Тельч

Тельч
Тельч
Telč
	Герб Прапор Герб Тельча Прапор Тельча
	Панорама міста Панорама міста
Основні дані
	49°11′ пн. ш. 15°28′ сх. д. / 49.183° пн. ш. 15.467° сх. д.
Країна	Чехія
Адмінодиниця	Їглава; Q89269406?
	Radkovd, Horní Myslovád, Hostěticed, Dyjiced, Doupěd, Černíčd, Krahulčíd, Kostelní Myslovád, Myslibořd, Vanůvekd, Vanovd, Sedlejovd, Třešticed, Volevčiced ?
Поділ	5 районів;
Засновано	1315
Перша згадка	1315
Площа	24,86 км² км²
Населення	5 185 (2024)
Висота НРМ	514 м
Міста-побратими	Бельп ; Ротенбург-на-Таубері ; Вілбер ; Фіжак ; Шаля ; Вайдгофен-ан-дер-Тая
Часовий пояс	UTC+1 (Чехія)
Номери автомобілів	J
Код місцевої адміністративної одиниці (NUTS)	CZ588024
GeoNames	3064316
OSM	r441173 ·R
Поштові індекси	588 56
Міська влада
Мер міста	Vladimír Brtníkd
Вебсайт	telc.eu
Мапа
	Тельч Тельч (Чехія)
	Тельч у Вікісховищі

Тельч (чеськ. Telč, нім. Teltsch, лат. Telcz) — місто в південно-західній Моравії у Чехії. З 2000 року входить до складу адміністративної області Край Височіна. Місто-музей, перший об'єкт з Чехії у списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО^[3].

Історія

Перша письмова згадка про Тельч датується 1315 роком. У 1333 р. маркграф Карел (згодом чеський король і німецький імператор Карл IV) придбав Тельчський замок. У 1339 р. замок у короля викуповує Олдржих Вітковіц з Градця. Навколо замку вже виросло місто, а біля замкових стін розкинулася велика торгова площа, оточена купецькими будинками. Унікальна форма Тельча була обумовлена тим, що з одного боку розростання кварталів обмежували рів і за́мкова стіна, з іншого — ставки. У XVI ст. замком і містом володіли сеньйори з Градця.

На честь Захарія з Градця названа головна (ринкова) площа міста. При ньому замок перебудовується в стилі ренесансу майстрами Антоніо Влачем і Бальдассаром Магджі де Роніо. Фасади будинків на головній площі також були перебудовані в стилі ренесансу та бароко.

У 1604 році рід сеньйорів Градця перевівся по чоловічій лінії, і місто стало власністю родини Славата. Наступний етап розвитку міста цілком належав єзуїтському орденові — в місті були побудовані єзуїтський коледж і кілька шкіл, астрономічна обсерваторія, музичне училище і одна з найкрасивіших міських церков. У XVII ст. Тельч перейшов під володіння роду Ліхтенштейн і залишається тихим провінційним містечком до теперішнього часу.

У 1971 році місто було оголошено архітектурним заповідником, а з 1992 року включене до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. З 1995 року державний замок Тельч є також національним пам'ятником культури.

Пам'ятки

Місто займає територію з площею 9 га та містить 85 історичних пам'яток. Його центром є ренесансний замок. Золотий зал у північній частині замкового комплексу вирізняється тонкою позолотою стелі, що оздоблена у 1561 році, і демонструє значний вплив італійського мистецтва. Останній етап реконструкції був здійснений під наглядом Бальдасара Маджіо де Аронго і відноситься до кінця XVI століття. До найцікавіших пам'яток відносяться:

Захарієва площа. Спочатку Старе місто Тельча було побудоване з дерева, але у 1386 році воно згоріло за одну ніч. Будинки були відбудовані заново з каменю, а після перебудови замку фасади будинків були також перебудовані в стилі ренесансу і бароко. Всі будинки на площі об'єднані спільними аркадними галереями і зберегли свій вигляд з середньовіччя. Будинки № 15 і № 61 прикрашені особливо цінними фресками в техніці сграффіто.
Фрагменти замкової стіни XIII—XIV ст. Верхні (біля вежі Святого Духа, 1629 р.) та Нижні (біля замку, 1579 р.) ворота міста.
Церква Святого Духа (XIII ст.), пізніше перебудована в романському стилі, 49 метрів заввишки. Від дзвонів XVII ст. залишилися тільки два.
Маріанська колона. Створена скульптором Ліпартом за допомогою місцевого муляра Нойвірта в 1718 році на кошти дружини бургомістра Годової.
Фонтани на площі.
Ратуша (зараз всередині розміщене турбюро).
Церква Святого Якова (1360—1370 рр.). У XV ст. побудована заново. У великій гробниці церкви зберігається прах Захарія з Градця, а у вестибюлі поховані містяни, загиблі під час Першої світової війни. На 60-метровій дзвіниці зносяться два рідкісних за красою звучання дзвони.
Церква Імені Христового, єзуїтська, 1669 року. Поряд єзуїтський колегіум і єзуїтський монастир.
Старе місто на березі озера, за 15 хвилинах пішки від Захарієвої площі: площа Богоматері, Мадонна (1673 р.), капела Богоматері (1572 р., рококо). Від замку і площі Захарія до Старого міста веде доріжка «На плитках». Уздовж неї стоять статуї святих, виконані в стилі бароко в XVIII ст.
Церква Святої Анни при кладовищі. Бароко, XVI—XVII ст.

Населення

Чисельність населення 5 602 (2012),<ref>Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2013. Процитовано 19 липня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), 5 185 (2024).