Матвіїв Тарас Тарасович

Тарас Матвіїв Тарас Тарасович Матвіїв
Лейтенант (посмертно)
Загальна інформація
Народження	18 лютого 1989 с. В'язівне, Любешівський район, Волинська область
Смерть	10 липня 2020 (31 рік) поблизу с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область
Поховання	Жидачів
Національність	українець
Alma Mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо	«Сармат»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України і російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки

Тара́с Тара́сович Матві́їв (18 лютого 1989, с. В'язівне, Любешівський район (нині — Камінь-Каширський район), Волинська область — 10 липня 2020, поблизу с. Троїцького) — український журналіст, громадський діяч, військовик, на псевдо «Сармат». Герой України (посмертно).

Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року в селі В'язівне, Любешівського району (нині — Камінь-Каширського району), Волинської області, але з дитинства мешкав у м. Жидачеві Львівської області.

Після завершення навчання у Жидачівській школі № 1, в 2011 році — закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, працював кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу ТВі (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема «Дивись. Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Із 22 листопада 2013 року Тарас Матвіїв був учасником Революції гідності. Мав псевдо «Сармат». Входив до складу 3-ї сотні Самооборони Майдану. Був співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала людей, зниклих під час Революції гідності), членом громадської організації «Українська галицька асамблея», засновником громадської організації «Народний легіон».^[1]

Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року — депутат Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та Удеч-фесту «Івана Купала».

У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де отримав військове звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат».

Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині^[2].

Після прощання в Києві на Майдані Незалежності та в Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові, похований у Жидачеві^[3][4].

Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».

Був депутатом Жидачівської районної ради (2015—2020).

• «Мої думки. Ритмопроза» (2022)^[5]
• «Мої думки. Проза» (2023)^[6]

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (13 липня 2020, посмертно) — за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[7].
• «Сила Впливу» (13 грудня 2024, посмертно)^[8]

• 30 жовтня 2020 року в с. Троїцьке Попаснянського району на Луганщині загиблому Герою України, офіцеру 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Тарасу Матвіїву відкрили пам'ятник. Ініціатива встановити пам'ятник на території місцевої школи, як приклад мужності та героїзму належить мешканцям села^[9][10].
• 27 листопада 2020 року на фасаді Жидачівської ЗОСШ № 1 відкрито та освячено меморіальну таблицю Герою України Тарасу Матвіїву^[11][12].
• 6 грудня 2021 року на стіні факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, що на вулиці Генерала Чупринки, 49, відкриють меморіальну таблицю загиблому Герою України Тарасу Матвіїву, який був студентом цього факультету^[13].
• 18 липня 2024 року в місті Ходорів Львівської області розпорядженням начальника Львівської обласної військової адміністрації вулицю Миру перейменовано на вулицю Тараса Матвіїва^[14].
• В ОЗЗСО «Любешівський ліцей» діє курінь імені Тараса Матвіїва
• У жовтні 2023 року в с-щі Любешів Волинської області в рамках деколонізації перейменували вулицю на честь Тараса Матвіїва^[15]
• 2022 року на Львівщині започатковано щорічний конурс журналістських робіт імені Героя України Тараса Матвіїва^[16]
• влітку 2026 року ГО «Лицар» імені Героя України Тараса Матвіїва зорганізувала в Жидачеві наметовий табір «Військова школа ім. Героя України Тараса Матвіїва».^[17][18]

• Список львів'ян, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з липня 2020 року)

• Леонов І. Євромайданівець Тарас Матвіїв з Львівщини загинув під Троїцьким [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2020. — 11 липня.
• В зоні АТО/ООС загинув наш земляк — Тарас Матвіїв. zhydachiv-meriya.lviv.ua. Жидачівська міська рада. 11 липня 2020. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
• Софія Мінджоса (11 липня 2020). «За годину до загибелі дзвонив друзям»: на Сході загинув мешканець Жидачева Тарас Матвіїв. lmn.in.ua. Львівська мануфактура новин. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
• Президент присвоїв звання Героя України Тарасу Матвіїву, який загинув на Донбасі. president.gov.ua. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 4 грудня 2021.
• Мама Тараса Матвіїва на 40 днів по загиблі сина: На першому місці у великому списку його мрій була Перемога, Донбас і Крим. novynarnia.com. Новинарня. 17 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
• Матвіїв Тарас Тарасович («Сармат»). memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 4 грудня 2021.