
Окремо розташована Димкова Слобода. В ній знаходяться два храми. Церква Дмитра Солунського (1700–1709 рр.) — «холодний» безстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею. В церкві знаходиться бароковий іконостас 1709 р. Сергіївська «тепла» церква — однобанний бароковий двоповерховий храм 1747 р.
Біля Великого Устюга знаходяться села із пам'ятками архітектури XVII–XVIII ст. В селі Морозовиця (колишній давньоруський град Гледен) розташовані споруди колишнього Троїце-Гледенського монастиря (заснований наприкінці XII ст.). Троїцький собор (межа XVII–XVIII ст.) — величний п'ятибанний храм із галереями та шатровою дзвіницею. У ньому зберігся високий бароковий іконостас 1760-х рр. — визначна пам'ятка різьблення місцевих майстрів.
У мікрорайоні Гора розташований Іоанно-Предтеченський монастир.