Тімур Даґджі
| Тімур Даґджі | |
|---|---|
| кримс. Timur Şahmurad oğlu Daĝcı | |
| Народився | 19 травня 1932 |
| Помер | 5 лютого 2022 (89 років) |
| Країна | |
| Національність | кримські татари |
| Діяльність | журналіст, активіст, редактор газети |
| Alma mater | Національний університет Узбекистану |
| Знання мов | кримськотатарська |
| Партія | КПРС |
Тімур Даґджі (кримс. Timur Şahmurad oğlu Daĝcı; 19 травня 1932 — 5 лютого 2022) — кримськотатарський журналіст і редактор газети. У молодості він брав участь у русі за права кримських татар, але пізніше став активним членом Комуністичної партії та активно підтримував Мубарекську програму переселення, спрямовану на залюднення кримськими татарами узбецької пустелі.
Життєпис
Даґджі народився в кримськотатарській родині 19 травня 1932 року;[a] у віці п'ятнадцяти років він почав працювати автомеханіком.[1] Хоча він закінчив вечірню школу, спочатку його не могли прийняти до факультету журналістики, оскільки він був кримським татарином.[1] Однак йому вдалося вступити на східний факультет Ташкентського університету.[3] Журналістську кар'єру він розпочав 1956 року, спочатку працюючи в місцевій газеті в Самарканді, але пізніше переїхав до Ташкента, щоб працювати над проєктами кримськотатарською мовою. 1964 року він став активним учасником національного руху,[1] а 1966 року його було заарештовано за «розпалювання національної ворожнечі».[4] Тімура ув'язнили в Лефортовській тюрмі.[5] За його розповідями, під час допитів він був дуже стратегічним у своїх відповідях, уникаючи при цьому причетності інших кримських татар, часто цитуючи Маркса і Леніна у відповідь на запитання слідчих і ніколи не підкоряючись їм, тоді як Мустафа Джемілєв стверджує, що він пішов на співпрацю з владою.[6]
Після звільнення з в'язниці він працював у журналістиці, а з 1982 по 1985 рік був головним редактором газети «Ленин байрагъы».[2] Відхиляючись від думки інших кримських татар, він підтримував проєкт створення Мубарекської зони, яка замість повернення кримських татар до Криму передбачала їх поселення в узбецькій пустелі, тому як приклад для інших кримських татар він відправив туди свого сина[7][8] і багато працював для підтримки Комуністичної партії.[2] У русі за права кримських татар він дуже критично ставився до фракції Джемілєва[9]. Проте, він критикував радянську владу за заперечення існування кримських татар як окремої етнічної групи, що він у своїх мемуарах назвав геноцидом.[10] Незважаючи на підтримку провального проєкту Мубарека, який заохочував кримських татар залишатися в Узбекистані, 1989 року він переїхав на батьківщину до Криму.[1]
Див. також
- Шаміль Алядін
- Назім Османов
Виноски
Примітки
- ↑ а б в г д Тимур Дагджи (1932). gasprinskylibrary.ru (рос.). 9 вересня 2016.
- ↑ а б в Kasyanenko, 2005.
- ↑ Seidametov, 2023.
- ↑ Uehling, 2004, с. 149.
- ↑ Kasyanenko, 2007.
- ↑ Uehling, 2004, с. 150.
- ↑ Guboglo, 1998, с. 657.
- ↑ Guboglo, 1992, с. 122.
- ↑ Olcott, Hajda та Olcott, 2019, с. 536-537.
- ↑ Dagdzhi, 2008, с. 175.
Бібліографія
- Allworth, Edward; Asia, Columbia University Center for the Study of Central (1988). Tatars of the Crimea: Their Struggle for Survival : Original Studies from North America, Unofficial and Official Documents from Czarist and Soviet Sources (англ.). Duke University Press. ISBN 978-0-8223-0758-7.
- Chilingirova, Gulnara (13 травня 2022). Хайри ДАГДЖИ: Отец был глыба, до конца своих дней – борец!. goloskrimanew.ru (рос.). № 19.
- Dagdzhi, Timur (2008). Сталинский геноцид и этноцид крымскотатарского народа: документы, факты, комментарии [Stalin's genocide and ethnocide of the Crimean Tatar people: documents, facts, comments] (рос.). Simferopol city printing house.
- Guboglo, Mikhail (1992). Крымскотатарское национальное движение: Документы, материалы, хроника (рос.). Russian academy of Sciences. с. 188—189.
- Guboglo, Mikhail (1998). Языки этнической мобилизации (рос.). Языки русской культуры. ISBN 978-5-7859-0065-3.
- Kasyanenko, Nikita (26 вересня 2005). Крымские татары предъявят счет России. day.kyiv.ua (рос.). № 175. Архів оригіналу за 4 березня 2022.
- Kasyanenko, Nikita (22 березня 2006). Опасное слово: На Безсмертного подали в суд за "ассимиляцию". day.kiyv.ua (рос.). № 46. Архів оригіналу за 1 березня 2022.
- Kasyanenko, Nikita (13 липня 2007). Крымские татары: из истории возвращения. day.kiyv.ua (рос.). № 114.
- Nagayev, Safter (2005). Гъурбетте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы: весикъалы эссе-икяелер (крим.). Simferopol: Crimean State Educational and Pedagogical Publishing House.
- Olcott, Martha; Hajda, Lubomyr; Olcott, Anthony (2019). The Soviet Multinational State. Routledge.
- Seidametov, Eldar (15 січня 2023). Роль Айше Сеитмуратовой в борьбе за возвращение крымских татар на родину. Avdet.
- Uehling, Greta (2004). Beyond Memory: The Crimean Tatars' Deportation and Return (англ.). Springer. ISBN 978-1-4039-8127-1.
- Williams, Brian (2021). The Crimean Tatars: The Diaspora Experience and the Forging of a Nation (англ.). BRILL. ISBN 978-90-04-49128-1.
- Биз - къырымлармыз!: Мы - крымцы! [We are Crimeans!] (крим.). Aqmescit. 2006. ISBN 9663541180.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).