Тім Каррі

Тім Каррі
англ. Tim Curry
Ім'я при народженні	Тімоті Джеймс Каррі
Народився	19 квітня 1946 Воррінгтон, Чешир, Англія
Помер	25 серпня 2026 (80 років) Толука-Лейкd[1]  ішемічна хвороба серця[2]
Громадянство	Велика Британія
Релігія	Агностичний атеїзм
Діяльність	актор
Alma mater	Бірмінгемський університет, Kingswood Schoold і Lymm High Schoold
Роки діяльності	1968-2026
Партія	Демократична партія США[3]
IMDb	ID 0000347
Нагороди та премії
Премія Еммі за визначний виступ у дитячій програміd (1991) Actors Fund of Americad (2015)
timcurry.co.uk
Тім Каррі у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Тім Каррі (англ. Tim Curry; 19 квітня 1946 — 25 серпня 2026^[7]) — британський актор театру та кіно, а також актор озвучення.

Тім Каррі народився 19 квітня 1946 року в селі Граппенгейлл біля міста Воррінгтон, графство Чешир в Англії. Батько Джеймс Каррі — був методистським капеланом ВМС^[8]. Мати — Маура Каррі. У Тіма була молодша сестра Джудіт. Родина часто переїжджала, поки батько не переніс інсульт, і тоді родина оселилася в Плімуті, де жив дід по материнській лінії^[9]. Батько помер, коли Тіму було 12 років, у 1958^[8]. Навчався у школі в Пріорс-Корт із 1956 року, де вперше почав грати у шкільних виставах. Після смерті батька отримав стипендію в школі Кінгсвуд у Баті^[9].

Вивчав драматичне мистецтво і англійську мову в Кембріджському університеті, а потім у Бірмінгемському університеті, який закінчив з відзнакою у 1968 попри те, що часто пропускав заняття аби грати в аматорських постановках^[9]. Згодом у нього з'явилися можливості професійно зайнятися музикою^[8] та почати акторську кар'єру. Тім Каррі прийшов пробуватися у мюзиклі «Волосся» та збрехав, що має професійний акторський досвід. Але продюсери, дізнавшись правду, все одно вирішили дати йому роль за показану майстерність^[9]. Роль у комедійному фільмі «Шоу жахів Роккі Горрора» (1975) відкрила Тіму Каррі шлях до кар'єри в кіно^[9].

Наприкінці 1980-х переїхав до США, де придбав занедбаний маєток 1920-х років у районі Лос-Феліз у Лос-Анджелесі. Тім знайшов оригінальні плани будинку та саду й ретельно їх відновив, додаючи особистих деталей^[9]. Переїзд до Сполучених Штатів дав Каррі широкі можливості для подальшої кар'єри. Він часто озвучував персонажів-лиходіїв. Зіграв декілька епізодичних ролей у таких комедійних фільмах, як «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992) та «Дуже страшне кіно 2» (2001). Також зіграв злочинця Біллі Флінна у фільмі «Мислити як злочинець» (2005–)^[10].

Переніс інсульт у 2012 році, після чого мусив рухатися за допомогою візка^[10]. Попри те, багато подорожував по США та Канаді, щоб виступати як спеціальний гість на масштабних заходах, таких як Comic Con, MegaCon, GalaxyCon та Fan eXpo^[9]. Був завзятим курцем^[11].

Помер у своєму будинку в Толука-Лейк, Лос-Анджелес, 25 серпня 2026 року у віці 80 років^[12][13].

Першою значною сценічною роллю Каррі була роль вільнодумного Гавка в мюзиклі «Волосся» (1968). Зі своєю антивоєнною політикою, сексуальною відвертістю та експериментальним стилем, вистава кинула виклик усталеним умовностям музичного театру. Лондонська прем'єра мюзиклу була приурочена до прийняття Закону про театри, який скасував театральну цензуру в Англії^[14].

Оскільки Каррі добре співав, йому пропонували контракти на запис, а також можливості приєднатися до музичних груп. Він спробував себе в рок-музиці наприкінці 1970-х років, а другий з його трьох альбомів, «Fearless», досяг 53-го місця в чарті Billboard у 1979 році^[8].

Працював у Королівській Шекспірівській трупі, в Придворному королівському театрі, в театрі Глазго, а також грав на нью-йоркській сцені. Каррі зіграв яскравого доктора Франка ен Фертера у «Шоу жахів Роккі Горрора» (1975), і ця роль стала його візитівкою. Фільм був заснований на лондонському театральному мюзиклі «Шоу жахів Роккі», який дебютував у 1973 році, а Каррі вже грав там^[8]. Його гра на прем'єрі п'єси Пітера Шаффера «Амадей» відбулася в Лондоні 1979 року принесла йому першу номінацію на премію «Тоні» та утвердила як універсального театрального актора^[14].

У 1983 році він приєднався до Національного театру, де залишався до 1986 року, виконуючи роль у низці постановок, включаючи «Суперників», «Кохання заради кохання», «Інтерес» та в «Тригрошовій опері»^[9].

Актор досяг успіху, граючи низку злих персонажів, зокрема Темряву у фентезійному фільмі жахів «Легенда» (1985) та злого клоуна Пеннівайза у мінісеріалі «Воно» (1990). Також грав у таких фільмах, як «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992), «Тінь» (1994), «Дуже страшне кіно 2» (2001).

У 1991 році він отримав премію «Денна Еммі» за роль Капітана Гака в мультсеріалі «Пітер Пен і пірати». Серед інших ролей озвучування були лиходій Гексус у мультфільмі «Долина папороті» (1992), батько Найджела Торнберрі у «Дикі Торнберрі» (1998) та Імператор Палпатін у «Зоряні війни: Війни клонів» (2008)^[14].

Каррі повернувся на Бродвей у 2005 році в ролі короля Артура у виставі «Спамалот», музичній адаптації фільму 1975 року «Монті Пайтон і Святий Грааль»^[14]. У 2008 зіграв роль у відеовставках для відеогри Command and Conquer: Red Alert 3^[13].

Після інсульту, пережитого в 2012 році, Тім Каррі не міг грати в кіно, але озвучував фільми та серіали, такі як «Трансформери: Боти-рятувальники» (2011—2016)^[10].

• Тім Каррі на сайті IMDb (англ.)
• Тім Каррі на сайті All Movie Guide (англ.)
• Тім Каррі на сайті Notable Names Database (англ.)