YaChudo

Тео Лефевр

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

Тео Лефевр
Théodore Joseph Albéric Marie Lefèvre
Монарх:Бодуен I
Попередник:Гастон Ейскенс
Наступник:П'єр Армель
 
Народження:17 січня 1914
Гент, Бельгія
Смерть:18 вересня 1973 (59 років)
Волюве-Сен-Ламбер, Бельгія
Поховання:Кампо-Сантоd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:St Joseph College, Aalstd (1928)[1], Sint-Lievenscolleged (1932)[1] і Гентський університет (1937)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ступінь:доктор права[1] (1937)
Партія:Християнська народна партія
Нагороди:
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Командор ордена Леопольда І Grand Cross of the Order of the Crown Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany

Minister of Stated (23 грудня 1958)


CMNS: Тео Лефевр у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тео Лефевр ( 17 січня 1914 Редагувати інформацію у Вікіданих, Гент Редагувати інформацію у Вікіданих — 18 вересня 1973 Редагувати інформацію у Вікіданих, Волюве-Сен-Ламбер Редагувати інформацію у Вікіданих) — бельгійський політичний діяч, прем'єр-міністр країни у 1961—1965 роках.

Біографія

Здобув юридичну освіту й кандидатський ступінь, працював адвокатом у Генті.

У 1946—1971 роках — депутат Палати представників парламенту Бельгії від Християнської народної партії (ХНП).

У 1950—1961 роках — голова ХНП.

У 1960—1965 роках — голова об'єднання політичних партій «Всесвітній християнсько-демократичний союз», попередника Європейської народної партії.

У 1961—1965 роках — прем'єр-міністр Бельгії. Його уряд провів реформи вищої освіти, податкової системи, страхування, удосконалював платіжну систему. Було прийнято нові закони в галузях громадської безпеки (в тому числі й про «Підтримання порядку», що обмежували право трудящих на страйк) і статусу парламентських фракцій, а також було досягнуто мовного компромісу для Брюссельського столичного регіону. Хоча закони 1962 і 1963 років установили точну лінгвістичну межу, але протистояння збереглось, а регіональна відокремленість тільки посилилась. І фламандці, і валлони виступали проти дискримінації під час прийому на роботу, а в університетах Брюсселя й Левена спалахнули заворушення, що врешті-решт, призвело до розділення університетів за мовним принципом.

У 1968—1971 роках — міністр без портфеля, відповідав за розвиток науки та наукових програм.

Після обрання 1971 року до Сенату був державним секретарем з наукового розвитку й наукових програм.

Примітки

  1. ↑ а б в г ODIS — 2003.

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).