Тувинська Народна Республіка

Тувинська Народна Республіка тув. Тьва Arat Respuʙlik тув. Тыва Арат Республик
Сателіт Радянського Союзу
↓ 1921 – 1944
Прапор Герб
Гімн Tooruktug Dolgay Tangdym[1]
Синя лінія - ранні кордони ТНР. Червона лінія - межа Тувинської автономної області.
Столиця	Кизил
Мови	тувинська, російська, монгольська
Релігії	буддизм шаманізм старообрядництво православ'я
Форма правління	марксистська однопартійна соціалістична республіка
Голова Прем'єр-міністр	Хертек Анчимаа-Тока (Голова держави) Салчак Тока (Голова уряду)
Історичний період	Інтербелум
• засновано	14 серпня 1921
• анексія	11 жовтня 1944
Площа
• 1944	170 500 км2
Населення
• 1944	95 400 осіб
Густота	0,6 осіб/км²
Валюта	Тувинська акша
Попередник Наступник Урянхайський край Російська окупація Китайська окупація Тувинська автономна область
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тувинська Народна Республіка

Тувинська Народна Республіка (до 1926 року — Народна Республіка Танну-Тува, тув. Тыва Арат Республик) — частково визнана держава на Прибайкаллі, фактичний сателіт Радянського Союзу^[2]. Постала внаслідок революційних подій у Російській імперії. Формально була визнана двома державами: Радянським Союзом (1925) та Монгольською Народною Республікою (1926), інші країни світу розглядали Туву як частину Китаю під радянською окупацією. Анексована СРСР в 1944 році.

У 1911 році в Китаї спалахнула Синьхайська революція, що призвела до падіння монархії, яка мала сакральне значення для китайської державності, та встановлення республіканської форми правління. У ході революційних подій від Китаю почали відокремлюватися сепаратистські провінції. Однією з них стала Зовнішня Монголія, яка того ж року проголосила незалежність як Велика Монгольська держава^[3][4].

Тува, відома тоді як Танну-Урянхай, опинилася в складі Великої Монгольської держави. Проте місцеві нойони не бажали залишатися під владою монгольського хана й у період 1911–1913 років неодноразово зверталися до царського уряду з проханням прийняти Туву під протекторат Російської імперії^[5][6].

Лише 4 (17) квітня 1914 року Імператор Всеросійський Микола II на доповідній записці міністра закордонних справ Сергія Сазонова накреслив: «Згоден». І з того часу офіційно 17 квітня 1914 року вважають датою встановлення російського протекторату над Тувою^[3].

На території Туви була утворена адміністративна одиниця — Урянхайський край, — який увійшов до складу Єнісейської губернії. Сам край поділили на сім хошунів: Бейсе, Даа, Маадія, Оюннарський, Салчакський, Тоджинський та Чооду.

Після Жовтневої революції та початку Громадянської війни Тува стала ареною боротьби між білими й червоними, китайцями та монголами^[4].

Ще в березні 1918 року на IV з’їзді російського населення краю проголосили радянську владу в Урянхайському краї. Після цього місцева знать, побоюючись зростання більшовицьких настроїв, звернулася до Китаю та Монголії з проханням приєднати край до цих держав. Восени 1918 року частину території окупували китайські війська під командуванням Ян Шічяо, а згодом і монгольські під командуванням Хатан-Батора Максаржава^[4].

Період китайсько-монгольської окупації Туви характеризувався численними погромами слов’янського населення краю.

Уже 1919 року на територію Урянхайського краю проникали червоні партизани з сусідньої Єнісейської губернії, де більшовики проголосили Баджейську Республіку. 18 липня того ж року партизани захопили найбільше місто краю Белоцарск (з 1926 — Кизил), а до початку 1921 року Туву покинули спочатку китайські, а згодом влітку того ж року й монгольські війська.

13–16 серпня 1921 року в селищі Суг-Бажи відбувся Всетувинський установчий хурал (з'їзд). На ньому були присутні представники всіх кожуунів — близько 300 осіб (понад 200 з них тувинці), а також делегація Радянської Росії та представники Далекосхідного секретаріату Комінтерну в Монголії.

На перший день хурал ухвалив резолюцію про створення самостійної тувинської держави Танну-Тува. У резолюції зазначалося:

	Народна Республіка Танну-Тува є вільною державою, що ні від кого не залежить у своїх внутрішніх справах, державою вільного народу; у міжнародних відносинах Республіка Танну-Тува діє під покровительством Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки.
— Всетувинський установчий хурал

Тож 14 серпня 1921 року проголосили незалежність Народної Республіки Танну-Тува зі столицею в місті Хем-Белдир (з 1924 року — Кизил). Народна республіка формально перебувала під покровительством РРФСР (офіційно до складу СРСР не входила до 1944 року), проте вже 1924 року СРСР визнав Танну-Туву незалежною державою.

Першими лідерами країни були Монгуш Буян-Бадирги та лама Дондуков Куулар, які відносились до правої фракції подальшому створеної Тувинської народно-революційної партії. Їхня внутрішня політика характеризувалася активним захистом буддизму, тісним співробітництвом з духовенством (ламством), гальмуванням суспільно-економічних реформ та збереженням деяких феодальних порядків. Зовнішня політика цих лідерів відзначалася певною самостійністю та помітним скептицизмом щодо Радянського Союзу — настільки, наскільки це було можливо в умовах радянської сфери впливу.

Того ж 1921 року ухвалили першу Конституцію Народної Республіки Танну-Тува, що складалася з 22 статей. Конституцією, зокрема, встановлювалася свобода віросповідання. Проте згодом — у 1928 році — буддизм буде проголошений державною релігією.

У першій половині 1920-х років, попри спільне перебування в сфері впливу СРСР, Монгольська Народна Республіка не відмовилася від претензій на територію колишнього Урянхайського краю і до 1926 року вважала Танну-Туву частиною своєї території^[7].

Також варто звернути увагу на те, що велика частина тувинців висловлювала бажання приєднатися до Монгольської Народної Республіки й регулярно подавала відповідні петиції^[8][9]. Історично тувинські кочовики вільно перекочовували монгольськими теренами, а монгольські — тувинськими. Саме відсутність чіткого національно-територіального розмежування й стала головною причиною труднощів при встановленні монгольсько-тувинського кордону.

Конфлікт вдалося частково врегулювати лише 1926 року: Монгольська Народна Республіка під тиском Радянського Союзу визнала незалежність Тувинської Народної Республіки, а в 1932 році офіційно затвердили розмежування між Тувою та Монголією^[9]. Проте суперечки щодо кордону тривали на найвищому рівні аж до входження Туви до складу СРСР^[7][8].

Щодо зовнішнього визнання Туви ситуація була плачевною: у світі лише дві держави визнали її незалежність — СРСР (1925) та Монгольська Народна Республіка (1926). Решта світу вважала Туву, як і Монголію, частиною Китайської Республіки^[7].

У жовтні 1924 року на II Великому Хуралі ухвалили нову конституцію, а 1926 року — третю, якою закріпили перший офіційний прапор республіки.

• 
  Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми та свастикою, який неофіційно використовували з 1921 року^[10][11].
• 
  Один із варіантів прапора із буддистською символікою — колесом дхарми, який неофіційно використовували з 1921 року^[10][11].
• 
  Прапор, закріплений конституцією 1926 року.

Також 1926 року назву змінили на Тувинська Народна Республіка.

• 
  Марка Тувинської Народної Республіки із колесом дхарми, 1926 рік.
• 
  Марка Тувинської Народної Республіки із державним гербом, 1926 рік.

У 1929 році в Тувинській Народній Республіці ліва коаліція Тувинської народно-революційної партії за активної підтримки Тувинського революційного союзу молоді та органів НКВС СРСР організувала державний переворот. Монгуша Буян-Бадирги та Дондука Куулара заарештували та через три роки розстріляли за звинуваченнями у японському шпигунстві.

За протекцією Сталіна в республіці створили інститут надзвичайних комісарів і вже 1930 року на ці посади призначили п'ятьох випускників Комуністичного університету трудящих Сходу, які безпосередньо брали участь в перевороті і арешті Дондука Куулара. Перед комісарами стояло завдання провести колективізацію в кочовій країні та зменшити буддистський і шаманістський вплив.

Політика комісарів не виправдала очікувань: попри закриття (станом на 1931 рік) 24 з 25 монастирів і скорочення числа лам і шаманів з 4000 до 15 лам та 725 шаманів, перепис показав, що 88 % населення продовжувало вести традиційний кочовий спосіб життя. Із 82 тисяч жителів 67 тисяч залишалися кочівниками. Країна залишалася глибоко аграрною: 76 тисяч осіб працювали в сільському господарстві (з них лише 3,9 тисячі — колгоспники), а робітників налічувалося лише 2,9 тисячі.

Такі дії закономірно зустріли опір місцевого населення. Частина кочовиків, рятуючись від колективізації, перекочовувала на територію Монгольської Народної Республіки^[8], звідки їх монгольська влада примусово депортувала. Хоча під депортацію часто потрапляли як ті, що нещодавно перейшли до Монголії, так і ті, чиї роди здавна кочували на монгольській території^[8].

У 1931 році в Туві провели перепис населення. З 82 тисяч жителів 64,9 тисячі — тувинці; 17,3 тисячі — особи інших національностей (переважно росіяни).

Вже 1932 року з числа надзвичайних комісарів обрали генерального секретаря Тувинської народно-революційної партії — ним став Салчак Тока, який правив Тувою на різних посадах аж до своєї смерті 1973 року.

22 червня 1941 року на X Великому Хуралі Тувинської Народної Республіки одноголосно ухвалили декларацію:

	Тувинська Народна Республіка всім своїм шляхом стоїть за Радянський Союз. Усіма силами й засобами Тувинська Народна Республіка допомагатиме Радянському Союзу у його боротьбі проти фашистського агресора.
— X-ий Великий Хурал

Таким чином Тувинська Народна Республіка стала першою у світі державою, яка підтримала СРСР у війні проти Німеччини, випередивши на пів дня Велику Британію.

Вже 25 червня 1941 року Тувинська Народна Республіка офіційно оголосила війну Німеччині й зобов'язалася надавати Радянському Союзу усіляку допомогу, що було спочатку реалызовано в тому, що Тува передала СРСР весь свій золотий запас — близько 30 млн радянських рублів, — а з червня 1941 по жовтень 1944 року організувала поставки для потреб Червоної армії.

Тува передала для потреб Червоної армії:

• 50 000 коней;
• 52 000 пар лиж;
• 12 000 кожухів;
• 15 000 пар валянок;
• 70 000 тонн овечої вовни;
• кілька сотень тонн м'яса;
• вози, сани, упряж та інші товари на загальну суму близько 66,5 млн радянських рублів

Уже в 1942 році радянське керівництво дозволило приймати на військову службу добровольців із Тувинської Народної Республіки. Загалом за роки війни їх кількість сягнула 8 тисяч осіб. При цьому оголошена раніше мобілізація в Туві стосувалася лише російськомовного населення. Корінне тюркськомовне та монголомовне населення вона не зачіпала.

17 серпня 1944 року VII сесія Малого Хуралу Тувинської Народної Республіки ухвалила Декларацію «Про входження Тувинської Народної Республіки до складу СРСР» і звернулася до Верховної Ради СРСР із відповідним клопотанням на правах автономної області в складі РРФСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 жовтня 1944 року клопотання задовольнили, а Верховній Раді РРФСР доручили прийняти Тувинську Народну Республіку до складу РРФСР як Тувинську автономну область.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 14 жовтня 1944 року «Про прийняття Тувинської Народної Республіки до складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки» Тувинська Народна Республіка офіційно увійшла до складу РРФСР на правах автономної області.

Референдуму з цього питання не проводили.

Економіка Тувинської Народної Республіки була глибоко аграрною й через кочовий спосіб життя населення майже повністю зациклена на тваринництві.

Під час Другої світової війни Тува постачала Червоній армії переважно продукцію тваринництва: кожухи, валянки, овечу вовну, м’ясо. Велику частину поставок становили коні, розведені в республіці.

Станом на 1931 рік у промисловості працювало лише 3,5 % населення.

• Тувинська народно-революційна армія
• Хостуг Тива

• The World at War — Tannu Tuva 1911—1944 [Архівовано 11 квітня 2012 у WebCite]
• Encyclopædia Britannica, Tannu Tuva [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Encyclopædia Britannica, Tuva, or Tannu-Tuva, or Tuvinian A. S. S. R., or Tyva (republic, Russia) [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.]
• How did the «Tannu» get into «Tannu Tuva»? [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
• NUPI — Centre for Russian Studies, Tyva
• Tannu Tuva Timeline [Архівовано 11 квітня 2012 у WebCite]