Украдене щастя
| Украдене щастя | |
|---|---|
 | |
| Жанр | драма |
| Форма | п'єса  |
| Автор | Іван Франко |
| Мова | українська |
| Написано | 1893 |
| Видавництво | Журнал «Зоря» |
| Видання | 1894 |
 Цей твір у Вікіцитатах | |
 Цей твір у Вікіджерелах | |
«Укра́дене ща́стя» — п'єса українського письменника Івана Франка. Вперше надрукована 1894 року в журналі «Зоря» (№ 9, с. 202 – 207; № 10, с. 225 – 227; № 11, с. 250 – 252; № 12, с. 276 – 280). Окремим виданням п’єса вийшла того ж року у Львові. За життя письменника було здійснено три окремих видання п'єси (друге — Львів, 1901, третє — Київ, 1909). У текст другого видання І. Франко вніс декілька виправлень змістового та стилістичного характеру[1].
Дійові особи
- Микола Задорожний — чоловік, літ 45, невеликого росту, похилий, рухи повільні.
- Анна — його жінка, молодиця, літ 25.
- Михайло Гурман — жандарм, високий, здоровий мужчина, літ З0.
- Олекса Бабич — селянин, літ 40, сусід Миколи.
- Настя — його жінка, літ 35.
- Війт — селянин, літ 50.
- Шльома — орендар.
- Селяни, селянки, парубки і дівчата, музики і т. і.
Історія створення
Іван Франко написав драму на конкурс, що був оголошений 18 березня 1891 року. Письменник подав п'єсу на конкурс наприкінці вересня. У січні 1893 року драма була відзначена другою премією і рекомендована для постановки. Осип Маковей у статті «Д-р Іван Франко» («Зоря», 1896, 1, с. 19) стверджує, що спочатку драма мала назву «Жандарм», але цензура не дозволила «виставляти на позорище такої важної в суспільності людини, як жандарм». Драму рекомендували до постановки на сцені після того, як автор замінив жандарма поштарем. У зміненій на вимогу цензури редакції драма не публікувалася[1].
Основа п'єси
За свідченням самого І.Франка, в основі п'єси лежить народна «Пісня про шандаря», яка мала декілька варіантів, один з яких письменник опублікував у праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883, с. 44 – 50). Ще три варіанти пісні, записані різними особами в селах Галичини, І.Франко надрукував у журналі «Житє і слово» (1895, т. IV, кн. 4, с. 91 – 95) під рубрикою «Із уст народу». Один із них, записаний приятелькою Франка Михайлиною Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту, став сюжетною основою драматичного твору письменника. Цей варіант відрізнявся трагічним розв'язанням конфлікту, виразнішою індивідуалізацією героїв, у ньому було яскраво виражене прагнення селян до справедливої свободи[2].
Сюжет
Головна героїня, Анна походить із багатої селянської родини. Вона покохала Михайла Гурмана, сина бідної вдови. Після смерті батька брати знущаються з сестри. Щоб не ділитися з нею батьковою спадщиною, вони шахрайством віддають Михайла до австрійського війська. Незабаром брати підробили лист, запевнивши Анну, що Михайло загинув, і силоміць одружили сестру з бідняком Миколою Задорожним, який не претендував на посаг дівчини. Цими злочинами вони забрали в Анни щастя.[3]
Перші постановки
Перша постановка п'єси «Украдене щастя» відбулася у Львові на сцені театру товариства «Руська бесіда» 16 листопада 1893 року. П'єсу поставив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана, поштаря — Степан Янович (батько Леся Курбаса).
Про величезний успіх драми свідчить той факт, що на другій виставі глядачі влаштували авторові бурхливу овацію, а молодь піднесла йому на сцені лавровий вінок. Виставі були присвячені численні статті. Зокрема, театральний оглядач Теофіл Мерунович писав, що твір Франка має «дійсні мистецькі прикмети» і що для драми характерні «жива і послідовна акція, гарна мова, правда і міра, що характеризують високий талант». Оглядач робить висновок, що поява в Україні «Украденого щастя» — «це політична подія», що така драма для української сцени є «оригінальним твором, де кожна сцена, кожний вислів дихають правдою… Це вірний вираз оригінальних прикмет українського народу».
До кінця 1893 року п'єсу, окрім Львова, було поставлено ще у дванадцяти містах Галичини, де вистави мали сценічний успіх, за висловом Франка, завжди і скрізь там, де її добре грали.
На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено в Києві в приміщенні театру «Бергоньє» в першій редакції Франка. Ролі виконували: Микола — Карпенко-Карий, Анна — Любов Ліницька, Михайло — Микола Садовський.
П'єса на оперній сцені
- У 1924 році за однойменною драмою Івана Франка чеський композитор Владімір Амброс написав оперу «Украдене щастя». Опера була поставлена Народним театром у Брно (1925) та Оломоуці (1927).
- У 1960 році український композитор Юлій Мейтус також створив оперу на основі цієї п’єси.
У сучасному театрі
П'єса не втрачає популярності і в сьогоденні, її переосмислюють, доповнюють новими сенсами і ставлять в театрах Києва[4], Запоріжжя[5] та ін.містах України.
Екранізації
Примітки
- ↑ а б Украдене щастя . Примітки. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ Украдене щастя. Примітки. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ Іван Франко — Украдене щастя (аналіз, паспорт твору). www.ukrlib.com.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2026. Процитовано 4 вересня 2026.
- ↑ Украдене щастя. ft.org.ua (укр.). 24 серпня 2024. Процитовано 4 вересня 2026.
- ↑ Випускники ЗНУ – серед артистів вистави «ЩАСТЯ?» за п’єсою Івана Франка від Дому актора - ЗНУ. sites.znu.edu.ua. Процитовано 4 вересня 2026.
Література
- То хто ж украв щастя? / Підготувала Людмила Гуренко // Українська газета плюс. — 2008. — № 29(169).
- Украдене щастя. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - «Украдене щастя» в е-бібліотеці «ЛітАрхів»
- Аудіокнига «Украдене щастя» Івана Франка (укр.) / Читає Олександр Ролдугін, записано студією «АудіоСлово», тривалість 2 год 32 хв
- Повний текст п'єси «Украдене щастя» Івана Франка в е-бібліотеці Reading
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).