YaChudo

Уваровіт

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Уваровіт
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMA-номерIMA1967 s.p. Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураUv[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаCa₃Cr₂(SiO₄)₃[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 8VIII/A.06c[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 109.AD.25[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 851.4.3b.3 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніякубічна сингонія[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид симетріїкубічна-гексаоктаедрична Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групакристалографічна група 230[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина3833,53 кілограм на кубічний метр[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьУваров Сергій Семенович[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьSaranovskii Mined[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Уваровіт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Уваровіт

Уварові́т[11] — мінерал, силікат острівної будови з групи гранату. Поліморфізм і ряд: утворює ряд із гросуляром.

Етимологія та історія

Названий за прізвищем російського міністра і президента російської академії наук у Санкт-Петербурзі С. С. Уварова (Ж. Г. Гесс, 1832).

Під час свого перебування в Санкт-Петербурзі швейцарсько-російський хімік і мінералог Жермен Анрі Гесс (1802—1850) 1832 року назвав новий мінерал із родовища Бісерське (Бісер) на Середньому Уралі на честь російського графа, колекціонера мінералів і президента Імператорської Академії наук Сергія Уварова[12].

Кристалічну структуру з’ясував німецький кристалограф і мінералог Георг Менцер (1897-1989) у 1929 році[13], а перший синтез цього чистого мінералу здійснив американський науковець Ф. А. Гаммел у 1950 році в Університеті штату Пенсильванія[14].

Загальний опис

Хімічна формула: Ca3Cr23+[SiO4]3. Кальцієво-хромистий ґранат. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Кристалічна структура острівна. Форми виділення: дрібні (0,5-1 мм) правильні ромбододекаедричні кристали, зрощені в друзи і кірки. Густина 3,52-3,75. Тв. 6,5-7,5. Колір — смарагдово-зелений. Блиск сильний, скляний.

Утворюється при гідротермальній переробці ультраосновних порід і хромових руд, розвивається в порожнинах і по тріщинах. Зустрічається звичайно у вигляді кристалів разом із хромшпінелідами і хромовими хлоридами в покладах хромітів серед ультраосновних вивержених порід.

Супутні мінерали: хроміт, піротин, халькопірит, пірит, кальцит, доломіт. Цінний колекційний матеріал і ювелірний камінь. Рідкісний.

Поширення: незвичайний гранат, але з численними локалізаціями. Зокрема, навколо Єкатеринбурга, в Уральських горах. Виняткові кристали з муніципалітету Оутокумпу, Фінляндія. Піренеї, Іспанія. У Канаді, Квебек. У США — штати Пенсільванія, Орегон, Невада, Каліфорнія. На Тайвані, Формоза. Поблизу м. Ашкале, Туреччина. ПАР, Бушвельд.

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Hey M. H. International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1967. — Vol. 36, Iss. 277. — P. 131–136, 131–136. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.1967.036.277.20
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  5. ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
  6. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  7. ↑ а б mineralienatlas.de
  8. ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
  9. ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
  10. ↑ Hess H Ueber den Uwarowit, eine neue Mineralspecies // Ann. Phys. (Berlin) — Leipzig: Wiley-VCH Verlag, 1832. — Vol. 24. — S. 388–389. — 270 с. — ISSN 0003-3804; 1521-3889; 1521-3889 — doi:10.1002/(ISSN)1521-3889
  11. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 358. — ISBN 978-966-360-463-3.
  12. ↑ Hess H. Ueber den Uwarowit, eine neue Mineralspecies // Annalen der Physik und Chemie. — 1832. — Band 24. — S. 388–389. (нім.)
  13. ↑ G. Menzer: Die Kristallstruktur der Granate // Zeitschrift für Kristallographie - Crystalline Materials. Band 69, 1929, S. 300–396, doi:10.1524/zkri.1929.69.1.300
  14. ↑ Hummel F. A. Synthesis of Uvarovite // American Mineralogist. — 1950. — Band 35. — Nr. 3–4. — S. 324–325. (англ.)

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).