YaChudo

Тереза Гізе

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Тереза Гізе
нім. Therese Giehse
Дата народження6 березня 1898[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМюнхен, Німецький Рейх[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 березня 1975[1][2][…] (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіМюнхен, Німеччина[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняФлунтерн[5][6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Німеччина
 Німецький Рейх Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяакторка театру, кіноакторка, акторка, артистка кабаре, бійчиня опору Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладBerliner Ensembled[8], Munich Kammerspieled[8], Schauspielhaus Zürichd[8] і Munich Kammerspieled[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоDie Pfeffermühled (1937)[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0317340
CMNS: Тереза Гізе у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тереза Гізе (нім. Therese Giehse; 6 березня 1898, Мюнхен — 3 березня 1975, там же) — німецька акторка.

Життєпис

Тереза ​​Гізе брала приватні уроки акторської майстерності. З 1920 по 1926 рік грала в провінційних німецьких театрах — в Ґіссені, Гливицях, Ландсгут та інших. У 1926—1933 роках була акторкою в мюнхенському «Каммершпіле» в Отто Фалькенберга. У 1933 році разом з Клаусом Манном і Ерікою Манн заснувала мюнхенське політичне антинацистське кабаре «Пфеффермюле». У 1934 році разом з друзями та колегами по проєкту емігрувала до Швейцарії, де кабаре продовжило свою роботу; до кінця 1930-х років у складі трупи гастролювала в Чехословаччині, Бельгії, Нідерландах, США.

Під час другої світової війни жила у Швейцарії, з лютого 1937 року була акторкою цюрихського «Шаушпільхауз», одночасно виступала на сценах театрів Берна і Люцерна, Міського театру Базеля. Після закінчення війни у 1948—1949 роках гастролювала на сцені Нового театру («Скала») у Відні.[9]

Театральна кар'єра Гізі тісно пов'язана з драматургією Бертольта Брехта — вона, зокрема, була першою виконавицею головної ролі в п'єсі Брехта «Матінка Кураж та її діти» — на цюрихському «Шаушпільхауз» 1941 року. 1949 року стала акторкою щойно заснованого Брехтом в східному секторі Берліна театру «Берлінер ансамбль». На цій сцені зіграла, головну роль у п'єсі М. Горького «Васса Желєзнова», фрау Філітц в «Червоному півні» Г. Гауптмана, Марту Руль в «Розбитому глечику» Г. Клейста, який сама і поставила.

1952 року Гізі зробила вибір на користь Західної Німеччини, повернулася на сцену мюнхенського «Каммершпіле», на сцені якого виступала до 1974 року. Одночасно до 1966 року постійно гастролювала в цюрихському «Шаушпільхауз», де грала, зокрема, Селестіну в першій постановці п'єси Макса Фріша «Дон Жуан, або Любов до геометрії», а також головні ролі в перших постановках п'єс Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами» (1956) та «Фізики» (1962), причому у «Фізиках» драматург спеціально для Гізе переробив чоловічу роль головного лікаря клініки на жіночу — Матильду фон Цанд. Цю роль Гізе того ж року зіграла й у «Каммершпіле».

Кінематографічна кар'єра Гізе мала скромніший характер, в ній переважали другорядні ролі (зокрема у таких відомих фільмах, як «Анна Кареніна» Жюльєна Дювів'є); серед винятків — головна роль у телефільмі «Васса Желєзнова» за мотивами однойменної трагедії М. Горького (НДР, 1963). Однак фінальна точка цієї кар'єри виявилася значною: в останній рік свого життя Ґізі, вже прикута до ліжка, зіграла одну з головних ролей у фільмі Луї Маля «Чорний місяць», що вийшов уже після її смерті й був присвячений її пам'яті.

Особисте життя

Тереза Гізе була лесбійкою.[10] 20 травня 1936 року вона одружилася з гомосексуальним англійським письменником Джоном Гемпсоном (1901—1955), щоб отримати британський паспорт і таким чином уникнути переслідування з боку нацистів.

Після війни Гізе мала роман з акторкою Маріанною Гоппе.[11]

Творчість

Театральні роботи

«Шаушпільхауз», Цюрих
  • 1941 — «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта. Постановка Л. Линдтберга — Кураж.
  • 1948 — «Пан Пунтіла і його слуга Матті» Б. Брехта. Постановка Б. Брехта та К. Хіршфельда — Емма-самогонщиця.
«Берлінер ансамбль»
  • 1949 — «Пан Пунтіла і його слуга Матті» Б. Брехта. Постановка Б. Брехта й Е. Енгеля — Эмма-самогонщиця.
  • 1949 — «Васса Железнова» М. Горького. Постановка Бертольда Фіртеля — Васса.
  • 1951 — «Червоний півень» та «Боброва шуба», композиція Б. Брехта за п'єсами Г. Гауптмана. Постановка Егона Монка — фрау Філітц.
  • 1952 — «Розбитий глечик» Г. Клейста. Постановка Т. Ґізе — Марта Руль.

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118539140 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ а б verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  5. ↑ https://www.stadt-zuerich.ch/content/dam/stzh/prd/Deutsch/Bevoelkerungsamt/tod/friedhoefe/prominenteverstorbene/Promi_Alpha.pdf
  6. ↑ Loacker N., Hänsli C. Where Zurich Comes to Rest - The Cemeteries of the City of Zurich — Zürich: Orell Füssli, 1998. — S. 288. — ISBN 3-280-02809-4
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ а б в г д verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  9. ↑ Anna Beck Therese Giehse // Andreas Kotte (Hrsg.): Theaterlexikon der Schweiz. — № 1. — 2005. — S. 706. — ISSN 3-0340-0715-9. (нім.)
  10. ↑ Geschichte der Lesben und Schwulen in München. PDF
  11. ↑ Nachlass Marianne Hoppe (1909—2002). deutschestheatermuseum.de

Джерела

  • Сергей Воропаев. Гизе, Тереза // Энциклопедия Третьего рейха. — Москва : Локид-Миф, 1996. — С. 155. — 21000 прим. — ISBN 5-320-00069-3. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).