Уно Лагт

Уно Лагт
Uno Laht
Псевдонім	Ону Таль, Onu Thal
Народився	30 квітня 1924 Валга, Естонія[1]
Помер	24 вересня 2008 (84 роки) Таллінн, Естонія[2]
Поховання	Метсакальмісту
Країна	Естонія
Діяльність	поет, драматург, журналіст, гуморист, письменник
Знання мов	естонська
Роки активності	1946—2008
Жанр	сатира
Партія	КПРС

Уно Лагт (ест. Uno Laht, відомий також під псевдонімом Ону Таль (ест. Onu Thal — 'Дядько Таль'; 30 квітня 1924, Валга, Естонія^[3] — 24 вересня 2008, Таллінн, Естонія) — естонський поет, прозаїк і публіцист.

Навчався у початковій школі та в прогімназії міста Валга, з 1937 року жив у Локсі та продовжував навчання у 5-й реальній та 7-й середній школах Таллінна.

Восени 1940 року вступив в естонський комсомол. З початком Великої Вітчизняної війни вступив до винищувального батальйону та згодом був евакуйований разом з ним. У 1942 році був мобілізований в Естонський стрілецький корпус, воював командиром мінометного взводу у званні молодшого лейтенанта. Під Великими Луками зазнав тяжкого поранення, був евакуйований у тил. Після одужання працював у Казані та навчався у Казанському університеті, де вивчив англійську мову. Звідти Лагта направили на курси комсомольських працівників у Пушкін. З 1944 до 1946 року Лагт працював оперативним працівником НКДБ Естонської РСР^[4] і брав участь в операціях проти «лісових братів».

З 1946 до 1951 року працював у редакції газети «Ноорте Гяель», з 1951 до 1953 року був кореспондентом «Рагва Гяель», пізніше консультантом з поезії Союзу письменників. Під час роботи журналістом почав публікувати фейлетони, нариси, оповідання та вірші. У 1953 році вступив до КПРС, вийшов із партії у 1986 році та знову вступив у 1992 році. Жив у Таллінні. Помер у 2008 році після тривалої хвороби^[5].

Постійною темою творчості Лагта була внутрішньополітична сатира, висловлювання неприємної правди про становище в Естонії, про її керівництво та функціонерів. Він вказував на розбещуючий вплив суспільства споживання, що народжується, а також на руйнування ідеалів соціальної справедливості. Для прози Лагта часто характерний великоваговий чи відточений до барокового образний й інтелектуальний стиль. Крім того, він написав лібрето опери Ейно Тамберга «Залізний дім».

Займався перекладами віршів і прози з англійської та російської мов.

Лауреат Літературної премії Естонської РСР імені Югана Смуула (1974). Здобув премію Тугласа 1975 року.

• «Piimahambad» (1954)
• «Piimahambad (plombeeritud)» (1956)
• «Sinelitaskust seanahkse portfellini» (1958)
• «Selle suve värsid» (1960)
• «Suitsuangerjad ja kastemärjad roosid» (1960)
• «Kümne küüne laulud» (1962)
• «Ingel läheb apteeki … korralikus seltskonnas» (1967)
• «Mu kallis koduvillane provints» (1973, премія імені Смуула 1974)
• «Roosa müra» (1981)

Завдяки популярності Уно Лагта було видано зібрання вибраних творів:

• «Linnupesa teraskiivris» (1961)
• «Luuletused 1954—1964» (1967)
• «Küürakas kaissukippuja» (1983)
• Katastroika ehk Impeerium imendub Musta Auku … (1990)

• У 1944 році проводив розслідування злочинів проти людяності, які відбувалися під час німецької окупації з 1941 до 1944 році у збірному таборі військовополонених, який знаходився на площі Няйтус у Тарту. Одним із матеріалів слідства у справі проти членів Омакайтсе за період з червня до грудня 1941 року став протокол свідчень Олава Карікоски (протокол Карікоски).
• У 1945 році керував операцією затримання Фрідріха Курга, коменданта Тарту під час гітлерівської окупації: у процесі операції Курга вбили під час збройного опору. 16-річна дочка Курга отримала поранення.

Після звільнення у запас продовжував активну співпрацю з КДБ, брав участь у спеціальних операціях, зокрема за кордоном. За свідченням Ейнара Сандена, його постійним партнером у КДБ був майор Рандар Гійр^[6].

Був членом керівництва Естонського союзу проти неонацизму та розпалювання міжнаціональної ворожнечі. У 2004 і 2005 році публікував статті на російському інтернет-порталі REGNUM про одностороннє висвітлення історії в Естонії та про злочини проти людяності, які вчиняли члени організації Омакайтсе у 1941 році у тартуському концтаборі та у танковому рву поблизу міста(так званому Jalaka liin — 'Лінія Ялака'), учасником розслідування яких він був під час роботи у НКДБ Естонської РСР.

18 березня 2005 року Уно Лагт разом з Арнольдом Мері виступив із лекцією у середній школі міста Маарду, де стверджував, що ніякої окупації Естонії Радянським Союзом у 1940 році не було й Естонія сама просила про входження до СРСР^[7].