Титан-Барикади
Федеральний науково-виробничий центр «Титан-Барикади» — російське підприємство оборонної промисловості, що спеціалізується на артилерійській та ракетній техніці. Підприємство входить до структури АТ «Корпорація „Московський інститут теплотехніки“» та держкорпорації «Роскосмос».
Історія
Завод «Барикади» був заснований як конструкторське бюро у 1914 році під час підготовки до Першої світової війни як підприємство для виробництва важкої корабельної артилерії — до того в Російській імперії такі калібри випускав лише Обухівський завод у Санкт-Петербурзі. Серійне виробництво гармат розпочалося у 1917 році. Після Російської революції завод перейменований на «Червоні барикади»[1].
У 1938 році на заводі створили окреме конструкторське бюро № 221 для розробки потужної артилерії (мортири та гаубиці серії «Бр»). У 1942 році, під час Сталінградської битви, територія заводу стала місцем жорстоких боїв — тут оборонявся «острів Людникова», один з останніх неокупованих ділянок північного Сталінграда. Завод був захоплений та знищений німцями у 1942 році під час Сталінградської битви, але відновив виробництво у 1944 році[2].
У 1950 році на заводі відновили конструкторське бюро (СКБ-221), яке спершу спеціалізувалося на артилерії великого та середнього калібру, а з 1960-х років — на пускових установках ракетних комплексів малої та середньої дальності («Марс», «Луна», «Темп-С»). У 1973 році бюро поділили на два напрямки — стратегічне ракетне озброєння та артилерію, а у 1983 році знову об’єднали в Центральне конструкторське бюро «Титан». У 1975 році підприємство було визначено головним виробником гармати та лафета для 203-мм самохідної гаубиці 2С7 «Піон»[3]. У 1991 році підприємство стало самостійним і розробляло пускові установки для комплексів «Тополь-М» та «Іскандер-М».
У 2014 році внаслідок злиття поглинуло материнське підприємство — завод «Барикади» і нині є виробником озброєнь повного циклу: від проєктування, НДДКР до великосерійного виробництва.
Внаслідок російського вторгнення в Україну підприємство перебуває під санкціями всіх країн ЄС, Австралії, Великої Британії, Канади, Нової Зеландії, США, Канади, України, Швейцарії, Японії та низки інших країн[4].
Російсько-українська війна
Зранку 27 червня 2026 року щонайменше три ракети FP-5 «Фламінго» влучили у завод. За геолокацією, яку встановили аналітики спільноти «Dnipro Osint», було уражено цех № 2 та виробничий корпус цеху № 38[5][6]. Завод виробляє пускові установки для ОТРК «Іскандер-М», компоненти берегового комплексу «Бастіон» та обладнання для мобільних ракетних комплексів РВСП, які РФ використовує у війні проти України.
Примітки
- ↑ Hellbeck, Jochen (2016). Stalingrad: The City that Defeated the Third Reich (англ.). PublicAffairs. ISBN 9781610397186.
- ↑ Vershinin, Alexander (19 жовтня 2015). The Titan factory: From armored trains to intercontinental missiles. Russia Beyond The Headlines. Процитовано 28 липня 2017.
- ↑ 2S7 Pion (M1975) Russian 203mm Self-Propelled Gun (SPG). army.mil. Процитовано 29 травня 2022.
- ↑ Joint Stock Company Federal Scientific and Production Center Titan Barrikady. OpenSanctions. Процитовано 27 червня 2026.
- ↑ Чому завод «Титан-Барикади» є критично важливим для РФ. Дзеркало тижня. 27 червня 2026.
- ↑ Це найуспішніша атака "Фламінго": скільки ракет влучили по заводу "Титан-Баррикады". 24 Канал (укр.). 27 червня 2026. Процитовано 27 червня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).