Уралоліт
| Уралоліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Url[2] |
| Хімічна формула | Ca₂Be₄(PO₄)₃(OH)₃·5H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 8 | VII/D.01[4][5] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.DA.15[4] |
| Dana 8 | 42.7.6.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[6] |
| Вид симетрії | моноклінно-призматична |
| Просторова група | кристалографічна група 14[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Уральські гори[4], камінь (давньогрецька мова) |
 Уралоліт у Вікісховищі | |
Уралолі́т[7] — мінерал, водний фосфат кальцію і берилію.
Етимологія та історія
Назва цього мінералу утворена поєднанням назви гірської системи Урал та грецького слова «літос», що в перекладі означає «камінь» (Н. А. Григорьев, 1964).
Загальний опис
- 1. За Є. К. Лазаренком: CaBe3[(PO4)2|(OH)2]•4H2O.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca2Be4[PO4]3(OH)3•5H2O.
Містить (%): CaO — 20,67; BeO — 15,45; P2O5 — 39,09; H2O — 24,79.
Сингонія моноклінна. Утворює стяжіння, складені з радіальних сферолітів і снопоподібних зростків кристалів. Густина 2,14. Тв. 2,5. Безбарвний. Агрегати білі, жовтуваті, коричнюваті. Блиск шовковистий, скляний.
Розповсюдження
Знайдений на Уралі як гіпергенний мінерал у каолініт-гідромусковітових породах. Асоціює з берилом, мораеситом, глюцином, флюоритом, апатитом.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 361. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Уралоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Уралоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).