Ультиматум

Ультиматум (лат. ultimatum, від ultimus - останній, крайній) — рішуча, категорична вимога, що супроводжується погрозами.

В міжнародних відносинах категорична вимога (про виконання в певний строк тих чи інших дій або утримання від них) однієї держави до іншої супроводжувана погрозою застосувати санкції^{[1] [2]}(розрив дипломатичних відносин, бойкот, блокада тощо). Переважно викладається в дипломатичній ноті. Застосування ультиматуму обмежено Статутом ООН, який зобов'язує членів ООН утримуватись в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування (ст.2, п. 4)^[3]

Ультима́тум (лат. ultimatum — доведене до кінця) — вимога, пов'язана з обмеженням часу, який даний на її виконання, а також з погрозою серйозних наслідків у разі її невиконання.

Ультиматум є демонстрацією небажання якого-небудь роду переговорів. Ультиматуми застосовуються насамперед в політиці і часом передують оголошенню війни. Іноді ультиматуми зустрічаються й в інших соціальних сферах, наприклад в особистому житті або у економіці. З етичної точки зору ультиматуми в наш час оцінюються скоріше негативно, особливо якщо вони пов'язані з шантажем. Проте, в певних політичних ситуаціях ультиматуми здатні запобігти більшому злу.

• Ультиматум Раднаркому

• Т. І. Шинкаренко. Ультиматум // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• О. Бабкіна. Ультиматум // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.736 ISBN 978-966-611-818-2

• Ультиматум // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.