Турки в Україні
 Турки в Україні  | |
|---|---|
| Самоназва | Ukrayna'daki Türkler |
| Регіон | Херсонська область: 3 736 Донецька область: 1 791 Автономна Республіка Крим: 964 Миколаївська область: 758 Харківська область: 378 |
| Кількість | 8844 осіб[1] — 35 000 |
| Близькі до | турки, турки-месхетинці |
| Мова | турецька, українська |
| Релігія | іслам |
Турки в Україні — турецька етнічна група, що проживає на території України. Громада складається з двох основних підгруп: етнічних турків (вихідців з Турецької Республіки) та турків-месхетинців (субетнічна група, депортована з Грузії у 1944 році).
Історія
Вперше турки на території України з'явились у XV столітті, захопивши генуезькі торговельні колонії на південному узбережжі Криму. Згодом Османська імперія встановила протекторат над Кримським ханством.
У 1475 році османський флот під командуванням Гедик Ахмед-паші здійснив військовий похід на Кримське узбережжя. У результаті цієї кампанії Османська імперія захопила всі генуезькі фортеці та колонії. Це стало ключовим моментом, оскільки Османська імперія безпосередньо встановила свій контроль над стратегічно важливими портами на Чорному морі.
Після завоювання генуезьких колоній, Османська імперія також встановила протекторат над Кримським ханством. Це відбулося після того, як кримський хан Менглі I Ґерай визнав себе васалом османського султана. Кримське ханство залишалося формально незалежною державою, але фактично перебувало під значним впливом і контролем Османської імперії. Хани приходили до влади за згодою султана, а кримськотатарська армія часто брала участь у османських військових кампаніях.
Після Бучацького мирного договору 1672 року, значна частина Правобережної України, зокрема Поділля, потрапила під безпосередній контроль Османської імперії. У Кам'янці-Подільському діяла турецька адміністрація, будувалися мечеті. Це був період, який залишив помітний слід в українській історії та фольклорі.
Під час Першої світової війни Османська імперія була союзником Австро-Угорщини та Німецької імперії у складі Центральних держав. На Східному фронті, зокрема на території сучасної Західної України (тоді — частина Австро-Угорської імперії), відбувалися запеклі бої між австро-угорськими (та їхніми союзниками) і російськими військами.
У 1916 році, під час так званого Брусиловського прориву, османські війська були перекинуті на Галицький фронт для підтримки австро-угорських сил. Вони брали участь у важких боях, зокрема в районі Рогатина, де і розташоване село Лопушня. Багато турецьких солдатів загинули в цих боях, і їхні тіла були поховані на місці. Вони проявили себе як хоробрі воїни, взяли в полон 12 російських офіцерів і 853 солдатів.
У селі Лопушня Івано-Франківської області зберігся цвинтар на якому поховані турецькі військові, що загинули у Першій світовій війні.
Період Української революції став етапом активного встановлення міждержавних відносин між УНР та Османською імперією. Це вплинуло на формування турецької громади в Україні, яка на той час складалася переважно з дипломатів, військових та колишніх військовополонених. Османська імперія була однією з перших держав, що визнали незалежність УНР, підписавши Берестейський мирний договір 9 лютого 1918 року.
Після поразки українських визвольних змагань та встановлення радянської влади більшість турецьких підданих (дипломати та військові) були репатрійовані до Турецької Республіки, що зароджувалася під проводом Мустафи Кемаля Ататюрка.
У 1990-х рр. у зв'язку із збільшенням торгових контактів між Україною і Туреччиною стала рости швидкими темпами турецька діаспора в Україні. Більша частина їх прибувала сюди як трудові мігранти, що працювали переважно у сфері будівництва.
На території України проживає значна кількість представників турецького субетносу — турків-месхетинців. Зазнавши репресій з боку радянської влади, яка в 1944 році депортувала десятки тисяч турків-месхетинців з південних районів Грузії до республік Центральної Азії, вони були змушені покинути Узбекистан через загострення загострення міжетнічного конфлікту та оселятись у багатьох країнах Європи і Азії. Значна частина турків-месхетинців оселилася в Україні, переважно у сільській місцевості Херсонської, Донецької, Миколаївської та Запорізької областей.
Турки-месхетинці
Після примусового виселення з Грузії до Центральної Азії в 1944 році, турки-месхетинці перебували в статусі «спецпоселенців». Коли в 1956 році режим спецпоселень скасували, їм все одно заборонили повертатися до Грузії. Деякі родини намагалися оселитися якомога ближче до батьківщини, обираючи південь України (Крим та Херсонщину), оскільки клімат тут був схожим на кавказький. Проте в цей період їхня кількість в Україні була незначною.
У червні 1989 року в Ферганській долині (Узбекистан) спалахнули криваві міжетнічні погроми, спрямовані проти турків-месхетинців. Тисячі людей були змушені терміново тікати, залишаючи все майно. Україна стала однією з країн, яка прийняла біженців. Тодішня УРСР виділила місця для поселення переважно в сільській місцевості.
Найбільше родин оселилося в Донецькій (Слов'янський район) та Херсонській (Чаплинський район) областях. Також громади з'явилися на Миколаївщині та Полтавщині.
На початку 2000-х років частина турків-месхетинців переїхала до України з Краснодарського краю Росії. Причиною стала жорстка політика місцевої російської влади, яка не давала їм громадянства та фактично перетворила на людей «поза законом». Україна, навпаки, надавала їм громадянство та право на землю, що зробило її привабливою для фермерів-месхетинців.
Турки-месхетинці відродили овочівництво на зрошуваних землях півдня. Слов'янські та херсонські томати, вирощені турками, стали відомими на всю країну. Більшість молоді вільно володіла українською мовою, зберігаючи вдома турецький діалект.
Розселення
Станом на 2022 рік в Україні проживало близько 25 тисяч турків. [2] Окрім цього, чисельність турків-месхетинців становила приблизно 8 тисяч осіб.
Більша частина сучасної турецької громади з'явилась на території України після здобуття нею незалежності— із 262 чоловік у 1989 році (згідно з даними перепису)[3] до 9 180 осіб (8 844 турків та 336 турків-месхетинців) у 2001 році (згідно з даними перепису)[1].
Динаміка чисельності турків та турків-месхетинців у регіонах за даними переписів[4][5]
| 1989 | 2001 | |
|---|---|---|
| АР Крим і Севастополь | 13 | 1022 |
| Вінницька область | 21 | |
| Волинська область | ||
| Дніпропетровська область | 20 | 124 |
| Донецька область | 49 | 1910 |
| Житомирська область | 5 | 2 |
| Закарпатська область | 24 | 5 |
| Запорізька область | 14 | 357 |
| Івано-Франківська область | 2 | |
| Київська область | 8 | 125 |
| Кіровоградська область | 2 | 3 |
| Луганська область | 18 | 36 |
| Львівська область | 6 | 12 |
| Миколаївська область | 4 | 759 |
| Одеська область | 31 | 182 |
| Полтавська область | 5 | 161 |
| Рівненська область | 1 | 2 |
| Сумська область | 1 | 100 |
| Тернопільська область | 5 | |
| Харківська область | 20 | 392 |
| Херсонська область | 8 | 3795 |
| Хмельницька область | 22 | |
| Черкаська область | 1 | 9 |
| Чернівецька область | 1 | 5 |
| Чернігівська область | 3 | |
| Київ (міськрада) | 31 | 126 |
| Україна | 262 | 9180 |
Для представників громади характерний високий показник народжуваності, про що свідчить динаміка кількості учнів турецько-месхетинської національності в школах Чаплинського району Херсонської області, який є місцем проживання для майже 2/3 турецького населення області (2278 з 3763 осіб)[6], станом на 2001/2002 навчальний рік[7]:
| Орієнтовний рік народження учнів | Навчальні класи | Всього учнів в школах району, осіб | З них турків-месхетинців, осіб | З них турків-месхетинців, % |
|---|---|---|---|---|
| 1995 | 1 | 641 | 72 | 11,2 |
| 1996 | 2 | 720 | 75 | 10,4 |
| 1994 | 3 | 670 | 64 | 9,6 |
| 1992 | 4 | 417 | 35 | 8,3 |
| 1991 | 5 | 739 | 70 | 9,4 |
| 1990 | 6 | 722 | 73 | 10,1 |
| 1989 | 7 | 716 | 59 | 8,2 |
| 1988 | 8 | 732 | 44 | 6,0 |
| 1987 | 9 | 632 | 42 | 6,6 |
| 1986 | 10 | 402 | 19 | 4,7 |
| 1985 | 11 | 407 | 6 | 1,5 |
У деяких селах району діти турецько-месхетинскої національності складають значну частку — Морозівка (76,3 %), Балтазарівка (33,5 %), Надеждівка (30,4 %), Скадовка (25,8 %), Павлівка (23,9 %), Хрестівка (23,6 %).
Другим за кількістю регіоном розселення турків є Донецька область, де вони компактно розселились у межах Бахмутського (0,6 % населення), Слов'янського (0,5 % населення) та Великоновосільківського районів (0,3 % населення).[8]
Мова
Для турецького населення характерна сильна національна самоідентичність, що пов'язано, насамперед, із високою часткою тих хто вважає турецьку мову рідною:
| Рідна мова[1] | Кількість турків | % |
|---|---|---|
| Турецька мова | 7 923 | 89,6 |
| Російська мова | 567 | 6,4 |
| Українська мова | 133 | 1,5 |
| Інша | 109 | 1,2 |
Мовна ситуація серед турецького населення України характеризується стабільною багатомовністю (поєднанням турецької, української та російської мов), характер якої залежить від походження та соціальної інтеграції конкретної групи.
Турки-месхетинці переважно використовують східноанатолійський діалект турецької мови, який зберігає архаїчні фонетичні та лексичні риси, що відрізняють його від літературного стандарту Туреччини (İstanbul Türkçesi). Турецька мова залишається домінантною у сімейному колі та всередині громади, виконуючи роль головного чинника збереження національної ідентичності.
Старше та середнє покоління вільно володіє російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування радянського періоду. Натомість молоде покоління турків-месхетинців демонструвало високий рівень інтеграції, використовуючи українську для офіційного спілкування та турецьку для приватного.
У великих містах (Київ, Одеса, Харків, Львів, Дніпро) переважає сучасна літературна турецька мова. Вона функціонує як робоча мова в офісах міжнародних компаній, закладах громадського харчування та логістичних центрах. Ключовим інститутом популяризації мовних стандартів є Турецький культурний центр імені Юнуса Емре (Київ), який проводить сертифікацію на рівень володіння мовою за міжнародною системою TYS (Türkçe Yeterlik Sınavı).
До 2022 року Херсонська область була унікальним ареалом компактного побутування турецької мови в сільській місцевості. У Генічеському, Новотроїцькому та Чаплинському районах сформувалося специфічне лінгвістичне середовище, де месхетинський діалект був основною мовою спілкування цілих сільських громад.
Культура
В Україні функціонують турецькі культурні центри, такі як Інститут імені Юнуса Емре в Києві, які пропонують курси турецької мови, організовують культурні заходи, знайомлячи українців з багатою турецькою культурою.[13]
На території України діє філія міжнародного національно-культурного товариства турків-месхетинців «Ватан» (батьківщина). Попри те, що в деяких сільських школах кількісно переважають учні турецько-месхетинської національності ані турецьких шкіл, ані класів, гуртків, факультативів, ані предметів з турецькою мовою навчання немає.
Господарська система
Основним заняттям і джерелом доходу турків-месхетинців, які проживають на півдні України, є вирощування овочів та баштанних культур. Для чоловіків характерна зайнятість у сфері будівництва.[14]
Турки-месхетинці, ще з часів їхнього проживання в Середній Азії, зберігали глибокі аграрні традиції та знання у вирощуванні різних культур. Після переселення в Україну, особливо у південні регіони з родючими ґрунтами та сприятливим кліматом, вони змогли ефективно застосувати ці навички. Часто це є сімейним бізнесом, де задіяні всі члени родини, що дозволяє ефективно вести господарство та обробляти великі площі землі.
Багато чоловіків, окрім участі в сільськогосподарських роботах (які часто мають сезонний характер), або як основне джерело доходу, працюють у будівельній та торговій сфері. Це може бути як робота на великих будівельних об'єктах у містах, так і приватні замовлення на будівництво чи ремонт.
Суспільство
Процес інтеграції турків в українське суспільство суттєво відрізняється від західноєвропейських моделей і має низку специфічних особливостей. На відміну від трудової міграції низької кваліфікації, більшість турків в Україні — це представники середнього та великого бізнесу, інженери та управлінці. Робота в стратегічних секторах (дорожня інфраструктура, енергетика, ритейл) вимагає постійної взаємодії з державними органами та місцевими фахівцями. Найважливішим фактором глибокої інтеграції є змішані шлюби. Створення родин призводить до того, що турецькі громадяни стають частиною українських громад, вивчають мову та традиції.
Релігія
Більшість представників турецької громади в Україні є мусульманами. Вони активно підтримують свої традиції, широко відзначаючи головні ісламські свята — Курбан-байрам та Ураза-байрам.
15 жовтня 2007 року, на честь султана Сулеймана Пишного та Роксолани, у присутності високопоставлених гостей із Туреччини було відкрито Маріупольську мечеть та ісламський культурний центр. Вибір назви символізує історичні зв'язки між Україною та Османською імперією, адже Роксолана (Гюррем Султан), як відомо, була українського походження.
У Києві та Львові представники турецької громади відкрили ісламські культурні центри, де облаштовано зали для проведення молитов та обрядів одруження (нікаху). Ці центри стають осередками культурного обміну та духовної підтримки.
Ключову роль у релігійному житті турків в Україні відіграє Управління у справах релігій Турецької Республіки (Diyanet). Через своє представництво відомство надає духовну та матеріальну підтримку мусульманським громадам, активно співпрацюючи з Духовним управлінням мусульман Криму (ДУМК). До 2022 року «Діянет» регулярно направляв імамів із Туреччини для служіння в мечетях України. Однак через повномасштабне російське вторгнення та загрозу безпеці відомство було змушене тимчасово відкликати своїх представників.
Освіта
Фонд освіти Туреччини (Türkiye Maarif Vakfı) планує відкрити школу у Києві. За місяць до початку відкритого вторгнення РФ в Україну керівник фонду провів переговори щодо придбання будівлі для нового навчального закладу у Києві відповідно до підписаного меморандуму який був підписаний три роки тому урядом України та Туреччини. Про це повідомив керівник фонду доктор Бірол Акгюн та посол України Ягмур Ахмет Гульдере.[15]
Кухня
Сьогодні кафе турецької кухні розташовані по всій Україні, продають такі популярні страви, як кебаб у кіосках на винос або у турецьких ресторанах. Особливо помітною є присутність таких закладів у містах як Харків та Одеса, а також у Києві, де турецька кухня стала невід’ємною частиною міського ландшафту.
Відомі турки народжені в Україні
- Ельвіра Камалоглу — турецька борчиня вільного стилю.
- Малиш Станіслав-Нурі Атіллайович — український футболіст турецько-українського походження.
Цікаві факти
- У Київському політехнічному інституті навчався турецький актор Фуркан Андич, що зіграв роль Саваша Саргуна у серіалі «Кохання Мер'єм» (тур. Meryem)[16].
Галерея
-
-
Кучук Джамі у місті Ізмаїл
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г Распределение населения по национальности и родному языку (рос.)
- ↑ Ukrayna'nın büyük şehirlerinden Odessa'da yaşayan Türkler anlattı: Putin'in konuşmasıyla birlikte atışlar başladı, sabah bomba sesiyle uyandım. Independent Türkçe (тур.). 24 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2024.
- ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по республикам СССР (рос.)
- ↑ Ethnic composition of Ukraine 2001
- ↑ База даних населення України. Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 3 січня 2014. [Архівовано 2020-10-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Турецька може стати регіональною на Херсонщині
- ↑ Турки месхетинці: сучасний стан і проблеми інтеґрації в українське суспільство. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 31 березня 2012. [Архівовано 2013-01-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найчисленнішими національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 31 березня 2012. [Архівовано 2013-09-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по республикам СССР (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по республикам СССР (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Национальный состав населения по республикам СССР (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по республикам СССР (рос.)
- ↑ Kyiv. Kyiv (укр.). Архів оригіналу за 4 липня 2024. Процитовано 16 червня 2025.
- ↑ Нові етнічні меншини в Україні як результат міграції (на прикладі турків-месхетинців). Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 31 березня 2012. [Архівовано 2010-04-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Türkiye Maarif Vakfı, Ukrayna'da okul açmaya hazırlanıyor. Kırım Haber Ajansı - QHA (тур.). 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 21 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
- ↑ Зірка серіалу Кохання Мер’єм навчався у Києві. Офіційний сайт каналу 1+1 (укр.). 17 квітня 2018. Процитовано 29 листопада 2024.
Джерела
- Турки месхетинці: сучасний стан і проблеми інтеґрації в українське суспільство
- Гоманюк Микола Анатолійович. Соціальна адаптація й інтеграція турків-месхетинців в українському суспільстві: дис… канд. соціол. наук: 22.00.04 / Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2007. — 184арк. — Бібліогр.: арк. 162—176.
- Малиновская Е. Турки-месхетинцы в Украине: этносоциологический очерк. — К., Генеза, 2006. — 320 с. (рос.)
- Кухар-Онышко, Наталия (2006). Наши южные соседи. Турки на юге Украины в кон. ХIII — нач. XIX ст. Летопись Причерноморья. Литература, история, археология (рос.). Херсон. Архів оригіналу за 4 серпня 2026.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).