Улексит
| Улексит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Ulx[2] |
| Хімічна формула | NaCaB₅O₆(OH)₆·5H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 8 | Vc/B.07[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 6.EA.25[5] |
| Dana 8 | 26.5.11.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія[6] |
| Вид симетрії | триклінна-моноедричнаd |
| Просторова група | кристалографічна група 1[6] |
| Твердість | 2,5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Георг Людвіг Улексd[7] |
| Типова місцевість | Ікіке[5] |
 Улексит у Вікісховищі | |
Улексит[8] — мінерал класу боратів, водний борат натрію та кальцію.
Названий в 1849 році на ім'я німецького хіміка Г. Л. Улекса (нім. Georg Ludwig Ulex; 1811–1883).
Синоніми: боронатрокальцит, телевізійний камінь, гідроборокальцит, натроборокальцит, рафіт, стиберит, тінкальцит, тіца, хейзин.
Опис
- 1. За Є. Лазаренком: NaCa[B5O9]·8Н2О.
- 2. За К. Фреєм та «Fleischer's Glossary» (2004): NaCaB5O6(OH)6·5H2O. Містить до 43-45 % В2О3.
Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Переважають заплутано-волокнисті і повстяноподібні або голчаті агрегати, жовноподібні форми виділень; зустрічається також жердиновидні радіально-променисті друзи, землиста і пухка маса. Густина 1,9-2,0. Тв. 1-3. Колір білий. Блиск шовковистий або скляний. Прозорий, має властивості світлопроводу (світло проходить вздовж волокон). Спайність досконала і добра. Крихкий. Розчиняється в гарячій воді. Походження хемогенне — осадове (в озерах, болотах, колодязях і на ґрунтах пустель).
Структурною особливістю улекситу є довгі ланцюжки, що складаються з мономерів, хімічний склад яких відображає формула В5О6(ОН)6. Завдяки цим паралельно розташованим тяжам кристали улекситу пропускають світло без спотворень тільки по одному з трьох взаємно перпендикулярних напрямів. Тому улексит і називають TV-stone (телевізійний камінь).
Розповсюдження
Поширений в соляних озерах в асоціації з бурою, галітом, глауберитом та іншими мінеральними солями. Скупчення улексіту спостерігаються в місцях розвантаження термальних вод по периферії куполів і покривів травертину (Арґентина, Туреччина, Іран, Індія, країни Закавказзя, Памір). Вицвіти улексіту є серед продуктів виверження грязьових вулканів. Поширений в сучасних осадах і солончаках на місці бороносних озер і боліт в штатах Невада, Каліфорнія, Орегон (США), на високогірному плато Пуна в Арґентині, в Чилі, Перу і Болівії, в пустелях Ірану, внутрішніх районах Китаю, де зустрічається в донних мулах у вигляді ідіоморфних кристалів і витриманих малопотужних прошарків, або в складі поверхневих соляних кірок та покривів. Супутні мінерали: ґіпс, керніт, колеманіт. Руда бору.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ webmineral.com
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 359. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Улексит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Улексит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).