YaChudo

Теодора Матейко

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Теодора Матейко
Народилася1846[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Краків Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла25 серпня 1896 Редагувати інформацію у Вікіданих
Краків, Австро-Угорщина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняРаковицький цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрійська імперія
Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмодель, художниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиПауліна Ґібултовська Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЯн Матейко[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиГелена Унєжиська і Єжи Матейкоd Редагувати інформацію у Вікіданих

Корнелія Теодора Ґебултовська, у шлюбі Матейко (31 березня 1846, Краків — 25 серпня 1896, Краків[4]) — польська натурниця та художниця. Часто позувала для картин свого чоловіка, художника Яна Матейка, найчастіше як Бона Сфорца чи Барбара Радзивілл.

Невдовзі після народження першої дитини у Теодори Матейко розвинувся цукровий діабет, а після народження ще чотирьох дітей та смерти родини додався психічний розлад.

Ранні роки

Теодора Ґебултовська була молодшою дитиною чиновника Антонія Ґебултовського, чиновника, та Пауліни Сікорської. У неї було троє старших братів і сестер: Йоанна, Станіслав і Стефан. Стефан загинув у битві під Мєховом під час Січневого повстання. Старший брат був священником у Черніхові, а сестра Йоанна в 185 році одружилася з Леонардом Серафінським і була матір'ю Станіслави Серафінської[5].

Майбутнього чоловіка Теодора знала з дитинства. Батько Яна, Францішек Матейко, навчав Ґебултовську та її племінників музики[6]. У 1859 році помер батько Теодори, і сім'я Ґебултовських опинилася у скрутному фінансовому становищі. Вдовиної платні, яку отримувала мати, не вистачало на виховання дітей. У той час Теодора навчалася в пансіоні Подлевської, де разом із братом Стефаном брала уроки співу у Францішека Мірецького[7].

Портрет Пауліни Ґебултовської (матері Теодори) Яна Матейка

Шлюб

У липні 1863 року після пожежі у Вішничі Теодора Ґебултовська з сестрою та Яном Матейком виїхала до Івоніча. Спільне перебування там зблизило пару. У листах Леонарда Серафінського до дружини з'явилися перші відомості про «любовне захоплення» Матейка до Теодори[8]. У листопаді 1863 року Матейко встановив регулярне листування з Ґебултовською. Восени 1864 року йшла підготовка до весілля. На момент оголошення Теодора переїхала до своєї матері до Кракова[9].

Вінчання відбулося 21 листопада 1864 року в каплиці костелу Відвідин Пресвятої Діви Марії на Піску[10], церемонію вінчання провів брат Теодори Станіслав. Її весільну сукню пошив бохнянський кравець Рипарк за кресленням Матейка. Хоча брати Матейка не хотіли бачити його весілля, на весіллі була вся родина Матейків. Подружжя жило в будинку родини Недзвецьких на вулиці Крупнича[11]. Незабаром після весілля пара вирушила в подорож до Парижа. Після повернення Матейко написав Портрет дружини у весільній сукні[12] .

28 жовтня 1865 року, на свято Юдія Тадеуша, Теодора народила першого сина Тадеуша. Дитину назвали на честь Тадеуша Рейтана, оскільки чоловік у той час писав картину «Рейтан — Падіння Польщі».

13 квітня 1866 року помер брат Теодори, отець Станіслав, на честь якого її чоловік написав картину «Воскресіння Лазаря»[13]. Тоді у Теодори з'явилися перші ознаки хвороби.

Лікарі порадили їй лікуватися в Рабці, а потім у Криниці, куди подружжя з сином поїхало в серпні 1866 року. Однак уже на початку квітня 1867 року Теодора народила доньку Гелену, а 1 березня 1869 року — доньку Беату[14]. Після народження трьох дітей Матейки переїхали в кам'яницю в стилі бароко на вулиці Флоріанській, куплену у братів і сестер Яна[15]. У 1870 році діти тяжко хворіли, про що Теодора писала в листах до сестри[16]. З'явилися перші ознаки сімейної кризи. У квітні під час візиту до сім'ї Віташевських Теодора різко посварилася з чоловіком і матір'ю. У червні 1871 року Теодора виїхала з дітьми до Вішнича, де оселилася в маєтку Пьотра Ґебултовського[17]. 2 липня 1872 року подружжя тиждень пробуло у Львові, а в серпні виїхало до Рабки на лікування, рекомендованої Теодорі лікарем. Розвиток діабету призвів до того, що Теодора набрала вагу протягом кількох років шлюбу[18]. Повернувшись із Рабки, Матейки 2 вересня 1872 року поїхали до Стамбула, куди їх запросив двоюрідний брат Матейка, Генрик Гропплер[19]. 27 липня 1873 року Теодора народила четверту дитину, сина Єжи[20]. У 1876 році подружжя придбало маєток Кшеславіце, який став місцем для сімейних ігор і відпочинку[21].

«Кашталянка»

Портрет дружини у весільній сукні, Ян Матейко

У березні 1876 року чоловік Теодори Матейко почав писати «Кашталянку», для якої позувала її племінниця Станіслава Серафінська. Знаючи про ревнощі Теодори, чоловік написав картину таємно від неї, коли Теодора поїхала до Карлсбада та Францесбада. Хоча він надсилав інформацію про свою мистецьку діяльність дружині, проте геть не згадував про «Кашталянку»[22]. Коли Теодора повернулася до Кракова, вона дізналася про картину. Після конфлікту вона поїхала до матері у Вішнич. Незабаром повернулася і, гніваючись, знищила свій портрет у весільній сукні, реконструйований Матейком через роки. Боячись за портрет Серафінської, чоловік зрізав чотири кути і сказав, що картина спалена[23]. Після цього конфлікту настрій у подружжі ставав дедалі похмурішим. Чоловік погрожував самогубством та розлученням. Проте навіть попри сімейну кризу наприкінці вересня 1877 року Теодора супроводжувала чоловіка в його першій поїздці до Варшави[24]. 12 лютого 1878 року вона народила останню дитину — доньку Регіну, яка померла 7 березня[25]. Навесні 1881 року Теодора Матейко поїхала до Дрездена вчитися співу у Франческо Ламперті. Однак 22 червня 1881 року померла мати Теодори, Пауліна Ґебултовська. Теодора не була на похоронах, пославшись на хворобу сина Єжи[26] .

Психічний розлад

У лютому 1882 року внаслідок всіх перенесених криз та смертей в родині психічний стан Теодори Матейко погіршився. Після консультації з лікарями було вирішено помістити її в божевільню у Весолі. Під час перебування в установі Теодора Матейко писала листи сестрі з проханням звільнити її[27]. Восени 1883 року вона покинула госпіталь і оселилася в Кшеславіце, проте над нею вівся постійний медичний нагляд. У 1885 році Теодора отримала від львівського лікаря довідку про стан здоров'я та прислала до чоловіка адвоката, щоб звільнити її від судової опіки[28]. У 1888 році, коли Теодора Матейко пішла на воду в Еггенбарг, краківські лікарі видали довідку про її психічну хворобу. Але в травні 1890 року вона знову опинилася під опікою. У 1891 році Теодора відмовлялася благословити свою доньку Гелену до шлюбу з Юзефом Унєжиським, доки нарешті не буде звільнена від судового нагляду. Аж тоді, через 9 років нагляду і контролю, Ян Матейко задовольнив вимогу дружини[29].

Пізні роки

У вересні 1892 року молодша донька Теодори Беата одружилася з Вінцентієм Кірхмаєром із заможної краківської родини. Теодора також відмовилася благословити молоду пару і запізнилася на церемонію вінчання, через що здійнявся скандал[30].

1 листопада 1893 року Ян Матейко помер внаслідок внутрішньої кровотечі. Теодора була присутня при смерті чоловіка, яку дуже важко пережила. Його поховали 5 листопада 1893 року на Раковицькому цвинтарі в Кракові[31]. У квітні 1896 р. Теодору Матейко лікував лікар Ґвяздоморський, а в серпні приїхала відвідати родину Серафінських у Коризнівці. На той момент вона вже була важко хвора діабетом, через що їй було важко ходити. Невдовзі за рекомендацією лікаря, який проводив лікування, мусила повернутися до Кракова. Теодора Матейко померла через два дні після повернення додому, 25 серпня 1896 року. Була похована поруч із чоловіком на Раковицькому цвинтарі[32].

Виноски

  1. ↑ NUKAT — 2002.
  2. ↑ Biblioteka Narodowa
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1198283203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ J. Antecka, M. Buyko, Teodora, moja miłość. Życie codzienne Jana i Teodory Matejków, Olszanica 2014, s. 9.
  5. ↑ Informacje o rodzinie Teodory Giebułtowskiej na podstawie: S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, tablica genealogiczna, wkładka między s. 604—605.
  6. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 40.
  7. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 86–87.
  8. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 121.
  9. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 149.
  10. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 131.
  11. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 151.
  12. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 190.
  13. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 140—141.
  14. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 236, 287—288.
  15. ↑ B. Ciciora–Czwórnóg, Jan Matejko, Olszanica 2005, s. 6–7.
  16. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 312—313.
  17. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 346.
  18. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 204—205.
  19. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 207.
  20. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 428.
  21. ↑ B. Ciciora–Czwórnóg, Jan Matejko, Olszanica 2005, s. 8.
  22. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 276—277.
  23. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 279—280.
  24. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 489.
  25. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 659.
  26. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 503—504.
  27. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 512—514.
  28. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 381—382.
  29. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 382—383.
  30. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 387.
  31. ↑ M. Szypowska, Jan Matejko wszystkim znany, Warszawa 1988, s. 427.
  32. ↑ S. Serafińska, Jan Matejko. Wspomnienia rodzinne, Kraków 1958, s. 598—603.

Бібліографія

  • Антецька Я., Буйко М., Теодора, моя любов. Повсякденне життя Яна та Теодори Матейко, Wydawnictwo Bosz, Olszanica 2014,ISBN 978-83-7576-206-8 .
  • Ciciora–Czwórnog B., Jan Matejko, Колекція Національного музею в Кракові, Olszanica 2005,ISBN 83-89747-16-2, стор. 5–8.
  • Серафінська С., Ян Матейко. Сімейні спогади, Wydawnictwo Literackie, Краків 1958.
  • [1], Maria Szypowska, "Jan Matejko wszystkim znany" 

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).