Уряд Японії
 |
| Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Японії |
 Категорія • Інші країни |
Кабінет міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку — «кабінет») — вищий орган виконавчої влади Японії[3].
Діяльність
Конституційні повноваження
Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).
Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:
- втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
- проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
- укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
- керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
- складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
- видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
- затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
- номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
- здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)[4];
- призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).[5]
Структура
Кабінет міністрів Японії складається не менш як з 14, а в особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету міністрів — прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету міністрів входить Секретаріат Кабінету міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника прем'єр-міністра.
Голова уряду
- Прем'єр-міністр — Такаїчі Санае (англ. Ishiba sigeru).
- Віцепрем'єр-міністр — вакансія.
Кабінет міністрів
Склад чинного уряду подано станом на 21 жовтень 2025 року[7].
| Логотип | пост | назва | Фото | Час на посаді |
|---|---|---|---|---|
| Прем'єр-міністр Японії | Такаїчі Санае (Sanae Takaichi) |
|
||
| Міністр кабінету міністрів Японії | Мінору Kixara (Minoru Kihara) |
|
||
| Міністр внутрішніх справ та зв'язку | Йошімаса Хаясі (Yoshimasa Hayashi) |
|
||
| Міністр юстиції | Хіроші Хірагучі (Hirosi Hiraguchi) |
|
||
| міністра закордонних справ | Мотегі Тошіміцу (Toshimitsu Motegi) |
|
||
| міністра фінансів Міністр з питань податків та субсидій |
Сацукі Катаяма (Satsuki Katayama) |
|
||
| міністр освіти, культури, спорту, науки і технологій | Йохей Мацумото (Yohei Matsumoto) |
|
||
| Міністр охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення | Кенічіро Уено (Keniichiro Ueno) |
|
||
| Міністр сільського, лісового і рибного господарств | Норіказу Сузукі (Norikazu Suzuki) |
|
||
| Міністр економіки, торгівлі та промисловості Міністр промислової конкурентоспроможності Міністр, відповідальний за впровадження GX |
Рьосей Аказава (Rosei Akazawa) |
|
||
| Міністр земель, інфраструктури, транспорту і туризму Міністр, відповідальний за політику водного циклу |
Ясуші Канеко (Yasushi Kaneko) |
|
||
| Міністр реконструкції Міністр відповідальності за аварію на Фукусімі |
Такао Макіно (Takao Makio) |
|
||
| Міністр екології Державний міністр із запобігання ядерним катастрофам |
Хіротака Ісіхара (Hirotaka Ishihara) |
|
||
| Міністр оборони | Шіндзіро Коїдзумі (Shinziro Koizumi) |
|
||
| міністр цифрових технологій Міністр цифрової адміністративної та фінансової реформи Міністр адміністративної реформи Міністр кібербезпеки |
Хісаші Мацумото (Hisashi Matsumoto) |
|
||
| Голова Національної комісії громадської безпеки Міністр, відповідальний за запобігання стихійним лихам Міністр океанічної політики |
Дзіро Акама (Ziro Akama) |
|
||
| Міністр у справах Окінави та Північних територій Міністр у справах споживачів та безпеки харчових продуктів Державний міністр з питань дитячої політики, заходів щодо боротьби зі зниженням народжуваності, розширення прав і можливостей молоді та гендерної рівності Державний міністр з питань регіонального відродження Міністр співіснування Міністр, відповідальний за розширення прав і можливостей жінок |
Хітоші Кікавада (Hitoshi Kikawada) |
|
||
| Міністр економічної та фіскальної політики Державний міністр з питань стратегії зростання Міністр реформи соціального забезпечення Міністр з питань регуляторної реформи Міністр з питань кризового інфекційного захворювання |
Мінору Сіроучі (Minoru Kiuchi) |
|
||
| Міністр економічної безпеки Міністр науково-технічної політики Міністр космічної політики Міністр стратегії інтелектуальної власності Міністр стратегії штучного інтелекту Міністр співіснування з іноземцями |
Кімі Онода (Kimi Onoda) |
|
Будівля
Історія
Кабінет міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.
Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.
Див. також
Примітки
- ↑ Article 66 of the Japanese Constitution
- ↑ 第二条 // 内閣法 — 1947.
- ↑ (англ.) Japan // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 26 жовтня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Детальніше з цією функцією можна ознайомитися у статті Імператор Японії.
- ↑ Детальні повноваження Кабінету Міністрів Японії розписані у Конституції Японії [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ 官公庁 [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.]、首相官邸ホームページ。
- ↑ List of Ministers. Prime Minister's Office of Japan (англ.). Процитовано 1 грудня 2025.
- ↑ На аверсі — Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, на реверсі — відбиток офіційної печатки Кабінету Міністрів Японії.
Література
- Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
- Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.
- 清宮四郎, 佐藤功編『国会･内閣』（憲法講座 3）東京: 有斐閣、1964年 (яп.)
- 日本行政学会編『内閣制度の研究』（年報行政研究 21）東京: ぎょうせい、1987年 (яп.)
- 内閣制度百年史編纂委員会編『内閣制度百年史』東京: 内閣官房、1985年—1995年 (яп.)
- 川北隆雄, 尾上進勇編『内閣府』（完全新官庁情報ハンドブック 1）、東京: インタメディア出版、2001年 (яп.)
Посилання
- Офіційний сайт Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Прем'єр-міністра Японії [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Секретаріату Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).