YaChudo

Театр Беласко

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Театр Беласко
Belasco Theatre
Belasco Theatre, 2002
Belasco Theatre, 2002
Belasco Theatre, 2002
40°45′24″ пн. ш. 73°59′02″ зх. д. / 40.7566514° пн. ш. 73.9837876° зх. д.
КраїнаСполучені Штати
МістоМанхеттен,Нью-Йорк
Адреса111 Вест 44-та Стріт
ПідпорядкуванняБродвей
Назва на честь
(епонім)		David Belascod[1] і Пітер Стаувесант[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АрхітекторДжордж Кейстер
ВласникThe Shubert Organization
Місткість1,060
ТипБродвей
Статус спадщинипам'ятка Нью-Йоркаd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкрито16 жовтня, 1907
Оф. відкриття16 жовтня 1907 Редагувати інформацію у Вікіданих
Колишні назвиStuyvesant Theatre
shubert.nyc/theatres/belasco/
Ідентифікатори і посилання
EUTA ID5836
Мапа
CMNS: Театр Беласко у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Театр Беласко (англ. Belasco Theatre) — театр на Бродвеї, який відкрився в 1907 році на 111 Вест 44-тій Стріт в центрі Манхеттена, Нью-Йорк. Спочатку відомий як Stuyvesant Theatre. Його спроектував архітектор Джорджем Кейстер для імпресаріо Девіда Беласко. В інтер'єрі використовуються панелі освітлення та стельові панелі від Tiffany, дорого оздоблені меблі та розкішні фрески американського художника Еверетта Шінна. Також спроектували двоповерховий пентхаус у десяти кімнатах, який Беласко використовував як житлові та офісні приміщення.

Історія

Театр відкрився під назвою Stuyvesant Theatre 16 жовтня 1907 року з мюзиклом A Grand Army Man з Антуанеттою Перрі. Театр був оснащений найсучаснішими інструментами, які були доступні, включаючи великі вишки, систему гідравліки. Як і сусідній Lyceum Theater, він був побудований з великою за площею майстернею під сценою. Мейер Р. Бімберг був фактичним власником Stuyvesant/Belasco. Він заробив свій статок продажем кнопок політичної кампанії.[3] У 1910 році Беласко додав своє ім'я до назви театру. Після його смерті в 1931 році, Кетрін Корнелл і драматург Елмер Райс орендували приміщення. Марлон Брандо мав перший успіх у цьому театрі, у п'єсі Максвелла Андерсона Truckline Cafe, що вперше показувалась 27 лютого 1946 року. Він зіграв невелику, але вирішальну роль Сейджа МакРае. П'єса провалилася, але преса відзначила Брандо як нового геніального актора.[4]

Shubert Organization купили театр в 1949 році і здавали його в оренду NBC протягом трьох років, перш ніж самі почали ним займатись. У 2014 році Hedwig and Angry Inch відкрили своє перше бродвейське шоу, яке було найдавнішим шоу в Belasco і пов'язане з жартом про вигадане шоу, яке відкрилося в Belasco під назвою Hurt Locker: The Musical.

Цей театр є предметом міської легенди, згідно з якою привид Девіда Беласко приходить у театр щоночі. Деякі актори, які грали там, навіть стверджували, що вони помічали його чи інших привидів під час виступів.[5] Також повідомлялося, що після п'єси О! Калькутта! (музичний рев'ю з чоловічою і жіночою оголеністю), привид Девіда Беласко перестав з'являтися. У Hedwig і Angry Inch, Хедвіг частково обговорює історію Беласко і згадує привид Беласко, стверджуючи, що якщо привид з'явиться на вашій першій ночі, то ваше шоу благословенне. Потім вона просить членів аудиторії розповісти їй, якщо з'явиться привид.[6] На останній ночі Ніла Патріка Харріса, що грає Хедвіга, під час того, як відкривали завіси з'явився чоловік, одягнений як привид.

Постановки

  • 1908: The Warrens of Virginia
  • 1910: Just a Wife
  • 1910: The Concert
  • 1916: Seven Chances
  • 1918: Daddies[7]
  • 1921: Kiki
  • 1924: Laugh, Clown, Laugh (Starring Lionel Barrymore & Irene Fenwick)
  • 1927: Hit the Deck
  • 1928: The Bachelor Father
  • 1935: Awake and Sing!; Dead End; Waiting for Lefty
  • 1937: Golden Boy
  • 1938: Rocket to the Moon
  • 1940: Johnny Belinda
  • 1941: Clash by Night
  • 1945: Kiss Them for Me
  • 1946: The Song of Bernadette; Flamingo Road; Truckline Cafe
  • 1948: The Madwoman of Chaillot
  • 1953: The Solid Gold Cadillac
  • 1955: Will Success Spoil Rock Hunter?
  • 1956: Fanny
  • 1958: Jane Eyre
  • 1959: A Raisin in the Sun; Tall Story
  • 1964: The Crucible
  • 1966: The Subject Was Roses; The Killing of Sister George
  • 1968: Don't Drink the Water
  • 1971: Oh! Calcutta!
  • 1975: The Rocky Horror Show
  • 1977: American Buffalo
  • 1979: The Goodbye People
  • 1980: Your Arms Too Short to Box with God
  • 1981: Ain't Misbehavin'
  • 1983: Marcel Marceau On Broadway
  • 1986: As You Like It/'Macbeth/Romeo and Juliet
  • 1991: The Crucible
  • 1992: The Master Builder
  • 1995: Hamlet
  • 1997: A Doll's House
  • 1999: Ring Round the Moon
  • 2000: James Joyce's The Dead
  • 2001: Follies
  • 2002: Frankie and Johnny in the Clair de Lune
  • 2003: Enchanted April
  • 2004: Dracula, the Musical
  • 2005: Julius Caesar
  • 2006: Awake and Sing!
  • 2007: Journey's End
  • 2008: Passing Strange; American Buffalo
  • 2009: Joe Turner's Come and Gone
  • 2010: Women on the Verge of a Nervous Breakdown
  • 2011: Kathy Griffin
  • 2012: End of the Rainbow; Golden Boy
  • 2013: Twelfth Night/Richard III
  • 2014: Hedwig and the Angry Inch
  • 2016: Blackbird
  • 2017: The Glass Menagerie; The Terms of My Surrender; Farinelli and the King
  • 2018: Gettin' the Band Back Together; Network

Примітки

  1. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  2. ↑ Open Data for All New Yorkers
  3. ↑ «The Stuyvesant Theatre. George Keister, Architect.» [Архівовано 30 грудня 2010 у Wayback Machine.]Architects' and Builders' Magazine. Vol. 40 No. 2 (November 1907). pp. 85-9.
  4. ↑ [Peter Manso, Brando. The Biography (New York: Hyperion, 1994. ISBN 0-7868-6063-4),]p. 167—173.
  5. ↑ Viagas, Robert (June 10, 2005). «The Ghosts of Broadway». Playbill. Archived from the original on March 7, 2009. Retrieved January 24, 2013.
  6. ↑ Stasio, Marilyn (April 22, 2014). «Broadway Review: 'Hedwig and the Angry Inch' Starring Neil Patrick Harris». Variety. [Архівовано 18 травня 2018 у Wayback Machine.]Retrieved May 18, 2018.
  7. ↑ Daddies [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.], Internet Broadway Database Further reading

Посилання

Див. також

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).