Томас Волсі

Томас Волсі
англ. Thomas Wolsey
Народився	не раніше 1470 і не пізніше 1471  Іпсвіч[1]
Помер	29 листопада 1530  Лестер, Англія, Англійське королівство[1]
Поховання	Лестерське абатство
Країна	Англійське королівство[2]
Діяльність	католицький священник, католицький єпископ, суддя, політик, державний діяч, архієпископ, католицький теолог
Галузь	католицька церква[3] і політика[3]
Alma mater	коледж Магдалени, Ipswich Schoold і Magdalen College Schoold
Знання мов	англійська[3]
Суспільний стан	маси
Посада	лорд-канцлер Англії, кардинал[4][3][1], Roman Catholic Bishop of Lincoln (England)d, Roman Catholic archbishop of Yorkd, апостольський адміністратор, апостольський адміністратор, апостольський адміністратор і Roman Catholic bishop of Durhamd
Конфесія	англіканство і католицька церква[4]
Батько	Robert Wolseyd[5]
Мати	Joand[5]
Медіафайли у Вікісховищі

Кардинал Томас Волсі (також Вулсі, англ. Thomas Wolsey; близько 1470–1471 — 29 листопада 1530) — канцлер Англійського королівства в 1515—1529 роках; архієпископ Йоркський з 1514 року; кардинал з 1515 року. До 1529 року вважався наймогутнішою людиною в Англії після короля Генріха VIII, тримав у своїх руках всю зовнішню і значну частину внутрішньої політики.

Син м'ясника з Іпсвіча. Навчався в Оксфорді. У 1498 році прийняв священничий сан.

Завдяки зв'язкам у придворному середовищі потрапив до кола наближених Генріха VII, а в 1507 році став його духівником. Після вступу на престол Генріха VIII заохочував його пристрасть до розваг, зосередивши у своїх руках основні важелі державного управління. За два десятиліття свого перебування в фаворі кардинал Волсі нажив нечувані статки.

В області зовнішньої політики Волсі бачив Англію в ролі «арбітра», який наглядає за станом справ у континентальній Європі. Після вдалих бойових дій у Франції (1513) кардинал намагався примирити французького монарха з англійським, для чого влаштував їх зустріч на Полі золотої парчі в червні 1520 року.

У тому ж 1520 році він супроводжував свого короля на зустріч з імператором Карлом V, а три роки по тому направив загони англійських лицарів на допомогу імператору в його бойових діях проти Франції.

У 1528 році виступив проти імператора на боці французів. Подібна безпринципність привела зрештою до дипломатичної ізоляції Англії в континентальній Європі.

Волсі до такої міри захопився дипломатичними інтригами, що значною мірою передоручив проведення реформи англійської церкви своїм радникам. З метою фінансування бойових дій на континенті запровадив цілий ряд непопулярних податків (зокрема, Amicable Grant) і закрив 29 монастирів, а з надлишкових доходів побудував палац Гемптон-корт і заклав Крайст Черч в Оксфорді. Не додавали йому популярності та чутки про далеко не благочестиві подробиці його особистого життя: попри целібат, Волсі не приховував наявності незаконнонароджених сина і дочки.

Волюнтаризм худородного кардинала викликав крайнє невдоволення не тільки серед простих людей, а у й вищих колах знаті, які переконали короля, що Волсі знаходиться на утриманні французького уряду. Кардинал потрапив в опалу у зв'язку з відмовою Папи санкціонувати розірвання шлюбу короля з Катериною Арагонською, позбувся своїх титулів і був узятий під варту, проте помер до побачення з королем. Його непопулярність серед різних станів полегшила поширення в Англії протестантизму.

• Кардинал Волсі- центральний персонаж п'єси Вільяма Шекспіра «Генріх VIII».
• Біографія Волсі і його відносини з королем Генріхом VIII і Томасом Кромвелем лягли в основу роману «Вовчий зал» англійської письменниці Гіларі Ментел, а також заснованого на них мінісеріалу Бі-Бі-Сі «Вовчий зал».

• Орсон Веллс у фільмі «Людина на всі часи» (1966)
• Ентоні Куейл у фільмі «Тисяча днів Анни» (1969)
• Джон Баскомп у фільмі «Генріх VIII і його шість дружин» (1972)
• Джон Гілгуд у фільмі «Людина на всі часи» (ТБ, 1988)
• Девід Суше в мінісеріалі «Генріх VIII» (2003)
• Сем Нілл в телесеріалі «Тюдори» (2007—2010)
• Джонатан Прайс в мінісеріалі «Вовчий зал» (2015)
• Блаі Льопіс в телесеріалі «Карлос, король і імператор» (2015—2016)
• Марк Едель-Хант в телесеріалі «Біла принцеса» (2017)

• Wolsey. By A. F. Pollard, M.A., F.B.A., Director of the London School of Historical Research. London : Longmans. 1929. Pp. xvi 393. 21s. net.

• Вулсі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.