Тінія

Тінія Tinia
Тінія, теракота, 300—250 р. до н.е. Державна колекція старожитностей, Мюнхен
Бог неба — Верховний бог Етрусків
В інших культурах	Зевс, Юпітер, Тор, Перун
Дружина	Тална, вона ж Уні
Діти	Геркле і Менрва
Частина від	Етруська міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

Тінія (також Тін, Тінс або Тіна) — найвищий бог в етруській міфології. Він був чоловіком Тални або Уні. Від Уні у нього народилась Геркле, а з його голови народилась Менрва.

Римський вчений-енциклопедист Марк Теренцій Варрон згадував Тінія, як верховного бога етрусків «deus Etruriae princeps».

Атрибутами Тінія, як і Юпітера, є блискавки і Жезл Сили, його завжди супроводжує орел, іноді його голову прикрашає вінок із плюща.

За етруськими віруваннями всього було одинадцять видів блискавок, з яких трьома, як верховний бог грому, володів Тінія^[1]. Блискавки Тінія тримає в своїх руках. На свій розсуд він міг використовувати два типи блискавок: ті, що дають удачу і ті, що попереджують. Щоб застосувати третій тип блискавок, що руйнують, йому необхідно було отримати узгоджений дозвіл богів. Етруски вірили в Дев'ять Великих Богів, що мали силу метати блискавки; римляни їх називали Новенсілей.^[1]

Тінія був богом неба, верховним богом-громовержцем і найвищим богом, богом-батьком в етруській міфології, рівноцінний римському Юпітеру і грецькому Зевсу^[2]. Ім'я Тінія є етруським^[3], наряду з іншими богами етруського походження, таких як Вейя, Туран і т. д., і походить від етруського tin, що означає день^[4]. Це підтверджує початкову асоціацію цього божества з денним світлом.

З 5 століття до н. е. Тінія, Менрва та Уні являли собою потужну божественну тріаду, і кожне місто Етрурії мало храми на їхню честь^[5].

Одночасно з функціями бога-громовержця і повелителя погоди Тінія виконував і роль хтонічного божества, пов'язаного з родючістю і загробним світом^[3]. В цій якості Тінія конкурував, або частково злився з божеством Вертумн, що має італійське походження. Тінію іноді представляли сидячи, з бородою, а іноді стоячи і без бороди.^[5]

З Тарквінії та її території (Ференто) приходять найдавніші жертовні написи для Тінія, зроблені на елементах буккеро (італ. Bucchero — тип чорної та блискучої кераміки)^[6].

Химера з Ареццо

TINSCVIL напис на лапі химери

Тінія фігурує в кількох написах, серед яких:

• Килик (чаша для пиття), створений Олтосом (приблизно 500 р. до н.е.):

Itun turuce venel atelinas Tinas cliniiaras
(Це було дано Венелем Ателіном для синів Тіна (тобто: Діоскурів))^[7].

• На лапі бронзової Химери з Ареццо:

Tinscvil

(Подарунок для Тінія)

• Зображення Тінія зустрічаються на бронзових дзеркалах, де він представлений в сценах, подібних до міфів про Зевса^[8].

Спочатку до елінізації італійського регіону Тінія зображувався молодим юнаком без бороди (характерний образ вегетативних божеств), починаючи з 5 століття його образ змінюється в бік літнього чоловіка з густою і пишною бородою, відповідно грецькому Зевсу. В цей же починається процес перенесення міфів, пов'язаних з Зевсом, на Тінія.

• Larissa Bonfante. Etruscan Life and Afterlife: A Handbook of Etruscan Studies. — Wayne State University Press, 1986
• Nancy Thomson de Grummond. Etruscan Myth, Sacred History and Legend. — UPenn Museum of Archaeology, 2006
• Nancy Thomson de Grummond, Erika Simon. The Religion of the Etruscans. — University of Texas Press, 2009
• Johann Figl. Handbuch Religionswissenschaft: Religionen und ihre zentralen Themen. — Vandenhoeck & Ruprecht, 2003
• W. von Bartels. Die Etruskische Bkonzeleber von Piacenza: In Ihrer Symbolischen Bedeutung. — Springer-Verlag, 1910
• Giuliano Bonfante, Larissa Bonfante. The Etruscan Language: An Introduction. — Manchester University Press, 2002