Токін Борис Петрович

Токін Борис Петрович
Народився	21 липня (3 серпня) 1900  Кричів, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	16 вересня 1984 (84 роки)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Красненьке кладовищеd
Країна	СРСР
Діяльність	біолог
Alma mater	МДУ (1930)[1]
Заклад	Московський зоопарк[2] Інститут проблем екології і еволюції імені О. М. Сєверцова РАН[2] Томський державний університет[3][4][2] Томський державний університет[2] Ленінградський державний університет[2] Інститут експериментальної медициниd[1]
Науковий ступінь	доктор біологічних наук[1]
Вчителі	Заварзін Олексій Олексійовичd
Відомі учні	Дондуа Арчіл Карпезовичd
Партія	КПРС
Війна	Громадянська війна в Росії[1]
Нагороди

Борис Петрович Токін (рос. Борис Петрович Токин; нар. 21 липня 1900, Кричев — пом. 16 вересня 1984) — радянський біолог, професор Томського університету, після війни — професор Ленінградського державного університету, доктор біологічних наук, засновник кафедри ембріології (1949) ЛДУ, Герой Соціалістичної Праці (1971), заслужений діяч науки РРФСР, лауреат Сталінської премії (1950), президент Ленінградського Товариства випробувачів природи з 1966 по 1984 роки, творець вчення про фітонциди.

Народився 21 липня 1900 року в Кричеві Могильовської губернії (нині Могильовська область Білорусі). Учасник Громадянської війни 1917—1922 років, Член РКП з 1918 року.

У 1930 році закінчив Московський державний університет. На початку 1930-х років — директор Державного біологічного інституту ім. К. А. Тімірязєва. У червні 1936 року Токін був призначений ректором Томського держуніверситету, в листопаді 1937 року звільнений з цієї посади з винятком з ВКП(б), був арештований в лютому 1938 році. Через рік був звільнений і реабілітований.

З березня 1939 року працював на кафедрі анатомії, гістології та ембріології Томського держуніверситету. У 1941 році став ініціатором створення Томського комітету вчених, який об'єднав співробітників вузів для наукових досліджень в допомогу діючої армії.

З 1945 по 1955 роки — співробітник Інституту експериментальної медицини (ВІЕМ), професор та завідувач кафедрою ембріології ЛДУ.

1950 року став лауреатом Сталінської премії.

Брав участь у конфліктах з генетиками. На початку 1950 років Токін звернувся в ЦК ВКП(б) з листом, де повідомляв, що секретар єврейської масонської ложі професор В. Я. Александров наприкінці 40-х років створив у ВІЕМ групу сіоністського типу, в яку увійшли директор інституту Д. Н. Насонов, професора П. Г. Светлов, А.А Браун, А. Д. Браун та інші вчені.

З 1966 по 1984 роки — президент Ленінградського Товариства випробувачів природи.

Помер у 1984 році.

У 1928 році Токін запропонував термін «фітонциди» (від грец. Φυτόν — рослина та лат. Caedo — вбиваю) для токсичних летючих речовин деяких рослин, які мають антимікробні властивості (бактерицидів рослинного походження). Токін зауважив, що страви «східної кухні», приготовані на базарах в умовах, не завжди відповідають вимогам санітарії, не викликали у людей спалахів кишкових інфекцій. Він встановив, що рослинні продукти, що використовуються при приготуванні цих страв як прянощі, оберігають їх від псування, а людей — від зараження захворюваннями.

У 1942 році у видавництві «Медгиз» вийшла брошура Токіна, де автор описував досліди по протимікробній дії кашки часнику та цибулі на мікроорганізми. У роки Німецько-радянської війни, при нестачі медикаментів, Токін рекомендував застосовувати кашку, водні розчини тканинних соків, а також водну настойку зовнішніх лусок (20 г на 200 мл води) цибулі та часнику при лікуванні інфікованих ран та кишкових захворювань. Токін стверджував, що під дією фітонцидів гинуть не тільки бактерії, але і мікроскопічні гриби та найпростіші. Дана пропозиція Токіна широко використовувалося в госпіталях в роки війни.

Створив спільно зі своєю дружиною Г. П. Коротковою вчення про соматичний ембріогенез — розвиток нового індивіда із соматичних клітин при відновних реакціях у тварин. У 1977 році автори опублікували методологічну роботу «Ембріологія і генетика».

У 1930-ті роки, Будучи опонентом О. Б. Лепешинської, в той же час, висунув поняття онтогенії клітини як її розвитку між двома діленнями.

• Орден Леніна
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Заслужений діяч науки РРФСР.
• Лауреат Сталінської премії (1950).
• Герой Соціалістичної Праці (1971)
• Почесний громадянин міста Вольська Саратовської області.

На будівлі школи в Вольську, де вчився Б. П. Токиін, встановлена меморіальна дошка. Одна з вулиць Вольська носить його ім'я.

• Токін Борис Петрович на сайті «Герои страны»

1. ↑ ^{а б в г} Фокин С. И. Иван Иванович Соколов (1885–1972): прирождённый натуралист, Ivan Ivanovich Sokolov (1885–1972): an Inborn Naturalist // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 3. — С. 7–33. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11964
2. ↑ ^{а б в г д} Петрович Б. О. М.М. Завадовский и динамика развития организма, или Об одной забытой программе изучения индивидуального развития, M.M. Zavadovskii and Developmental Dynamics of the Organism, or on One Forgotten Program of the Study of Individual Development // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 4. — С. 39–71. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11976
3. ↑ Созинов И. В. К вопросу о формировании лженаучного учения О.Б. Лепешинской: события 1919–1940 гг, On the institutionalisation of O.B. Lepeshinskaya’s pseudoscientific doctrine: the events of 1919–1940 // Историко-биологические исследования — 2023. — Т. 15, вып. 1. — С. 101–128. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2023-1-101-128
4. ↑ Сытин А. К., Сластунов Д. Д. В.Л. Комаров и авторы «Флоры СССР», Vladimir Komarov and the authors of “Flora of the USSR” // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 1. — С. 24–71. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2021-11002