Типик

Ти́пик, також типіко́н (грец. Τυπικόν від τύπος — «зразок», «устав») — книга зразків, збірник церковних приписів (рубрик), як відправляти поодинокі нічнодневні богослужіння у тому чи іншому випадку. Богослужіння у Східній церкві відбуваються у різних циклах, які між собою переплітаються, з чого виникають різноманітні комбінації відправ. Типик збирає в одне всі можливі комбінації і подає точні вказівки, як у тому чи іншому випадку «уставно» (звідси «Устав»), тобто зразково відправляти те чи інше богослужіння.
В Україні від часів святого Теодосія Печерського († 1074) вживався так званий «Студитський типик» (від царгородського монастиря св. Теодора Студита, а від XV століття його замінив «Єрусалимський типик» (з Лаври св. Сави біля Єрусалиму). Рукописні типики мають назву «Устав» або «Око церковноє». Типик спершу друкувався окремими частинами, в кінці богослужбових книг (т. зв. маркові глави), а далі — окремою відбиткою скорочено у Почаєві у 1766 році. Повний Типик під назвою «Устав Церковного Пѣнія» з'явився там само (1780). На Західних українських землях систематичний виклад Типика видав Я. Досковський у Перемишлі (1852, подальші видання 1870, 1903) та О. Микита в Ужгороді (1890, 1901). Найкращий з усіх українських Типиків «Типік Церкве Руско-Католіческія», який уклав о. Ісидор Дольницький (1899). За його вказівками виходять щорічні церковні устави, які зазвичай друкували окремою відбиткою або в календарях.
Див. також
Посилання
- Типикон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Типікон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1898. — 1000 екз.
- Студитський устав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1854. — 1000 екз.
- Микола Гоголь Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д—р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято—Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо». — 2003. — 157 с.
| Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).