YaChudo

Тереза Мей

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Тереза Мей
Theresa May
Монарх:Єлизавета II
Попередник:Девід Камерон
Наступник:Борис Джонсон
Прем'єр-міністр:Тереза Мей
Попередник:Девід Камерон
Наступник:Борис Джонсон
12 травня 2010 — 13 липня 2016
Прем'єр-міністр:Девід Камерон
Попередник:Алан Джонсон
Наступник:Ембер Радд
Міністр у справах жінок та рівноправності
12 травня 2010 — 4 вересня 2012
Прем'єр-міністр:Девід Камерон
Попередник:Гаррієт Гарман
Наступник:Марія Міллер
Член парламенту від округу Мейденгед
Попередник:Новий округ
 
Ім'я при народженні:англ. Theresa Mary Brasier[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження:1 жовтня 1956[1][2][…] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Істборн, Істборн, Східний Сассекс, Східний Сассекс, Велика Британія[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:Велика Британія Велика Британія
Релігія:англіканство Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Wheatley Park Schoold[1] і Коледж святого Х'юd (1977)[1][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:Консервативна
Батько:Hubert Brasierd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати:Zaidee Mary Brasierd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб:Філіп Джон Мей
Автограф:
Нагороди:
CMNS: Тереза Мей у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
S: Роботи у Вікіджерелах

Тереза Мері ​​Мей (англ. Theresa Mary May, до шлюбу Брасіер; нар. 1 жовтня 1956, Істборн, Східний Сассекс, Англія) — 76-й прем'єр-міністр Великої Британії з 13 липня 2016 року[10] до 24 липня 2019 року. Лідерка Консервативної партії (торі) з липня 2016 року до 23 липня 2019 року, Міністр внутрішніх справ Великої Британії з травня 2010 до липня 2016 року і міністр у справах жінок та рівноправності в уряді Девіда Камерона з травня 2010 до вересня 2012 року.

Біографія

Закінчила Оксфордський університет зі ступенем бакалавра географії. Працювала в Банку Англії і органах самоврядування Лондона. Брала участь у парламентських виборах 1992 року в окрузі Північно-Західний Дарем і в дострокових виборах 1994 року в окрузі Баркінг, але невдало. На виборах 1997 року була обрана від нового округу Мейденгед; відтоді її постійно переобирали.

У 1997—2002 роках посідала різні другорядні посади в тіньовому уряді консерваторів. У 2002 році стала першою жінкою-головою Консервативної партії і займалася, на відміну від лідера партії, забезпечувала технічні питання із функціонування партії консерваторів. Упродовж 2003—2005 років була тіньовим міністром транспорту і, одночасно, тіньовим міністром продовольства й екології. Із травня по грудень 2005 року була тіньовим міністром культури, ЗМІ і спорту. 6 грудня 2005 року була призначена тіньовим лідером Палати громад. У 2009—2010 роках займала посаду тіньового міністра праці і пенсій. Після виборів 2010 року була призначена міністром внутрішніх справ, одночасно отримавши портфель міністра у справах жінок і рівноправності. Пост міністра у справах праці й пенсій, на який вона могла розраховувати через свою останню посаду в тіньовому уряді, отримав Іан Данкан Сміт.

У Палаті громад Мей голосувала за вторгнення в Ірак, за прийняття законів з боротьби зі зміною клімату, проти подальшої інтеграції Великої Британії в Євросоюз, проти заборони на куріння в громадських місцях, проти надання рівних прав людям з сексуальних меншин. Однак із часом була змушена змінити свої погляди і підтримала впровадження одностатевих шлюбів у країні.

Вибори лідера партії 2016

У червні 2016 року, після відставки Девіда Камерона, Мей оголосила про свій старт на виборах лідера Консервативної партії. Вона виграла перший тур голосування 5 липня 2016 року з великим відривом від інших кандидатів, отримавши 50 % голосів,[11] а 7 липня виграла також другий тур голосування серед консерваторів — членів парламенту. Остаточний вибір лідера партії та майбутнього прем'єра повинен був відбутися 7 вересня шляхом голосування всіх членів партії, але суперниця Терези Мей — міністр енергетики Андреа Ледсом[12] 11 липня відмовилась від участі у виборах. Тереза Мей цього ж дня стала лідеркою Консервативної партії. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[13] і доручила сформувати новий уряд країни Терезі Мей.[10][14]

Прем'єр-міністр Великої Британії

20 липня 2016 року відбулася перша закордонна поїздка Терези Мей до Берліна, де вона зустрілася з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель.[15] 27 січня 2017 року Тереза Мей стала першим прем'єром, хто відвідав США після інавгурації президента Дональда Трампа.[16]

18 квітня 2017 року Тереза Мей оголосила, що позачергові парламентські вибори відбудуться 8 червня 2017 року. Головним аргументом була необхідність отримання сильнішої підтримки в переговорах з ЄС щодо Брекзиту. Наступного дня це рішення затвердила Палата громад.

Однак, у результаті виборів, торі втратили більшість у парламенті (хоч виграли вибори) і були змушені створити коаліціїний уряд з правоцентристською Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії.[17] Головою уряду знову було обрано Терезу Мей.

Примітки

  1. ↑ а б в Who is Theresa May: A profile of UK's next prime minister — 2016.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20151009003939/http://blog.findmypast.co.uk/2013/famous-family-trees-theresa-may/
  5. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  6. ↑ Theresa May: Britain’s Angela Merkel?
  7. ↑ https://www.st-hughs.ox.ac.uk/statement-theresa-may-mp/
  8. ↑ (not translated to en-gb) Theresa May: minister with a mind of her own — (untranslated), 2012. — ISSN 1756-3224; 1354-4322; 0261-3077
  9. ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  10. ↑ а б Мей стала новим прем'єром Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 13.07.2016.
  11. ↑ May wins easily with backing of 50% of Tory MPs - and Fox drops out. The Guardian. 05.06.2016. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 05.06.2016.(англ.)
  12. ↑ На пост прем'єра Британії претендуватимуть Мей і Ледсом. BBC Україна. 07.06.2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 07.06.2016.
  13. ↑ Королева прийняла відставку Кемерона з посади прем'єра. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 13.07.2016.
  14. ↑ Тереза Мей офіційно стала новим прем'єр-міністром Великої Британії. ukranews.com. Українські новини. 13 липня 2016. Архів оригіналу за 18 липня 2016.
  15. ↑ ЗМІ: у Берліні зустрілися дві "залізні леді". BBC Україна. 20.07.2016. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 13.11.2017.
  16. ↑ Іноземні ЗМІ: зустріч Трампа з Мей... BBC Україна. 28.01.2017. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13.11.2017.
  17. ↑ UK election 2017: full results. The Guardian. 9.06.2017. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 17.11.2017.


Вінстон Черчилль Це незавершена стаття про британського політика чи політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).