YaChudo

Українці Туркменістану

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Українці в Туркменістані
Регіон Туркменістан Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількістьблизько 10—15 тис.
Входить доукраїнська діаспора Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваукраїнська, туркменська
Релігіяздебільшого — християни, а також Іслам

Українці в Туркменістані — одна з національних меншин на території Туркменістану. За оцінками, чисельність етнічних українців у цій державі становить від 10 до 15 тис. осіб, які проживають переважно в Ашгабаті та околицях Серхетабату поблизу туркмено-афганського кордону[1].

Історія української діаспори

Після приєднання території Туркменістана до Російської імперії і з початком Столипінської реформи в Закаспійську область переселилися селяни з України, зокрема з Полтавщини.

Перші українські поселенці осіли тут ще наприкінці 80-х років XIX ст., після спорудження залізниці Ташкент — Красноводськ. Українські селяни селилися в районах Прикопеддазького передгір'я і освоювали родючі, але посушливі землі. Так, на самому південному форпості імперії в районі тодішнього міста Кушка (нині Серхетабат) з'являються українські селища Полтавка і Олексіївка. Полтавка початку минулого століття — типовий український хутір: мазанки, солом'яні дахи, писані сорочки у жителів.

За радянської доби за розподілом у Туркменську РСР попрямувало безліч фахівців, кваліфікованих робітників, молодих спеціалістів з УРСР, які внесли свій вклад в індустріалізацію економіки Туркменістана у 1930-1940-х роках. У суворі роки війни, коли вся територія України була окупована, Туркменська РСР прийняла тисячі біженців і евакуйовані промислові підприємства, культурні установи й організації, вищі навчальні заклади тощо[1].

У Середню Азію загалом і в Туркменістан зокрема (наприклад, у Теджен) більшість військовослужбовців за призовом прибували з Української РСР, як і багато хто з офіцерського складу. Насамперед це стосувалося радянських прикордонних військ[1].

Чисельність і розселення

В 1897 р. тут налічувалося 5,2 тис. українців. Українці протягом десятиліть Радянського Союзу були однією з найбільших національних меншин Туркменської РСР, і другою за чисельністю слов'янською етнічною групою на території теперішнього Туркменістану:

Народ перепис

1926[2]

% перепис

1959[3]

% перепис

1989[4]

% перепис

1995[5][6]

% оцінка

2010[7]

%
усього 975599 100,00 % 1516375 100,00 % 3522717 100,00 % 4437570 100,00 % 5105000 100,00 %
українці 6877 0,70 % 20955 1,38 % 35578 1,01 % 23064 0,50 % 11000 0,22 %

За оцінками на 2010-ті роки в Туркменістані проживає близько 11 тисяч українців[7], переважно в столиці Республіки Ашгабаті та в Серхетабаті (села Полтавка і Олексіївка) і прикордонних селах поблизу туркмено-афганського кордону[1].

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Ашгабаті

1926 року в тодішньому Ашхабаді було встановлено пам'ятник українському письменнику Тарасові Шевченку — один із найстаріших у місті. У 1948 році під час Ашхабадського землетрусу монумент було зруйновано та знову відкрито 24 березня 1972 року в дні проведення культури України в Туркменістані (скульптор Михайло Лисенко). 2009 року пам'ятник було відреставровано і перенесено на зручніше місце[1].

Нині пам'ятник Шевченку править за місце регулярних заходів, що проводяться Посольством України в Туркменістані. Вулиця, яка пролягає поруч, також носить ім'я Шевченка[1].

Забезпечення соціальних, культурних, мовних та інших прав української діаспори

За конституцією Туркменістану, національні меншини не мають права створювати власні національно-культурні товариства. З огляду на бажання української діаспори задовольняти свої національно-культурні потреби, посольство України в Туркменістані 1998 року створило Товариство дружби «Туркменістан—Україна». За підтримки посольства ця громадська організація проводить культурно-просвітницькі акції, які набули неабиякої популярності не тільки серед українців Туркменістану та інших нацменшин, а й серед етнічних туркменів[8].

Недільна школа, організована при посольстві України, вже понад 10 років дозволяє ближче ознайомитися з українською культурою і мовою. Її активно відвідують члени української громади та діти співробітників українських компаній, що працюють у Туркменістані. У школі навчаються 160 туркменських громадян, більшість із яких мають українське коріння[1].

Проблему зайнятості населення Туркменістану і перш за все української діаспори, розв'язують більш ніж два десятки фірм і підприємств з України, які споруджують у рамках інвестиційних проектів складні об'єкти загальнодержавного значення. Серед них такі будівельні компанії: БА «Інтербудмонтаж», Держкорпорація «УкрАзіаБуд», ВАТ «Сумське МНВО», ДК «Укртрансбуд», АТ «Укргазпромбуд», НАК «Нафтогазбуд», що реалізують проекти на загальну суму близько 1 млрд доларів США[8].

Представники української діаспори можуть безперешкодно і на пільгових умовах виїжджати в Україну. Посольство України в Ашгабаті видає їм візи без запрошень і не стягує з них консульські мита. Це єдина з усіх дипломатичних місій, акредитованих у Туркменістані, яка дозволила подібні пільги для своєї етнічної групи, що проживає у цій країні[8].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Украина и Туркменистан: прошлое и настоящее — Ashgabad.net - городской портал Ашхабада, Туркменистан. ashgabad.net. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017. [Архівовано 2017-03-13 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1926 года
  3. ↑ Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1959 года
  4. ↑ Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1989 года
  5. ↑ People Population census of Turkmenistan 1995, Vol. 1, State Statistical Committee of Turkmenistan, Ashgabat, 1996
  6. ↑ Итоги всеобщей переписи населения Туркменистана по национальному составу в 1995 году. - Asgabat.net - Ашхабад, Туркменистан. asgabat.net. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 10 березня 2017.
  7. ↑ а б Національний склад населення Туркменістану за оцінками Joshuaproject
  8. ↑ а б в Українська діаспора в Туркменістані - 14.09.2005 12:08 — Новини Укрінформ. Процитовано 10 березня 2017.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).