Ураноцирцит-II
| Ураноцирцит-II | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений, перейменований (Rn)[1] |
| Абревіатура | Urc[2] |
| Хімічна формула | Ba(UO₂)₂(PO₄)₂·10H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 8 | VII/D.20a[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.EB.05[5] |
| Dana 8 | 40.2a.3.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія[6] |
| Вид симетрії | дітетрагональна-біпірамідальнаd |
| Просторова група | space group I4/mmmd[6] |
| Густина | 3460 кілограм на кубічний метр |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | уран[5], Сокіл (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Берген[7] |
| | |
Ураноцирцит-II (або просто ураноцирцит)[8] — мінерал, водний ураніл-фосфат барію шаруватої будови з групи отеніту[8], уранова слюдка.
Етимологія та історія
Ураноцирцит вперше був виявлений поблизу міста Фалькенштейн в Саксонії. Мінерал вперше був описаний і названий у 1877 році Альбіном Вайсбахом (1833–1901). Сам Вайсбах не пояснив свого призначення. Однак, виходячи з вмісту урану та місцевості типу, назва може походити від латинського слова circos або грецького слова kirkos (κίρκος)[9] для сокола або яструба.
Типовий мінерал був доданий до мінералогічної колекції TU Bergakademie Freiberg Вайсбахом у 1874 році.
У нотатках Пауля Генріха фон Грота 1878 року ураноцирцит також згадується як ураніт барію. Від грецьк. «кіркос» — сокол, за першознахідкою у Фалькенштейні (Соколиному камені), J.A.Weisbach, 1877. Синоніми: баріоураніт, отеніт барієвий, фосфорураніт барієвий, ураніт барієвий.
Опис
Хімічна формула: Ba[UO2|PO4]2•12H2O або [8].
Містить (%): BaO — 15,16; UO3 — 56,56; P2O5 — 14,04; H2O — 14,24.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Кристали голчасті, пластинчасті з квадратним обрисом. Листуваті, радіально-променисті, сноповидні аґреґати, кірки, Спайність досконала по (001), ясна по (100) та (010). Густина 3,5. Тв. 2,0-3,0. Колір зеленувато-жовтий. Розчиняється в HCl.
Поширення
Вторинний мінерал родовищ урану. Асоціює з отенітом, торбернітом, парсонситом, ура-нованадатами. Рідкісний. Знахідки: Баварія, Саксонія, Шварцвальд (ФРН), Буа-Нуар (Вандея, Франція), о. Мадагаскар.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
- ↑ Warr L. N. Updated list of IMA-CNMNC mineral symbols — 2024.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (March 2015) — 2015.
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Вайсбах А. Mineralogische Mittheilungen. Uranocircit. (ein neues Glied der Gruppe der sog. Uranglimmer.) // Neues Jahrbuch für Mineralogie, Monatshefte — E. Schweizerbart, 1877. — С. 48–49. — ISSN 0028-3649
- ↑ а б в Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 362. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ураноцирцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ураноцирцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).