Тилявка

село Тилявка
Вулиця в с Тилявка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Шумська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020150400095209
Облікова картка	Тилявка
Основні дані
Засноване	1545
Перша згадка	21 липня 1545 (481 рік) року
Населення	532
Територія	4.680 км²
Площа	44,635 км²
Поштовий індекс	47124
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	50°7′40″ пн. ш. 25°54′36″ сх. д. / 50.12778° пн. ш. 25.91000° сх. д.
Водойми	річка Тилява або Шопінка
Відстань до районного центру	15 км
Відстань до залізничної станції	Кременець км
Місцева влада
Адреса ради	47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 Вебсайт села Тилявка
Карта
Тилявка
Тилявка
Мапа
Тилявка у Вікісховищі

Ти́лявка — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області.

Населення — 532 осіб (2016).

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту і підкарпатської культури шнурової кераміки.

Перша писемна згадка — 21 липня 1545 року як Тенівка.

Тилявка належала до Крем'янецького повіту Білокриницької волості. За текстом ревізії Крем‘янецького замку у 1545 році село належало князю Матвію Четвертинському. В XVII ст. Тилявка належала до князів Вишневецьких, а пізніше до Ходкевичів, а на початку ХІХ ст. належало до францисканського римо-католицького монастиря в Крем'янці. У 1860 році побував в Тилявці й описав її околиці дослідник Азії M.M. Пржевальский. Пізніше на північній окраїні села з'явилася хата-читальня, церковно-приходська школа, шинок і магазин. Таким чином була започаткована нинішня центральна вулиця села.

У 1793 році збудована дерев'яна  церква Воздвиження Чесного Хреста, а 1938 році на місці дерев'яної збудували муровану церкву.

З 1802 року Гуго Коллонтай проживав на Волині, зокрема мешкав у місті Кременець, селах Стовпець, Тилявка^[1], Тетильківці. Разом із Тадеушем Чацьким працював над реформуванням системи освіти, у 1805 р. заснувавши у Кременці Вищу Волинську гімназію (від 1819 р. – ліцей). Коллонтай розробив статут і навчальні плани гімназії, забезпечив майбутню гімназію першокласним навчальним обладнанням^[2].

У 1890 році у Тилявці відкрили церковно-приходську школу. Спочатку вона була розташована у пристосованих приміщеннях, а в 1900 році збудовано нову школу, кошти на яку виділила Єпархіальна Училищна Рада. У 1903—1904 навчальному році в школі навчались 36 хлопчиків і 2 дівчинки.

У 1861 році в Тилявці побував мандрівник, географ та дослідник Микола Пржевальський (1839—1888) й описав це у «Спогадах мисливця» і в «Автобіографічному оповіданні»^[3].

Тилявка розбудовувалась і зростала територіально на початку ХХ ст. За переписом 1911 р. 330 десятин належало до великої земельної власності. 1913 р. у селі виник куток Дерманка, де поселилися десять сімей вихідців з Дермані на Рівненщині, які купили землю у поміщика Феофіла Петрова, котрий виїжджав на постійне проживання за кордон. До Тилявки тоді переселилася сім'я письменника Самчука Уласа, якому тоді виповнилося 8 років^[3]. Під час другої хвилі переселення у 1926 році до Тилявки прибули ще чотири сім'ї.

За Ризьким мирним договором 1921 року, Західно-українські землі увійшли до складу Польської держави. Колонізаторська політика поляків пагубно відбилась на національно-культурному розвитку селян, зокрема нової генерації. У цей період у Тилявці з'являються «Просвіта», «Кооперативи», де гуртувалася сільська молодь. Про це докладно описує Улас Самчук у своїй трилогії «Волинь» та у романі «Юність Василя Шеремети».

1 жовтня 1933 року утворено ґміну Угорськ Кременецького повіту і село включено до неї^[4].

Влітку 1943 року, здійснюючи Карпатський рейд, через Тилявку проходили загони партизанського з'єднання С. А. Ковпака. У Другій Світовій війні брали участь 157 жителів села, 62 з них загинуло, 67 нагороджено орденами й медалями СРСР.

Після завершення війни у 1948 році в Тилявці створюються колгосп імені Фрунзе. Тотальне кооперування призвело до різного падіння життєвого рівня селян, яке змушене мігрувати у південні області України на заробітки.

У 1951 році в Тилявці функціонувала спочатку семирічна, а потім восьмирічна школа, яка в 1973 році була  реорганізована у середню загальноосвітню школу. З 1963 року директором школи призначено Бойчука М.З, який домігся реорганізувати її у десятирічку.  Після чергової освітньої реформи 1967 року школі було встановлено статус «Середня загальноосвітня школа продовженого дня», сформовано сім груп продовженого дня. При школі працював гуртожиток для учнів із віддалених сіл: Башківці, Угорськ, Стіжок, Жолобки, проживало близько 50 учнів, які забезпечувалися безкоштовним харчуванням.

У жовтні 1994 році із Торонто долітературно-меморіального музею ім. Уласа Самчука завітала доктор геронтологічних наук Євгенія Пастернак — куратор музею-архіву Уласа Самчука у Торонто у супроводі Київських літературознавців, зокрема, віце-прем'єр міністра, академіка Миколи Жулинського. Через два місяці до Тилявки були доставлені із Канадського музею-архіву меморіальні речі митця та його власна книгозбірня, що нараховувала майже тисячу книг. Цей безцінний літературно-мистецький скарб був упорядкований Тернопільським художником дизайнером Богданом Бошко. У 2005 році біля школи встановили погруддя Уласа Самчука.

В 1988 році було збудовано і введено в експлуатацію нове трьохповерхове приміщення школи, яке досі функціонує. У 1992 році Тилявську середню школу реорганізовано у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Шумської міської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району^[6].

Хресто-Воздвиженська церква (дерев'яна) збудована у 1793 році, а 1938 році на місці дерев'яної збудували муровану церкву. Зберігаються копії метричних книг, починаючи з 1773 року. У Тилявці була церковно-приходська школа, яку відкрили у 1890 році. Спочатку вона була розташована у пристосованих приміщеннях, а в 1900 році збудовано нову школу, кошти на яку виділила Єпархіальна Училищна Рада.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1988).

Встановлено пам'ятний хрест на честь Незалежності України (1993), пам'ятні таблиці на будинку, де мешкав Улас Самчук (1992), на приміщенні школи.

У 20 лютого 2005 році біля школи відкрито погруддя У. Самчука.

Працюють Тилявський НВК, школа, клуб, бібліотека, лікарська амбулаторія, відділення зв'язку, Літературно-меморіальний музей Уласа Самчука (від 1993), торговельний заклад.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

• Данилевич Віктор Климентійович (1898—1962(1963)) — український археолог, етнограф.

• видатний український письменник Улас Самчук,
• український поет Григорій Радошівський.
• вчителював український письменник, громадський діяч Лазорко Йосафат Васильович.
• польський письменник полеміст Гуго Коллонтай.

• сайт села Тилявка
• Регіональний інформаційний портал Тернопільщина
• Фото Смоляка Віктора
• Відео про село Тилявка
• Тилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука
• Олександр Горобець Хто там «На білому коні»?

• Мельничук Б., Фарина І., Федечко І. Тилявка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 597—598. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Бесараб М., Уніят В. Тилявка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 442. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 370 с.
• Буде у Тилявці "Рибальський рай" [Текст] : [про с.-г. кооператив "Рибальський рай"] / С. Яремчук // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 18 (6 трав.). — С. 3 : фот
• Telawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 282. (пол.)
• Tylawka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 698. (пол.)
• Tylawka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 670. (пол.)