YaChudo

Турбат (річка)

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Турбат
48°24′49″ пн. ш. 24°03′07″ сх. д. / 48.4135° пн. ш. 24.0519° сх. д.
Витікміж горами Унгаряска, Трояска і Татарука (масив Свидовець)
• координати48°17′58″ пн. ш. 24°07′19″ сх. д. / 48.29941° пн. ш. 24.12205° сх. д.
ГирлоБрустурянка
• координати48°24′49″ пн. ш. 24°03′07″ сх. д. / 48.4135° пн. ш. 24.0519° сх. д.
Похил, м/км39 ‰[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Басейнбасейн Дунаю[1] і Басейн Тиси Редагувати інформацію у Вікіданих
Країни:Україна Україна
Закарпатська область
Тячівський район
РегіонЗакарпатська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина19 км
Площа басейну:101 км²
Притоки:Гладин, Турбацил (праві)
Довгий струмок, Окульський (ліві).
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Турба́т (Турбатський) — річка в Українських Карпатах, у межах Тячівського району Закарпатської області. Ліва притока Брустурянки (басейн Тиси).

Опис

Довжина 19 км, площа водозбірного басейну 101 км². Похил річки 39 м/км. Річка типово гірська. Долина заліснена (крім верхів'їв), вузька і глибока. Річище слабозвивисте.

Розташування

Бере початок у котловині між горами Унгаряска Трояска і Татарука. Верхів'я розташовані в масиві Свидовець, середня і нижня течія річки становить межу між Свидовцем і Привододільними Ґорґанами. Турбат тече спершу на північний захід, згодом повертає на північний схід, далі — знову на північний захід. На північний схід від села Брустурів зливається з річкою Бертянкою, даючи початок Брустурянці, яка є головним витоком Тересви.

Притоки

Цікаві факти

  • Долиною Турбату і його правої притоки Гладин веде шлях до перевалу Околе.
  • У минулому вздовж річки (майже до її верхів'їв) проходила одна з гілок вузькоколійної залізниці Тересва — Усть-Чорна. Гілка мала два відгалуження — до потоку Турбацил і потоку Гладин.
  • Ця річка дала назву українському бренду туристичного спорядження «Turbat»[2].


Примітки

Література

  • Каталог річок України. / Швець Г. І. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — 192 с.
  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 574

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).