YaChudo

Туойче

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

газета Туойче
в'єт. báo Tuổi Trẻ
Логотип газети
Країна В'єтнам Редагувати інформацію у Вікіданих
Типщоденна
Мовав'єтнамська, англійська
Формат280*430
Засновано2 вересня 1975
ВласникКомітет партії міста Хошимін
Редактор

Ле Суан Чунг (Lê Xuân Trung)

Дінь Мінь Чунг (Đinh Minh Trung)
Головний редакторЛе Тхе Тьи (Lê Thế Chữ)
Головний офісTuổi Trẻ Tower
вул. Хоангвантху (đường Hoàng Văn Thụ), 60-а, Дикнюан
Хошимін
Наклад500 000 щоденно (до 2010 р)
ISSN0868-3999
tuoitre.vn (vi-VN)
news.tuoitre.vn (en-US)

Туойче (в'єт. Tuổi Trẻ, досл. «молодь»[1]) — провідна щоденна газета у В'єтнамі, що видається в'єтнамською мовою філією Комуністичної спілки молоді Хо Ші Міна міста Хошимін молодіжного крила Комуністичної партії В'єтнаму. Хоча вона досі залишається офіційним рупором цієї локальної організації, вона виросла в найбільшу газету країни. Станом на 2007 рік її щоденний наклад становив 450 000 примірників[2].

Друкована газета включає: щоденну Туойче, тижневу Туойче куойтуан (Tuổi Trẻ Cuối Tuần), двотижневу Туойче куой (Tuổi Trẻ Cười). Онлайн-версії включають: в'єтнамську версію Туойче онлайн (Tuổi Trẻ Online) і англійську версію Туойче ньюз (Tuoi Tre News).

Історія

Через чотири місяці після виведення американських військ з В'єтнаму, за пропозицією генерального секретаря Ле Зуана під час робочої сесії з Міською спілкою молоді[3], Туойче офіційно засновано 2 вересня 1975 року[4]. Попередник газети існував як бюлетень Сайгон-Зядінь спілки молоді, студентів і учнів (під Відділом пропаганди Революційної народної спілки молоді Хо Ші Міна)[5][6]. Спочатку видання мало скромний наклад лише 5000 примірників на тиждень[7], але між 1975 і 1980 роками ця цифра подвоїлася[8]. До 1981 року газета виходила двічі на тиждень накладом 30 000 примірників за випуск[8], зрештою досягнувши 450 000 — півмільйона примірників на день до кінця першого десятиліття XXI століття[9].

«Чому до 1975 року кожен, хто володів газетою в Сайгоні, був багатим, а тепер Туойче щороку простягає руку за грошима та папером, витрачаючи кожну копійку, що отримує? Чи є спосіб стати самодостатнім? Туойче має прагнути збільшити наклад, підвищити частоту видання та активно долати труднощі, а не покладатися на підтримку згори…»

—Зауваження покійного прем'єр-міністра Во Ван К'єта під час робочої сесії з Туойче 1980 року[10][11].

Раніше, у квітні 1980 року, під час дотаційного періоду В'єтнаму[12], Во Ван К'єт, який тоді був секретарем Партійного комітету міста Хошимін, вирішив поступово скоротити бюджетні дотації, щоб відновити фінансову автономію газети Туойче[11]. Це ознаменувало початок трансформації Туойче. Щоб утриматися на плаву, газета заснувала свою хімічну майстерню, що виробляла товари для паперових фабрик в обмін на сировину, використовувану в друкуванні[13]. Потім вона також почала випускати додаткові видання, найпомітнішим з яких стало Туойче куой, — перше сатиричне медіавидання В'єтнаму після падіння Сайгона, — з першим випуском, опублікованим 1984 року[14][15][16]. 30 квітня того ж року газета заснувала власну друкарню, щоб повністю контролювати виробництво для задоволення зростаючого ринкового попиту[17]. Фабрику названо на честь мученика Ле Куанг Лока (Lê Quang Lộc) — офіцера Спілки молоді, який загинув 14 квітня 1975 року в Хокмоні під час просування до Сайгона під час кампанії Хо Ші Міна[18].

2003 року офіційну онлайн-версію газети запущено в інтернеті за адресою tuoitre.com.vn[19]. За статистикою Alexa, компанії під Amazon, на момент запуску Туойче онлайн посідала 39 238-е місце серед загальної кількості у 3 мільярди зареєстрованих вебсайтів, при цьому іноземний трафік становив 58,72 % від загальної кількості відвідувань[20]. До 2021 року вона піднялася на 19-те місце в списку топ-50 вебсайтів у В'єтнамі[21][22]. Ба більше, 2010 року Туойче посідала 6-те місце серед топ-100 найпопулярніших газет в Азії та 34-те місце серед 200 періодичних медіавидань у світі, за даними міжнародного медіакаталогу та пошукового сайту 4 International Media & Newspapers[23]. 2018 року, після тримісячного припинення діяльності, візуальний інтерфейс вебсайту оновлено для покращення досвіду користування[24].

У перші роки штаб-квартира газети знаходилась за адресою вул. Зуйтан, 55, Фамнгоктхать, Район 3, Хошимін (в'єт. số 55 Duy Tân, Phạm Ngọc Thạch, Quận 3, TPHCM), пізніше переїхала на вулицю Хоангвантху, 60А, Район 9, район Фунюан (в'єт. 60A Đường Hoàng Văn Thụ, Phường 9, Quận Phú Nhuận)[8]. 18 червня 2010 року було засновано англомовну онлайн-газету Tuoi Tre News, а через рік запущено додаток Туойче для мобільних пристроїв[25][26]. 2020 року видання перейшло під управління Комітета партії міста Хошимін[27][28], а через два роки вийшов пілотний подкаст видання[29]. До 2023 року Туойче продовжило своє злиття з газетою Бао Кханкуангдо (в'єт. Báo Khăn Quàng Đỏ, досл. «червона краватка») відповідно до директиви уряду щодо курсу реструктуризації, розвитку та управління медіаагентствами у В'єтнамі[30].

Офіси

Зараз головний офіс розташований на вулиці вул. Хоангвантху, 60-а, Дикнюан, Хошимін, неподалік від міжнародного аеропорту Таншоннят. Окрім того, Tuoi Tre має 8 представництв по всій країні — у Ханої на (Тхуйкхуе, 72А), Нгеані, Хюе, Данангу, Куїньоні, Нячангу, Далаті і Кантхо.

Позиція

Описана BBC як «прореформістська»[31], газета мала проблеми з комуністичною владою в кількох випадках.

У травні 1991 року її головного редактора було звільнено через публікацію серії розслідувань деталей раннього шлюбу вождя Хо Ші Міна з Зенг Сюемін[32]. Пані Ву Кім Хань (Vũ Kim Hạnh), колишню редакторку газети Tuoi Tre, було звільнено.

2000 року вона замовила опитування серед молоді Хошиміна, яке виявило, що Білл Гейтс та Білл Клінтон викликають більше захоплення, ніж Хо Ші Мін. Це призвело до негайного знищення всього тиражу в 120 000 примірників, що містили цю інформацію, протягом кількох годин після появи журналу в кіосках, та санкцій проти трьох редакторів[33][34].

2005 року газета опублікувала серію журналістських розслідувань про монополізацію фармацевтичного ринку компанією Zuellig Pharma. Репортерку Лан Ань згодом звільнено.

У липні 2018 року уряд призупинив публікацію газети онлайн на 3 місяці та оштрафував її на 220 мільйонів донгів[35]. Дисциплінарні заходи були застосовані після того, як 19 червня 2018 року газета опублікувала статтю з цитуванням президента Чан Дай Куанга, що погоджувався з необхідністю нового закону щодо свободи зібрань. Вона залишила коментар читача в іншій статті, раніше опублікованій 26 травня 2017 року, який Управління преси розцінило таким, що «розколює національну єдність»[36]. Управління преси визначило, що зміст статті з цитуванням президента був «неправдивим» і «спричинив серйозні наслідки».

Див. також

  • Список газет у В'єтнамі
  • ЗМІ В'єтнаму

Примітки

  1. ↑ Vietnam: Stop Muzzling the Messengers. Human Rights Watch (англ.). 8 січня 2009. On January 2, Nguyen Cong Khe, editor of Thanh Nien (Young People) and Le Hoang, editor of Tuoi Tre (Youth), were dismissed from their jobs.
  2. ↑ Cựu thủ tướng nói về báo Tuổi Trẻ. BBC News Vietnamese (в'єтн.). 22 серпня 2007. Процитовано 22 серпня 2007.
  3. ↑ Báo Tuổi Trẻ Thành phố Hồ Chí Minh. Thành Đoàn Thành phố Hồ Chí Minh (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  4. ↑ Hoàng Thành (1 вересня 2015). Báo Tuổi trẻ kỷ niệm 40 năm ngày thành lập. Quân đội nhân dân (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  5. ↑ X.L (2 вересня 2015). Báo Tuổi Trẻ kỷ niệm 40 năm thành lập. Tạp chí Doanh nhân Sài Gòn (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  6. ↑ TTXVN (1 вересня 2015). 40 năm bản sắc báo Tuổi trẻ. Tạp chí Tuyên giáo (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  7. ↑ Đ.Xê (28 серпня 2010). Báo Tuổi Trẻ kỷ niệm 35 năm thành lập. Người Lao Động (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  8. ↑ а б в Kiên Giang (26 червня 2015). Báo Tuổi Trẻ TP. Hồ Chí Minh: 40 năm trung thành với bạn đọc!. Nhà báo & Công luận (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  9. ↑ Việt Anh; Hồng Khánh (2 січня 2009). Thay tổng biên tập báo Tuổi Trẻ, Thanh Niên. VnExpress (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  10. ↑ Phước An (26 листопада 2022). Võ Văn Kiệt - Người thắp lửa. Báo Quảng Trị (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  11. ↑ а б Nhiều tác giả (2008). Ông Sáu Dân trong lòng dân. Nhà xuất bản Tri thức. с. 215. LCCN 2009332848. OCLC 316951867. Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  12. ↑ Doãn Thành (1 листопада 2022). Thời bao cấp là giai đoạn nào, thời bao cấp kéo dài bao lâu, đồ dùng thời bao cấp trông ra sao?. Dân Việt (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  13. ↑ Huỳnh Sơn Phước (3 вересня 2007). Dám sống, vượt qua rào cản chính mình. Báo Tuổi Trẻ (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  14. ↑ Trần Hoàng Nhân (28 липня 2021). Vĩnh biệt một người Sài Gòn tự trọng. Báo Phụ nữ Thành phố Hồ Chí Minh (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  15. ↑ Phạm Chu Sa (6 січня 2013). Sức hấp dẫn của văn học đến từ đâu?. Pháp Luật Thành phố Hồ Chí Minh (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  16. ↑ P.V (5 липня 2006). Hoạ sĩ Nhốp. Tạp chí Tia Sáng (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  17. ↑ Xí nghiệp In Lê Quang Lộc. Thành Đoàn Thành phố Hồ Chí Minh (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  18. ↑ T.Văn (28 січня 2019). Công ty TNHH MTV Lê Quang Lộc đón nhận Huân chương Lao động hạng Ba. Tạp chí Người Đô Thị (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  19. ↑ P.Vinh (1 грудня 2003). Chính thức ra mắt Báo Tuổi Trẻ điện tử. Người Lao Động (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  20. ↑ Thiên Nguyên (1 грудня 2003). Ra mắt báo Tuổi Trẻ điện tử. VnExpress (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  21. ↑ Thấy gì qua bảng xếp hạng 50 tờ báo, trang điện tử nhiều người xem nhất Việt Nam năm 2021?. Bộ Thông tin và Truyền thông (в'єтн.). 18 жовтня 2021. Архів оригіналу за 27 травня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  22. ↑ Hà Vân; Thu Thủy (20 жовтня 2021). Báo Quân đội nhân dân Điện tử chuyển đổi số và vươn lên mạnh mẽ. Báo Đảng Cộng sản Việt Nam (в'єтн.). Архів оригіналу за 27 травня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  23. ↑ Bảng xếp hạng top 100 báo chí của 4 International Media & Newspapers. Tạp chí Doanh nhân Sài Gòn (в'єтн.). 5 лютого 2010. Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  24. ↑ VietnamPlus (16 жовтня 2018). Tuổi Trẻ Online trở lại sau 3 tháng và ra mắt giao diện mới [Tuổi Trẻ Online returns after 3 months and launches a new interface]. Báo Đại Đoàn Kết (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  25. ↑ Tường Vi (18 червня 2010). Tuổi Trẻ ra mắt báo điện tử tiếng Anh [Tuổi Trẻ launches English-language online newspaper]. Tạp chí Kinh tế Sài Gòn (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  26. ↑ S.nâu (16 березня 2011). Đọc Báo Tuổi Trẻ trên các thiết bị di động [Reading Tuổi Trẻ Newspaper on mobile devices]. Sài Gòn Giải Phóng (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  27. ↑ Băng Tâm (22 травня 2020). TPHCM còn 19 cơ quan báo chí [Ho Chi Minh City still has 19 press agencies]. Cổng Thông tin điện tử Chính phủ (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  28. ↑ Phan Anh (11 серпня 2020). Thời hạn sắp xếp các cơ quan báo chí trực thuộc Thành ủy, UBND TP HCM. Người Lao Động (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  29. ↑ Lê Tâm (22 червня 2022). Tuổi Trẻ Online ra mắt trang Podcast [Tuổi Trẻ Online launches podcast page]. Nhà báo & Công luận (в'єтн.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 травня 2024.
  30. ↑ Ngô Tùng (12 січня 2023). Hoàn thiện sáp nhập hai cơ quan báo chí của Thành Đoàn TPHCM [Completing the merger of two press agencies of the Ho Chi Minh City Youth Union]. Tiền Phong (в'єтн.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  31. ↑ Nguyen Giang (2 березня 2006). Communist debate grips Vietnam. BBC News (брит.). United Kingdom. Процитовано 22 серпня 2007.
  32. ↑ Human Rights Watch (1 січня 1992). Human Rights Watch World Report 1992 - Vietnam (англ.). Процитовано 3 серпня 2009.
  33. ↑ Long S Le (23 червня 2007). Vietnam's generational split. Asia Times Online. Архів оригіналу за 26 червня 2007. Процитовано 22 серпня 2007.
  34. ↑ Andrew Lam (24 квітня 2005). The fall and rise of Saigon. San Francisco Chronicle. Процитовано 22 серпня 2007.
  35. ↑ Vo Hai (17 липня 2018). Major online newspaper suspended for three months in Vietnam. VnExpress. Процитовано 17 липня 2018.
  36. ↑ Son Luong (17 липня 2018). Vietnam ministry suspends Tuoi Tre Online. Tuoi Tre News. Процитовано 20 травня 2020.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).