YaChudo

Угнів

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Угнів
Герб Угнева
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Шептицький район
Тер. громада Белзька міська громада
Код КАТОТТГ UA46120010020094201
Засноване —
Перша згадка 1360
Магдебурзьке право 1462
Статус міста від 1462 року
Населення ▼ 939 (01.01.2022)[1]
Агломерація 1094
Площа 2,48 км²
Поштові індекси 80065
Телефонний код +380-3257
Координати 50°22′5″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д.
Водойма р. Солокія
Назва мешканців у́гнівець
у́гнівка
у́гнівці
Відстань
Найближча залізнична станція Белз
До станції 22 км
Міська влада
Адреса 80062, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Белз, вул. Домініканська, 1

CMNS: Угнів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мапа
Угнів. Карта розташування: Україна
Угнів
Угнів
Угнів. Карта розташування: Львівська область
Угнів
Угнів
Мапа

У́гнів — місто в Україні, у Белзькій міській громаді Шептицького району Львівської області. Лежить у Надбужанській котловині, над річкою Солокією, за 2 км від кордону із Польщею.

Угнів відомий як найменше місто в Україні — на 2001 рік тут нараховувалося лише 1007 мешканців (1970 року — 1 500 мешканців)[2]. Також після утворення територіальних громад це єдине місто України, що не є центром територіальної громади.

Географічне розташування

Відстань залізницею до Сокаля — 90 км,[3] фізична відстань до Києва — 460,6 км[4].

Сусідні населені пункти:[4]

Клімат

У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7,6 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +17,9 °C.

Опадів більше випадає у липні, в середньому 84 мм, найменше у січні — 29 мм опадів. За рік випадає близько 606 мм опадів.

Кліматограма Угніва
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
29
 
 
−1
−7
 
 
29
 
 
0
−5
 
 
34
 
 
5
−2
 
 
43
 
 
13
4
 
 
66
 
 
19
8
 
 
81
 
 
22
11
 
 
84
 
 
23
13
 
 
66
 
 
23
12
 
 
55
 
 
18
8
 
 
41
 
 
13
4
 
 
39
 
 
6
0
 
 
39
 
 
1
−4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 606 мм.

Джерело: [5]

Історія

Сотня наддніпрянців Армії УНР, яка разом з УГА брала участь у боях з поляками біля Угнева в 1919 році, під командою сотника Олександра Єрощука

Перша згадка про місто належить до 1360 року. У 1462 році місто отримало маґдебурзьке право.

У 1621 році Угнів зазнавав нападу татар. 1624 року в місто прийшла морова пошесть, 1634-го — сталася велика пожежа.

Історичний герб міста

Колись місто було осередком видавничої діяльності. З давніх часів було розвинене шевське доморобне виробництво (занепало у ХІХ столітті).

1 липня 1934 року ліквідовали самоврядну громаду Заставне, а її територію приєднали до міста Угнів[6].

У 1939 році місто опинилося на території окупованої німцями Польщі. У 1940—1941 та 1944 роках місто було центром Угнівського району.

Після Другої світової війни місто опинилося у складі Польщі[7]. 16-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Угнова на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 323 українців[7]. У місті залишилося 1154 поляки[7].

У 1951 році, згідно з радянсько-польським договором, Угнів і сусідні території, на яких відкрили багаті поклади кам'яного вугілля, перейшли до СРСР — в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі[7]. Після цього польське населення з міста виїхало, і у ньому вселилися українці[7].

В Угневі існує однойменна залізнична станція.

24 грудня 2018 року громада УПЦ МП перейшла під юрисдикцію Української Помісної Церкви[8].

Населення

За переписом населення 2001 року в Угневі мешкало 1021 особа.

Населення Угнева станом на 1 січня 2019 року налічувало — 974 особи.

Динаміка населення Угніва[9]

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[10]:

Національність Відсоток
українці 98,2 %
росіяни 1,2 %
інші/не вказали 0,6 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Кількість Відсоток
українська 987 98,8 %
російська 10 1 %
білоруська 1 0,1 %
єврейська 1 0,1 %
Всього 999 100 %

Органи влади

Місто входить до складу Белзької міської громади, де разом з селом Заставне утворює старостинський округ. Староста — Саган Олександра Павлівна.

Пам'ятки

Василіянська церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Кам'яна церква була побудована на місці давньої дерев'яної, яка згоріла у 1780 році. Від неї збереглася дзвіниця.

Церква постійно добудовувалася і перебудовувалася. Степан Жуковський у 1855—1857 роках добудував церкву за власні кошти і отримав хрест від Папи. Півстоліття згодом о. Василь добудував галерею та бабинець.

У церкві була казальниця у формі човна, біля якого два апостоли тримають сіті, в сітях — риби.

Церква вважалася однією з перлин внутрішнього розпису Галичини. Автор цих розписів — Дем'ян Горняткевич.

Після війни у церкві зробили машинно-тракторну станцію.

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Перший костел заснував белзький воєвода Зигмунд з Радзанова, який 1470 року записав фундуш для парафії РКЦ в місті.

За проектом архітектора Войцеха Лєнартовича на місці дерев'яного костелу, який згорів, був побудований цегляний — на кошти Кшиштофа Скшина Дуніна та його дружини Маріанни Заборовської. Освячений був 21 серпня 1695 року, про що свідчить табличка на фасаді, знайдена при реставрації у 1922 році.

У деяких джерелах написано, що можливо цей костел був перебудований з кам'яного, спорудженого за часів короля Владислава IV у 1632 році.

Під час Першої світової війни, 15 червня 1915 року внаслідок артилерійського обстрілу було пошкоджено костел — збито одну з веж.

У міжвоєнний період храм був реконструйований — відновлено вежі, але змінено їхні розміри та форми.

Синагога

На сьогодні залишилась вцілілою одна вежа, в другої верхівку знесла буря.

Оборонний костел, кам'яний, на одну наву, з високими та низькими стінами, з'єднаними в презбітеріум (або апсиду). Фасад складається з трьох половинчатих виступів. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені тосканськими пілястрами. Посередині прикрашені ліпниною.

Костел був закритий у 1951 році, після приєднання Угнева до УРСР, коли польське населення було перевезено до Польщі. Парафіяни забрали з собою святині, в тому числі і вівтар.

За часів радянської влади спочатку тут був склад. Зараз костел переданий Державному історико-культурному заповіднику в м. Белзі. У 2006 р. розроблений проект реставрації костелу, а у 2007 році розпочалися реставраційні роботи.

Інші пам'ятки

Млин в Угневі (XIX століття)
  • Костел Успіння Пресвятої Богородиці 1695 р.
  • Церква Різдва Богородиці 1854—1857 років з дерев'яною дзвіницею
  • Синагога в стилі модерн початку ХХ ст. з єврейською школою
  • Монастир Феліціянок XIX століття.
  • Мурована плебанія XVII століття
  • Млин XIX століття з частково збереженим обладнанням
  • Фігура Божої Матері
  • Земляні вали старовинного замку

Відомі особи

Примітки

  1. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. ↑ Gazeta.ua (22 жовтня 2015). Як живе Угнів - найменше місто України. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 23 листопада 2017.
  3. ↑ Облікова картка м. Угнів на сайті Верховної Ради України
  4. ↑ а б Місто Угнів. Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014.
  5. ↑ Ukraine. Lviv Oblast. Uhniv(англ.)
  6. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miata Uhnowa w powiecie rawskim, województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 498 (пол.)
  7. ↑ а б в г д Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
  8. ↑ Ще три парафії УПЦ МП на Львівщині перейшли до помісної Православної церкви
  9. ↑ Україна / Ukrajina
  10. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  11. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  12. ↑ † Відійшли від нас [Архівовано 2018-09-04 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 150 (8 серпня). — С. 4
  13. ↑ Прокуратура реабілітувала двох єпископів та трьох священиків УГКЦ, яких репресували в 1946—1947 роках
  14. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 190 (пол.)

Джерела та література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).