Тельбин
| Тельбин | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 50°25′33″ пн. ш. 30°36′30″ сх. д. / 50.42583° пн. ш. 30.60833° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна  | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Довжина | 0,67 км | |||
| Ширина | 0,45 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Країни басейну | Україна | |||
| Інше | ||||
| Міста та поселення | Київ | |||
  Тельбин (Україна) | ||||
| ||||
 Тельбин у Вікісховищі | ||||
Те́льбин (також Те́льбін) — прісноводне озеро, розташоване на Березняках, у Дніпровському районі Києва. Є одним з найбільших озер у місті. Сучасне озеро не є тим самим історичним відомим з картографії і джерел озером Тельбин.
Основні відомості
Озеро знаходиться в житловому масиві Березняки[1], має форму, схожу на українську букву «Г». Це озеро вважається одним із найбільших в Києві[2]. Максимальна глибина озера — 7 метрів, а площа становить 0.1 км².
На березі Тельбіна є дві церкви, а біля озера — обладнаний пляж, невелика частина якого огороджена.
Поблизу Тельбіна є дитячі та спортивні майданчики, а біля озера — кафе та ресторани.
Санстанція Дніпровського району брала проби води в озері, результати позитивні: вода відповідає всім стандартам. Кишкову паличку та патогенні організми в ній не виявили.
Історія: історичне і сучасне озеро Тельбін
Історично озеро Тельбин було частиною великої системи дніпровських заплавних водойм і проток. За описом С. Вакулішина, відповідна протока починалася в південній частині лівобережної заплави біля озера Святище, проходила через Тельбин на північ повз села Осокорки та Позняки й поблизу острова Малий сполучалася з Дніпром. Отже, раніше назва «Тельбин», імовірно, охоплювала значно більшу територію, ніж сучасне озеро. На початку XX ст. за цією назвою закріпилося вужче значення — фрагмент лівобережної стариці від Микільської Слобідки до Позняків. Імовірно, у давніші часи топонім уживали в ширшому значенні, подібно до літописної назви Золоча. На рукописній карті Київщини 1640-х років систему лівобережних проток позначено як «Оз. Тельбинь».[3][4] Озеро згадується (під назвою «Тербін») в грамоті царів Іоанна і Петра Олексійовичів від 1694 року[5]. У XVIII столітті на берегах озера було засновано поселення Кухмістерська Слобідка.
Наприкінці XIX століття озеро Тельбин в своїй північній частині закінчувалося далеко на Русанівці. У 1870 р. озеро Тельбин було розділене залізничним насипом. Перед Першою світовою війною водойму додатково перетнуло Новодницьке шосе. Згодом значну частину колишньої водної системи Тельбина засипали під час гідронамиву територій для житлової забудови в другій половині 1960-х років. Імовірним залишком колишньої стариці є Болітце сірої чаплі, розташоване між залізничними коліями поблизу станцій Дарниця та Київська Русанівка. На місці нижньої частини колишнього Тельбина виникла низка кар’єрних озер. Сучасні штучні водойми Тельбин і Нижній Тельбин успадкували назви колишньої стариці, але не мають з нею практично нічого спільного[3].
До побудови масиву Березняки у 1970-х роках навесні під час повеней на Дніпрі озеро з'єднувалось із ним.
Наприкінці 1970-х років береги озера Тельбин укріпили бетонною набережною (Вакулішин, 2014). Нині озеро є важливою рекреаційною зоною житлового масиву Березняки. У джерелах наведено різні оцінки його площі: близько 0,1 км² для сучасної водойми та значно більші показники, пов’язані з історичною водною системою. За озером розташовувалася невелика Слобідка-хутір Зательбін Березняк на п'ять дворів, що й дала назву жилому масиву.
У 2017 році на озері було встановлено й запущено систему аерації, яка насичує киснем воду і очищає її.[6]
27 грудня 2025 року внаслідок масованої атаки РФ на столицю, в озеро впала бойова частина від дрону-камікадзе типу Shaheed (Герань).
Природна цінність
Не зважаючи на своє штучне походження сучасне озеро Тельбин має велику природничу цінність.
Привертає увагу багатство безхребетних тут. У водоймі виявлено вузькопалого річкового рака (Pontastacus leptodactylus), личинок бабок (Odonata), річкову кульку (Sphaerium rivicola), річкову лунку (Theodoxus fluviatilis), звичайного ставковика (Lymnaea stagnalis), річкову живородку (Viviparus viviparus), рогоподібну котушку (Planorbarius corneus), вушкового ставковика (Radix auricularia), качину беззубку (Anodonta anatina), клиноподібну перлівницю (Unio tumidus) та звичайну перлівницю (Unio pictorum). Також виявлено личинок хірономід (Chironomidae) і водяних клопів (Heteroptera)[3].
Серед бабок на стадії імаго зареєстровано синє коромисло (Aeshna cyanea), мале коромисло (Aeshna mixta), криваво-червоного тонкочеревця (Sympetrum sanguineum) та решітчасте рівночеревце (Orthetrum cancellatum)[3].
В іхтіофауні зареєстровано такі види: окунь (Perca fluviatilis), плітка (Rutilus rutilus), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), верховодка (Alburnus alburnus), лящ (Abramis brama), плоскирка європейська (Blicca bjoerkna), бичок пісочник (Neogobius fluviatilis), бичок кам'яний (Ponticola ratan), трубконосий бичкок західний (Proterorhinus semilunaris), гірчак європейський (Rhodeus amarus, Додаток 3 до Бернської конвенції), щиповка звичайна (Cobitis taenia, Додаток 3 до Бернської конвенції). У водоймі трапляються два види черепах: черепаха європейська болотяна (Emys orbicularis) та червоновуха черепаха (Trachemys scripta; остання — інтродукований вид)[3][7]. В озері живуть соми (Silurus glanis).
Серед птахів виявлено такі водно-болотні види: крижень (Anas platyrhynchos, Додаток 3 до Бернської конвенції), лиска (Fulica atra, Додаток 3 до Бернської конвенції), водяна курочка (Gallinula chloropus, Додаток 3 до Бернської конвенції), мартин жовтоногий (Larus cahhinans, Додаток 3 до Бернської конвенції), баклан великий (Phalacrocorax carbo, Додаток 3 до Бернської конвенції), чепура велика (Ardea alba, Додаток 3 до Бернської конвенції), чапля сіра (Ardea cinerea, Додаток 3 до Бернської конвенції), бугайчик (Ixobrychus minutus, Додаток 2 до Бернської конвенції, охороняється рішенням Київради), коловодник лісовий (Tringa ochropus, Додаток 2 до Бернської конвенції), крячок річковий (Sterna hirundo, Додаток 2 до Бернської конвенції), очеретянка велика (Acrocephalus arundinaceus, Додаток 3 до Бернської конвенції). Враховуючи наявність незамерзаючих ділянок на водоймі, у зимовий період тут утворюються численні скупчення птахів: мартини (звичайний — Chroicocephalus ridibundus, Додаток 3 до Бернської конвенції; жовтоногий — Larus cahinnans, Додаток 3 до Бернської конвенції; зрідка морський — Larus marinus), крижень, гоголь (Bucephala clangula, Додаток 3 до Бернської конвенції, Червона книга України), лиска, пірникоза велика (Podiceps cristatus, Додаток 3 до Бернської конвенції), крех великий (Mergus merganser, Додаток 3 до Бернської конвенції)[7]. Також слід зазначити, що восени 2019 року на озері зареєстровано плавунця плоскодзьобого (Phalaropus fulicarius, Додаток 2 до Бернської конвенції) — рідкісного для Києва птаха[3][7].
Озеро привертає до себе фанатів творчості Віктора Цоя. Тут у 1986 році знімався перший короткометражний фільм про группу Кіно: Кінець канікул, режисер Сергій Лисенко. Верба, біля якої проходили зйомки фільму, має назву Дерево Цоя. Отримала статус ботанічної пам'ятки природи місцевого значення в лютому 2020 року.
Необхідні заходи охорони
Київським еколого-культурним центром запропоновано створити ландшафтний заказник мистецтва місцевого значення «Озеро Тельбин»[3]
Панорама
Примітки
- ↑ Тельбін озеро — WWW Енциклопедія Києва. wek.kiev.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 9 вересня 2020.
- ↑ ТОП-7 озер Києва, на яких можна чудово відпочити. kyiv.name (укр.). Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б в г д е ж Озеро Тельбин – проектований ландшафтний заказник мистецтва місцевого значення «Озеро Тельбин».
- ↑ Парнікоза, Іван. Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь віки. Мислене древо.
- ↑ Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Киев, 1874. — С. 112 (Отдѣлъ III).
- ↑ У Києві на озері Тельбін запустили систему аерації. 112.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 9 вересня 2020.
- ↑ а б в Kovalenko, Yu.; Prychepa, M. (2021). Species composition of waterfowl and semi-aquatic birds of individual lakes in Kiev as an indicator of the general state of the environment. Ecological Sciences. Т. 34, № 7. с. 192—199. doi:10.32846/2306-9716/2021.eco.7-34.32. ISSN 2306-9716. Процитовано 27 січня 2024.
Джерела
- Веб-енциклопедія Києва.
- Давидов, О. А.; Кравцова, О. В. (2020). Еколого-морфологічна структура мікрофітобентосу озера Тельбін. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія (3–4 (80)): 79—84. doi:10.25128/2078-2357.20.3-4.10.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).