YaChudo

Тільса Цучія

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Тільса Цучія
Народження24 вересня 1928[1] або 24 вересня 1929[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Suped Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть23 вересня 1984[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Ліма, Перу Редагувати інформацію у Вікіданих
(злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих)
Країна Перу[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняEscuela Nacional Superior Autónoma de Bellas Artesd, Школа красних мистецтвd і Сорбонна Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительCarlos Quíspez-Asínd, Ricardo Graud і Manuel Zapata Orihuelad Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, гравірувальниця Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориTristán e Isoldad Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекції
НагородиPremio Bienal de Pintura Teknoquímica, Segundo Premio del Salón Municipal, Primera Bienal de la Juventud
CMNS: Тільса Цучія у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тільса Цучія Кастільо (ісп. Tilsa Tsuchiya Castillo, 24 вересня 1928 — 23 вересня 1984) — перуанська граверка та художниця, відома своїми картинами на теми перуанських міфів і легенд[6]. Вважається одним з найвидатніших зразків перуанського живопису, отримавши престижну премію Bienal de Teknoquimica[6]. У своїх роботах Цучія зверталася до сучасних проблем гендеру та ідентичності.

Біографія

Дитинство

Тільса Цучія Кастільо народилася в Супе, Перу, місті на північ від Ліми, у 1928 році. Вона була сьомою з восьми дітей, які залишилися сиротами в ранньому віці. Її дитяче прізвисько було «ла чола». У вісім років вона навчилася малювати. Її батько, Йошігоро Цучія (1878—1947), народився в Тіба, Японія, приїхав до Перу після здобуття медичної освіти медицини в Сполучених Штатах. Він одружився з Марією Луїзою Кастільо, яка народилася в Чавіні, Перу і була нащадкою китайських іммігрантів[7].

Освіта

Цучія Кастільо розпочала навчання у Вищій національній школі художніх мистецтв Перу в Лімі в 1947 році. Того ж року вона пережила смерть батька, а через два роки — смерть матері. Втрата матері спонукала її припинити навчання, щоб разом з братом Вільфредо відкрити майстерню з виготовлення вікон та обрамлення для них.

Після повернення до Вищої національної школи художніх мистецтв Перу вона вступила до майстерень художників Карлоса Кіспеза Асіна та Рікардо Грау, а також стала ученицею художника Мануеля Сапата Оріуели. Від самого початку вона вирізнялася своєю унікальною особистістю та стилем. Вона закінчила клас 1959 року з відзнакою і отримала Велику золоту медаль з живопису. У 1957 році, ще будучи студенткою, вона отримала нагороду Segundo Premio del Salón Municipal. Вона також входила до перуанської делегації на «Primera Bienal de la Juventud», що відбулася в Парижі в 1958 році. У 1960 році вона поїхала до Франції, щоб вивчати графіку та гравюру в Школі витончених мистецтв та історію мистецтва в Сорбонні, де жила до середини 1970-х[8]. Її роботи, що відповідають цьому періоду, відзначаються темними тонами та мінімалістичною естетикою.

Художня кар'єра

Уявні, сексуально заряджені композиції невеликого формату[9] здобули популярність після її виставки в Інституті сучасного мистецтва в 1968 році. У 1970 році вона отримала нагороду Teknoquimica Award, визнання, яке закріпило її висхідну мистецьку кар'єру. На картині 1974 року вертикальний, біоморфно вирізьблений сонячний камінь у Мачу-Пікчу, загубленому місті інків, перетворився на фігуру, що піднімається, як маяський Чак-Муль[10]. У 1975 році вона повернулася до Перу і встановила громадську скульптуру на вулиці Португалії в районі Брена. Невдовзі її роботи набули елементів фантазії та оповіді, поєднуючи аспекти образів та міфології перуанського корінного населення з європейськими впливами. Цучія Кастільо представляла Перу на XV Бієнале в Сан-Паулу в 1979 році[11], її роботи були включені до виставки Мистецтво фантастики: Латинська Америка 1927—1987 в Індіанаполісі[12].

Особисте життя

У 1948 році в Уануко, Перу, вона народила сина Орландо Корнехо Цучія. У 1963 році одружилася з французом Шарлем Мерсьє. Цучія отримала французьке громадянство і того ж року народила сина Жиля Мерсьє Цучія. Вона померла в 1984 році від раку.

Спадщина

Центральний резервний банк Перу випустив нову банкноту номіналом 200 солей із зображенням Тільси Цучії Кастільо, однієї з найвидатніших перуанських та міжнародних художників[13].

Список робіт

Картини

  • Арлекін (1955) Належить Банку Нового Світу (у стадії ліквідації)
  • Натюрморт (1956)
  • Андські музиканти (1968)
  • Індійський квартет (1967)
  • Аро Негро (1968)
  • Соледад (1968)
  • Дівчина вночі (1968)
  • Комерсанти (1968)
  • Вищі сили (1969)
  • Мачу-Пікчу (1970)
  • Натюрморт з качкою (1971)
  • Охоронець вітру (1971)
  • Рай (1971)
  • Священна пісня війни (1972)
  • Велика мати (1972)
  • Міф про сновидіння (1974)
  • Скорпіон (1974)
  • Жінка, що літає (1974)
  • Міф про птаха і каміння (1975)
  • Міф про плід (1975)
  • Міф про ставок (1975)
  • Трістан та Ізольда (1974—1975)
  • Міф про червоного воїна (1976)
  • Міф про дерево (1976)
  • Міф про жінку і політ (1976)
  • Пелікан (1978)
  • Жінка і мавпа (1979)
  • Жінка з островів (1979)

Малюнки

  • Малюнок тушшю з аквареллю (1970)
  • Мачу-Пікчу (1971)
  • Рисунок тушшю з темперою (1973)

Скульптури

  • Водяна пума (1970)

Гравюри

  • Літографія (1976)

Вибрані персональні виставки

  • Інститут сучасного мистецтва, Ліма, 1959
  • Galerie Cimaise, Париж, 1966
  • Інститут сучасного мистецтва, Ліма, 1968
  • Інститут сучасного мистецтва, Ліма, 1970
  • Галерея Карлоса Родрікеса Сааведра, Ліма, 1972
  • Галерея Енріке Каміно Брента, Ліма, 1980
  • Народний банк Перу, 1981
  • Художня галерея Петроперу, Ліма, 1984[6]

Вибрані групові виставки

  • Бієнале в Сан-Паулу, Бразилія, 1979[6]
  • Мистецтво фантастики, Латинська Америка, 1920—1987, Музей мистецтв Індіанаполіса (виставка), 1987[14]
  • Латиноамериканські жінки-художниці, 1915—1995, Художній музей Мілуокі (виставка), 1995[15]

Примітки

  1. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  3. ↑ Grove Art Online / J. Turner — Oxford, England, Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998.
  4. ↑ MutualArt.com — 2008.
  5. ↑ CLARA — 2008.
  6. ↑ а б в г Hillstrom, Laurie Collier; Hillstrom, Kevin (1999). Contemporary women artists (англ.). Detroit: St. James Press.
  7. ↑ Perfiles / Tilsa Tsuchiya Castillo | Asociación Peruano Japonesa. www.apj.org.pe (ісп.). Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
  8. ↑ Theran, Susan (29 листопада 1999). Leonard's Price Index of Latin American Art at Auction (англ.). Springer. ISBN 9781349150847.
  9. ↑ Tsuchiya, Tilsa. Oxford Art Online: Benezit Dictionary of Artists. 31 жовтня 2011. doi:10.1093/benz/9780199773787.article.B00185968. Процитовано 14 квітня 2020.
  10. ↑ Scott, John F. Latin American Art. Britannica Academic. Процитовано 14 квітня 2020.
  11. ↑ Encyclopedia of Latin American history and culture (вид. Second). Detroit: Charles Scribner's Sons. 2008. ISBN 9780684315904. OCLC 232116446.
  12. ↑ Marissa Del Toro. «Contesting Categories of the 'Fantastic' and 'Surreal': A Visual Reading of Tilsa Tsuchiya's and Francisco Toledo's Multidimensional and Complex Artistic Vision.» M.A. thesis, University of Texas, San Antonio, 2016.
  13. ↑ PERU21, NOTICIAS (22 липня 2021). Conoce a Tilsa Tsuchiya: El nuevo rostro de los billetes de S/ 200 | BCRP | bicentenario | VIDA. Peru21 (ісп.). Процитовано 18 грудня 2023.
  14. ↑ Day, Holliday T.; Sturges, Hollister; Art, Indianapolis Museum of (1987). Art of the Fantastic: Latin America, 1920–1987 (англ.). Indianapolis Museum of Art. ISBN 9780936260198.
  15. ↑ Latin American Women Artists: 1915–1995 (англ.). Milwaukee Art Museum. 1994. ISBN 9780944110508.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).