Т-44
| Т-44 | |
|---|---|
 | |
| Тип | середній танк Схема: класична |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1945 — кінець 1970-х |
| Історія виробництва | |
| Розробник | КБ-520 в евакуаціії (Морозов) |
| Виробник | Уральський танковий завод №183 (УТЗ) |
| Виготовлення | 1944-1947 |
| Виготовлена кількість | 1823 |
| Характеристики | |
| Вага | 31 тонна |
| Довжина | 6070 мм |
| Довжина ствола | 54,6 |
| Ширина | 3180 мм |
| Висота | 2410 мм |
| Обслуга | 4 |
| Калібр | 85-мм ЗІС-С-53 1944 року |
| Підвищення | −5… +25° |
| Приціл | телескопічний ТШ-16 |
| Броня | Лоб: верх: 90 мм/ 60°, низ: 90 мм/ 45° Борт: 75 мм/ 0°, верх: 30 мм/ 60° Корма: середина: 45 мм/ 17°, низ: 30 мм/ 70° Дах: 15—20 мм Днище: 15 мм Башта: лоб: 120 мм, борт: 90 мм/ 20°, корма: 75 мм/ 12°, дах: 15 мм |
Головне озброєння | 85-мм боєкомплект: 58 пострілів |
Другорядне озброєння | 2 × 7,62-мм ДТМ |
| Двигун | В-44 (дизельний) 500 к.с. |
| Питома потужність | 15,6 к.с./т |
| Підвіска | індивідуальна торсійна по 70 траків в кожній гусениці тиск на ґрунт: 0,83 кг/см² |
| Дорожній просвіт | 425 мм база: 3800 мм колія: 2630 мм |
| Паливо | дизельне |
| Швидкість | шосе: 60 км бездоріжжя: 25…30 км |
| Прохідність | підйом: 30° стінка: 0,73 м рів: 2,5 м брід: 1,3 м |
Т-44 у Вікісховищі | |
Т-44 — радянський середній танк. Був створений у 1943—1944 роках у КБ-520 в евакуації під керівництвом Олександра Морозова та призначався для заміни Т-34-85 як основний середній танк РСЧА. Попри значну зовнішню схожість з Т-34-85, конструктивно Т-44 мав значну кількість відмінностей і був представником якісно нового покоління танків, до якого належав і післявоєнний Т-54.
Хоч Т-44 і мав гарні характеристики, він був танком воєнного часу, що вимагало максимально низької вартості та спрощеного виробництва в умовах низької кваліфікації робітників. Тому від танка не вимагали надійності та ресурсу: під час війни ресурс двигуна в 100 годин вважався гарним результатом, але після війни вимоги зросли до 500 годин. Із завершенням Другої світової війни танк швидко застарів і у виробництві був замінений на Т-54 — його подальший розвиток[1].
Загальні відомості
Т-44 створювали для заміни Т-34; роботи над новим танком розпочалися наприкінці 1943 року. Конструкторські роботи вели на Уральському танковому заводі в КБ під керівництвом Олександра Морозова. В основу машини поклали елементи Т-34, а також конструктивні напрацювання проєктів Т-34М і Т-43.
Поєднання вдалих рішень зробило новий танк визначальним для подальшого розвитку бронетехніки. Конструктори знизили висоту моторно-трансмісійного відділення (МТВ), вивівши повітроочисник убік. Дизельний двигун В-44 отримав нову систему подачі палива, що дещо підвищило його потужність. Замість громіздкого вентилятора встановили компактний маховик, що дозволило змонтувати дизель на низькій, жорсткій і легкій рамі. Завдяки цьому висоту корпусу вдалося зменшити на 300 мм.
Конструктори відмовилися від надгусеничних ніш. Вентилятор змістили ближче до кормового бронелиста й підключили до коробки передач через фрикціон, що покращило охолодження трансмісії. Змінили й розташування масляного радіатора: його розмістили під кришкою МТВ в однорідному потоці повітря, забезпечивши ефективне охолодження. Двигун із 5-ступеневою КПП з'єднувала «гітара» — підвищувальний редуктор із передавальним числом 0,7. Сама коробка передач стала компактнішою та легшою. Бортові фрикціони та передачі запозичили в Т-34.
Нове МТВ дозволило встановити 85-мм гармату ближче до центра корпусу. Це зменшило кутові коливання танка, знизило ризик уткнутися стволом у ґрунт і підвищило точність стрільби. Таке центрування також дозволило збільшити товщину лобової броні до 90 мм. Міцність лобової деталі підвищили завдяки перенесенню люка механіка-водія на дах корпусу та відмові від курсового кулемета в кульовій установці — на його місці розмістили паливний бак.
З початком Холодної війни конструктори розробили проєкт нової башти зі 100-мм гарматою Д-10Т або ЛБ-1. На люку заряджальника встановили турель із зенітним кулеметом ДШК, а борти захистили 6-мм протикумулятивними екранами. З появою танка Т-54 у 1946 році подальшу модернізацію Т-44 зупинили, проте він залишився на озброєнні РСЧА та Радянської армії. У 1961 році відбулася уніфікація вузлів Т-44 з Т-54, а в 1968 році танк отримав двоплощинний стабілізатор озброєння. На базі Т-44 також випускали САУ, тягачі та інженерні машини. В історії танкобудування Т-44 відомий як прямий попередник сімейства середніх танків нового покоління.
Озброєння
| Таблиця бронепробивності для С-53[1][2] | ||||||
| Снаряд \ Відстань, м | 100 | 300 | 500 | 1000 | 1500 | 2000 |
| БР-365 | ||||||
| (кут зустрічі 90°) | 119 | 115 | 111; 105[3] | 102; 100[3] | 93; 92[3] | 85[3] |
| (кут зустрічі 60°) | 97 | 93 | 91; 90[3] | 83; 85[3] | 76; 78[3] | 69; 72[3] |
| БР-365К | ||||||
| (кут зустрічі 90°) | 126 | 118 | 110; 108[3] | 95; 102[3] | 75; 90[3] | 65; 82[3] |
| (кут зустрічі 60°) | 103 | 96 | 90[3] | 75; 78[3] | 65; 72[3] | 50; 66[3] |
| БР-365П | ||||||
| (кут зустрічі 90°) | 167 | 152 | 140 | 110 | 85[4] | —[4] |
| (кут зустрічі 60°) | 124 | 114 | 100 | 80 | 60[4] | |
| Треба пам'ятати, що у різний час і в різних країнах використовувались різні методики визначення бронепробиваємості. Як наслідок, Пряме порівняння із іншими даними неможливе. | ||||||
Особливості конструкції
У новій конструкції вдалося посилити броньовий захист без збільшення маси та габаритів машини. При товщині лобової броні корпусу 90 мм (у дослідних зразках — 120 мм, що на 75 мм більше, ніж у Т-34) Т-44 важив 31,9 т — майже стільки ж, скільки й попередник. При цьому корпус був коротшим на 30 мм і на 300 мм нижчим за силуетом. Зменшення габаритів і відмова від надгусеничних ніш дозволили зекономити вагу та значно наростити товщину лобового листа[1].
Висоту корпусу вдалося зменшити за рахунок компактнішого дизеля В-44, у якому змінили розташування водяного та масляного насосів.
Слабким місцем попередніх радянських танків був люк механіка-водія та кульова установка кулемета в лобовій броні. У Т-44 лобовий похилий лист зробили суцільним: для огляду залишили лише невелику щілину, захищену триплексом і броньовою заслінкою. Люк механіка-водія перенесли на дах корпусу, зробивши його практично недосяжним для ворожого вогню. Попри це, огляд не погіршився: через щілину механік-водій бачив дорогу прямо перед собою, а також під кутом 116° — через призматичний прилад (з кутом огляду 54° по горизонталі)[1].
Скорочення внутрішнього об'єму через товщу броні змусило змінити компонування. Двигун уперше розмістили не вздовж поздовжньої осі танка, а поперек, що скоротило силове відділення та розширило бойове. У трансмісії застосували новий агрегат — «гітару» (підвищувальний редуктор), що передавав крутний момент на коробку передач, розташовану паралельно двигуну.
Від екіпажу вилучили стрільця-радиста: аналіз показав невисоку ефективність курсового кулемета через поганий огляд, а дублювання наказів через радиста сповільнювало реакцію командира в бою. Передача функцій радиста командирові дозволила вивільнити місце для боєкомплекту. Завдяки цьому при загальному зменшенні об'єму танка боєзапас скоротився лише на два постріли і становив 58 снарядів. Курсовий кулемет за традицією залишили, але жорстко зафіксували в лобовому листі — вогонь з нього вів механік-водій, орієнтуючись через прицільну щілину. Другий кулемет ДТМ, як і на Т-34-85, зблокували з гарматою. Основним озброєнням була 85-мм гармата ЗІС-С-53 зразка 1944 року у литій башті овальної форми з розвиненою кормовою нішею. Для самооборони екіпажу в кабіні кріпився пістолет-кулемет ППС.
Завдяки новій КПП середня швидкість танка зросла на 3 км/год, хоча максимальна зменшилася на 5 км/год. Двигун потужністю 520 к. с., оновлена трансмісія та ходова частина (10 опорних ковзанок, 2 ведучих і 2 напрямних колеса, гусениці по 70 траків) забезпечували швидкість до 45 км/год.
Т-44 став важливою віхою в танкобудуванні. Американський аналог цього ж класу — M48 Patton — з'явився лише у 1952 році (він важив 44 т, мав 90-мм гармату, аналогічну швидкість, але був на 300 мм вищим). Хоч Т-44 і не став основним танком Радянської армії, його компонувальні рішення (поперечне розміщення МТВ, екіпажу та озброєння) лягли в основу абсолютно нової машини — Т-54.
Модифікації
| Т-34, модифікація 1940 року | Т-34, модифікація 1941 року | Т-34, модифікація 1942 року | Т-34, модифікація 1943 року | Т-34-85 | Т-44 | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Маса, т | 26 | 26,5 | 28,5 | 30,9 | 32 | 31,9 |
| Зброя | 76-мм Л-11 | 76-мм Ф-34 | 76-мм Ф-34 | 76-мм Ф-34 | 85-мм ЗІС-С-53 | 85-мм ЗІС-С-53 |
| БК, Снарядів | 76 | 77 | 77 | 100 | 60 | 58 |
| Пальне, л | 460 | 460 | 610 | 790 | 810 | 642 |
| Запас ходу, км | 300 | 400 | 400 | 465 | 360 | 300 |
| Броня, мм | 15—45 | 20—52 | 20—65 | 20—70 | 20—90 | 15—120 |
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г (рос.) М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М.: Техинформ, 2008. — № 9. — С. 52.
- ↑ (рос.) А. Б. Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2000. — С. 862. — 1156 с. — (Библиотека военной истории). — ISBN 985-433-703-0
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т (рос.) М. Свирин. Артиллерийское вооружение советских танков 1940—1945. — М.: Экспринт, 1999. — С. 23.
- ↑ а б в Стрілба снарядом БР-365П на дальність понад 1000 м була заборонена.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).