YaChudo

Талія Райдер

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Талія Райдер
Народилася16 серпня 2002 (24 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Баффало, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка театру, кіноакторка, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm7867621
CMNS: Талія Райдер у Вікісховищі[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Талія Райдер (англ. Talia Ryder; нар. 16 серпня 2002[2][3], Баффало, Нью-Йорк, США) — американська акторка театру та кіно. Дебютувала в повнометражному кіно роллю Скайлер у незалежній драмі Елізи Гіттман «Ніколи, рідко, іноді, завжди» (2020), яка отримала схвальні відгуки критиків. За цю роль Райдер номінували на премії «Незалежний дух» і «Вибір критиків». Згодом вона виконала головні ролі в романтичній драмі Netflix «Привіт, бувай і все, що між ними» (2022) та сюрреалістичному дорожньому фільмі «Ніжний Схід» (2023).

Райдер також відома ролями другого плану в музичній драмі «Вестсайдська історія» (2021), підлітковій комедії «Помста» (2022) та комедійній драмі «Дурні гроші» (2023). На театральній сцені вона грала в бродвейському мюзиклі «Матильда» (2015—2016) та оф-бродвейській виставі «Як захистити себе» (2023).

Ранні роки

Народилася 16 серпня 2002 року[2][3] у Буффало, штат Нью-Йорк[4][5]. Її молодша сестра Мімі також є акторкою мюзиклів і виконувала головну роль у мюзиклі «Матильда»[6][7][8]. У неї також є молодший брат[9]. 2020 року Райдер закінчила середню школу[10][11][12].

Кар'єра

2015—2018: На сцені

У 12 років Райдер разом з сім'єю відвідала бродвейський мюзикл «Матильда»<i id="mwaA">,</i> поставлений за мотивами однойменної дитячої книги Роальда Дала 1988 року. Після цього вона та її сестра Мімі вирішили спробувати пройти прослуховування для участі у виставі. Зрештою Райдер отримала роль Гортензії, яка стала початком її професійної акторської кар'єри. Її сім'я переїхала до Нью-Йорка, де вона виконувала цю роль з 2015 по 2016 рік[13][7][4]. Райдер зазначала, що до цього переважно займалася танцями, однак згодом почала розвивати свої навички сценічної акторської майстерності[14][15]. 2016 року разом з 75 юними акторами взяла участь у короткометражному фільмі «Broadway Kids Against Bullying: I Have a Voice», режисером якого був Джейсон Мілстайн. Вона також долучилася до благодійного синглу, написаного Френком Вайлдгорном, створеного на підтримку організації Nobully.org[16][17].

2019—2023: «Ніколи, рідко, іноді, завжди», «Ніжний Схід»

2019 року отримала роль двоюрідної сестри Отем, Скайлар, у незалежному драматичному фільмі Елізи Гіттман «Ніколи, рідко, іноді, завжди»[18]. За сюжетом дві дівчини вирушають до Нью-Йорка, щоб Отем (Сідні Фланіган) могла зробити аборт без згоди батьків. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі «Санденс»[19], а у березні 2020 року він вийшов у кінотеатрах та на платформах відео на вимогу[20][21]. За цю роль Райдер номінували на премію «Незалежний дух» за найкращу жіночу роль другого плану «Вибір критиків» як найкращу молоду акторку[22][23]. Того ж року вона отримала роль у складі хору «Джетс» у фільмі Стівена Спілберга «Вестсайдська історія»[24][25]. 2021 року Райдер зіграла головну роль у музичному відео Олівії Родріґо на пісню «Deja Vu»[26].

2022 року Райдер виконала головну роль Клер у фільмі«Привіт, бувай і все, що між ними»[15], а також зіграла Геббі Бруссар у популярному фільмі Netflix «Помста»[27] та виконала роль у фільмі «Майстер»[28]. 2023 року вона виконала одну з головних ролей у сюрреалістичному комедійному фільмі «Ніжний Схід» режисера Шона Прайса Вільямса[29][30]. Кетрін Брей з «Variety» відзначила гру Райдер, назвавши її зіркою фільму та порівнявши її акторську манеру, зокрема здатність не лише грати, а й реагувати, з грою Крістен Стюарт[31]. Того ж року Райдер зіграла у оф-бродвейській п'єсі Ліліани Падільї «Як захистити себе» в театрі New York Theatre Workshop. Тім Тіман з «The Daily Beast» схарактеризував постановку як «глибоку, смішну та приголомшливу», висловивши сподівання, що вона перейде на більшу сцену, зокрема на Бродвей[32]. Також 2023 року виконала роль другого плану в комедійному фільмі Крейга Гіллеспі «Дурні гроші»[33].

З 2024 року: «Маленька смерть», «Джойка», «Люба, не треба!»

2024 року Райдер зіграла роль наркозалежної у комедійній драмі «Маленька смерть» з Девідом Швіммером у головній ролі[34]. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі «Санденс». Критикиня Ловія Джаркі з «The Hollywood Reporter» відзначила її гру, зазначивши, що Райдер, яка вже продемонструвала здатність бути центральною виконавицею у фільмах «Ніколи, рідко, іноді, завжди» та «Ніжний Схід», і цього разу переконливо зіграла свою роль[35]. Естер Цукерман з «IndieWire» зазначила, що Райдер «затьмарює Швіммера», додавши, що акторка не вдається до стереотипного зображення людини з наркотичною залежністю, а натомість розкриває вразливість своєї героїні. Тому, коли стає зрозумілим масштаб її залежності від психоактивних речовин, це викликає радше біль, ніж здається очевидним[36]. Вона зіграла роль балерини Джой Вомак у драматичному фільмі «Джойка» режисера Джеймса Нейпіра Робертсона, де її партнеркою по знімальному майданчику стала Діане Крюгер[37][38]. 2024 року Райдер отримала роль у комедійному фільмі Ітана Коена«Люба, не треба!», знімання якого проходили в Нью-Мексико[39][40]. ля саундтреку фільму вона зняла три музичні відео — «In the Sun She Lies», «ODDWAD» та «Girl»; у двох останніх вона також з'явилася під псевдонімом «Dixie Normus»[41][42][43].

2025 року Райдер зіграла у виставі «Doom: House of Hope» режисерки Анни Імгоф у Park Avenue Armory. Постановка є сучасною політичною інтерпретацією трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта»[44][45][46]. Алекс Грінбергер з ARTnews негативно оцінив постановку, назвавши її «поверховою, нудною та безнадійною», а також зазначивши, що після вистави йому «хотілося мистецтва, сповненого життя». Водночас Грінбергер відзначив гру Райдер, написавши, що «талановита акторка Талія Райдер наживо виконала пісню Джеремая „Paradise“»[47].

2026 року Райдер отримала роль Джун Еллісон у біографічному фільмі про Фреда Астера. Головну роль у стрічці виконує Том Голланд[48].

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2020 ф Ніколи, рідко, іноді, завжди Never Rarely Sometimes Always Скайлер
2021 ф Вестсайдська історія West Side Story Тесса
2022 ф Майстер Master Амелія
2022 ф Привіт, бувай і все, що між ними Hello, Goodbye, and Everything in Between Клер
2022 ф Помста Do Revenge Габбі Бруссар
2023 ф The Sweet East Ліліан
2023 ф Дурні гроші Dumb Money Гармоні Вільямс
2023 ф Джойка Joika Джой Вомак
2024 ф Маленька смерть Little Death Карла
2025 ф Люба, не треба! Honey Don't! Корін
2026 ф In Memoriam Мора
2027 ф 4 Kids Walk Into a Bank Пейдж
с Містер і місис Сміт Mr. & Mrs. Smith місис Сміт

Театр

Рік Назва Роль Місце Прим.
2015–2016 Матильда Гортензія Театр Шуберта, Бродвей [7][6]
2023 Як захистити себе Бренді New York Theatre Workshop, Оф-бродвей [49]
2025 Doom: House of Hope Джульєтта Park Avenue Armory, Оф-бродвей [50]

Музичні відео

Список музичних кліпів
Рік Назва Виконавець Режисер Прим.
2021 «Deja Vu» Олівія Родріґо Еллі Авіталь [26]
2025 «How Does It Feel?» The Kid Laroi Calmatic [51]
«In the Sun She Lies» Lace Manhattan сама [52]
«ODDWAD» [53]
«Girl» [42]

Визнання

Нагороди та номінації
Рік Премія Категорія / нагорода Назва Результат Джерело
2020 Товариство кінокритиків Західного Нью-Йорка Прорив року Ніколи, рідко, іноді, завжди Номінація [54]
2020 Асоціація кінокритиків Індіани Найкраща акторка другого плану Номінація [55]
2021 Незалежні кінокритики Чикаго Найкраща акторка другого плану Номінація [56]
2021 Вибір критиків Найкращий молодий актор / акторка Номінація [57]
2021 Незалежний дух Найкраща жіноча роль другого плану Номінація [58]
2021 Міжнародне товариство кінознавців Найкраща акторка другого плану Номінація [59]
2021 Товариство онлайн-кінокритиків Найкраща акторка другого плану Номінація [60]
2021 Товариство кінокритиків Сіетла Найкраща акторка другого плану Номінація [61]
Найкращий молодий актор Номінація
2021 Асоціація кінокритиків району Вашингтона Найкращий молодий актор Номінація [62]

Примітки

  1. ↑ https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Talia_Ryder
  2. ↑ а б Ryder, Mimi [@mimi.ryder] (16 серпня 2019). Happy Birthday to my hero @talia.ryder love you to the 🌙 and back. #bestfriends #matilda&lavender 📸 @dkabramson. Процитовано 11 січня 2021 — через Instagram.
  3. ↑ а б Wally, Maxine (27 березня 2020). Talia Ryder on the Best Advice Steven Spielberg Gave Her. W. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 18 вересня 2022.
  4. ↑ а б Fry, Naomi (21 грудня 2023). Talia Ryder Says Yes to Adventure. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 7 квітня 2026.
  5. ↑ Talia Ryder, 'Never Rarely Sometimes Always' Star, and “CEO” of Her Family Dance Shows. W Magazine (англ.). 20 лютого 2024. Процитовано 7 квітня 2026.
  6. ↑ а б Talia Ryder (Performer). Playbill. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
  7. ↑ а б в Clement, Olivia (5 липня 2016). What Did This Mom Do When Her Daughters Begged to Audition for Broadway?. Playbill (амер.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  8. ↑ MiMi Ryder. Playbill. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  9. ↑ Silman, Anna (2026). Talia Ryder Is Bigger Than Hollywood. High Snobiety. Процитовано 27 травня 2026.
  10. ↑ (Інтерв'ю). {{cite interview}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ (Інтерв'ю). {{cite interview}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Arnold, Thomas K.; Aswad, Jem; Dawn, Randee; Garrett, Diane; Halperin, Shirley; Hendrickson, Paula; Horowitz, Steven J.; Horst, Carole; Longwell, Todd (5 серпня 2020). Variety's Power of Young Hollywood List 2020. Variety. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 18 вересня 2022.
  13. ↑ Matilda The Musical – Cast. Matilda the Musical. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  14. ↑ Barna, Ben (22 жовтня 2020). Talia Ryder on the Transition from Indies to Spielberg. Interview. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 11 січня 2021.
  15. ↑ а б Kroll, Justin (9 вересня 2020). Talia Ryder To Star In 'Hello, Goodbye And Everything In Between' For ACE Entertainment. Deadline Hollywood (амер.). Архів оригіналу за 11 липня 2022. Процитовано 11 січня 2021.
  16. ↑ Bowling, Suzanna (12 грудня 2016). Broadway Kids Speak Out Against Bullying In I Have A Voice. Times Square Chronicles (амер.). Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  17. ↑ Gans, Andrew (13 грудня 2016). 75 Broadway Kids Featured on Charity Recording of Frank Wildhorn's "I Have a Voice". Playbill. Архів оригіналу за 10 липня 2022. Процитовано 18 вересня 2022.
  18. ↑ York, Keva (28 жовтня 2020). Desperate teens embark on an interstate road trip in award-winning drama of 'abortion tourism'. ABC News (en-AU) . Процитовано 16 серпня 2026.
  19. ↑ Siegel, Tatiana (4 грудня 2019). Sundance Unveils Female-Powered Lineup Featuring Taylor Swift, Gloria Steinem, Abortion Road Trip Drama. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 4 грудня 2019.
  20. ↑ Obenson, Tambay (31 січня 2020). 'Never Rarely Sometimes Always': Eliza Hittman Was Inspired by the Flaws of '4 Months, 3 Weeks, and 2 Days'. IndieWire (амер.). Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  21. ↑ Thompson, Anne (27 березня 2020). Focus Features Sends 'Never Rarely Sometimes Always' Straight to Premium on Demand — Exclusive. IndieWire. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
  22. ↑ Film Independent Spirit Awards: 'Never Rarely Sometimes Always,' 'Minari,' 'Ma Rainey's Black Bottom,' 'Nomadland' Top Nominations. The Hollywood Reporter. Процитовано 19 березня 2024.
  23. ↑ 'Mank', 'Minari' Lead Critics Choice Awards Film Nominations; Netflix Tops Studios; Chadwick Boseman Receives 4. Deadline Hollywood. Процитовано 19 березня 2024.
  24. ↑ Nordstrom, Leigh (5 лютого 2020). Sundance 2020: Talia Ryder Breaks Through the Quiet Beauty of 'Never Rarely Sometimes Always'. Women's Wear Daily. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 18 вересня 2022.
  25. ↑ N'Duka, Amanda (16 квітня 2019). Steven Spielberg's 'West Side Story' Sets Sharks/Jets Chorus Including Riff & Rosalia. Deadline Hollywood (амер.). Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 11 січня 2021.
  26. ↑ а б Dodson, P. Claire (1 квітня 2021). Olivia Rodrigo's "Deja Vu" MV Puts a New Twist on That Love Triangle. Teen Vogue (амер.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  27. ↑ Gomez, Dessi (18 вересня 2022). ‘Do Revenge’ Cast and Character Guide (Photos). TheWrap (амер.). Процитовано 16 серпня 2026.
  28. ↑ Travis, Ben (19 березня 2022). Master. Empire. Процитовано 20 березня 2022.
  29. ↑ The Sweet East. New York Film Festival. Процитовано 19 березня 2024.
  30. ↑ Ide, Wendy (30 березня 2024). The Sweet East review – defiantly obnoxious US coming-of-age movie. the Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 16 серпня 2026.
  31. ↑ Bray, Catherine (18 травня 2023). 'The Sweet East' Review: 'Good Time' DP Sean Price Williams Hits the Road in Promising Feature Debut. Variety. Процитовано 19 березня 2024.
  32. ↑ Teeman, Tim (13 березня 2023). New York's New, Must-See Plays: 'How to Defend Yourself' and 'The Coast Starlight'. The Daily Beast. Процитовано 19 березня 2024.
  33. ↑ Goldstein, Gregg (9 вересня 2023). Busy Actor Talia Ryder on 'Dumb Money' and Keeping Dance as Part of Her Life. Variety. Процитовано 19 березня 2024.
  34. ↑ Penrice, Ronda Racha (20 січня 2024). 'Little Death' Review: Dominic Fike and Talia Ryder Steal the Show In Surrealist Hollywood Story. TheWrap (амер.). Процитовано 16 серпня 2026.
  35. ↑ Gyarkye, Lovia (25 січня 2024). 'Little Death' Review: David Schwimmer in a Darren Aronofsky-Produced Film That Trips Over Its Own Ambitions. The Hollywood Reporter. Процитовано 19 березня 2024.
  36. ↑ Zuckerman, Esther (25 січня 2024). 'Little Death' Review: David Schwimmer Is a Misogynist TV Writer Outshined by Dominic Fike and Talia Ryder. IndieWire. Процитовано 19 березня 2024.
  37. ↑ Yossman, K. J. (4 лютого 2022). First Look at Talia Ryder, Diane Kruger in Joy Womack Biopic 'Joika'. Variety (амер.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2022. Процитовано 16 жовтня 2022.
  38. ↑ Grobar, Matt (13 лютого 2024). Ballet Drama ‘Joika’ Starring Talia Ryder, Diane Kruger Acquired By Vertical. Deadline Hollywood (амер.). Процитовано 16 серпня 2026.
  39. ↑ Grobar, Matt (19 квітня 2024). Charlie Day, Billy Eichner, Gabby Beans, Talia Ryder & 9 Others Join Ethan Coen's 'Honey Don't!'. Deadline Hollywood. Процитовано 19 квітня 2024.
  40. ↑ Brody, Richard (21 серпня 2025). “Honey Don’t!” Revives the Spirit of the Coen Brothers’ Movies. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 16 серпня 2026.
  41. ↑ McCartney, Claire Valentine (24 липня 2025). Margaret Qualley Makes Her Music Debut as Lace Manhattan in Video With Talia Ryder. W Magazine (англ.). Процитовано 7 квітня 2026.
  42. ↑ а б Shadow of the City Label (6 жовтня 2025). Lace Manhattan, Dixie Normus - Girl (Official Music Video). Процитовано 7 квітня 2026 — через YouTube.
  43. ↑ Kelly, Tyler Damara (24 липня 2025). Margaret Qualley presents two Jack Antonoff-produced songs, "ODDWADD" and "In The Sun She Lies". The Line of Best Fit (амер.). Процитовано 7 квітня 2026.
  44. ↑ D’Souza, Aruna (28 лютого 2025). A Disruptor Asks, Is New York Finally Ready for 'DOOM'?. The New York Times. Архів оригіналу за 4 березня 2025. Процитовано 5 березня 2025.
  45. ↑ Bond, Justin Vivian (11 березня 2025). Anne Imhof on Love, Danger, and "DOOM". Interview Magazine (амер.). Процитовано 27 травня 2026.
  46. ↑ TALIA RYDER. Cultured Mag (амер.). Архів оригіналу за 24 січня 2026. Процитовано 27 травня 2026.
  47. ↑ Greenberger, Alex (4 березня 2025). Anne Imhof's Vapid 'DOOM' Performance Has Nothing to Say. ARTnews. Процитовано 5 березня 2025.
  48. ↑ Galuppo, Mia (1 жовтня 2026). Talia Ryder Joins Tom Holland in Fred Astaire Biopic (Exclusive). The Hollywood Reporter. Процитовано 3 жовтня 2026.
  49. ↑ How to Defend Yourself. New York Theatre Workshop. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023.
  50. ↑ Doom House of Hope. Park Avenue Armory. Процитовано 5 березня 2025.
  51. ↑ Records, Columbia (22 червня 2025). Watch The Kid LAROI's 'How Does It Feel' Video. Antimusic (англ.). Процитовано 7 квітня 2026.
  52. ↑ Spanos, Brittany (24 липня 2025). Watch Margaret Qualley Debut Musical Alter Ego Lace Manhattan. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 24 липня 2025. Процитовано 7 квітня 2026.
  53. ↑ Farrell, Margaret (24 липня 2025). Margaret Qualley Releases Two Songs As Alter Ego Lace Manhattan For Ethan Coen's Honey Don't. Stereogum. Процитовано 25 липня 2025.
  54. ↑ Awards: Our 2020 Winners. Greater Western New York Film Critics Association. 31 грудня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  55. ↑ Neglia, Matt (21 грудня 2020). The 2020 Indiana Film Journalists Association (IFJA) Winners. Next Best Picture. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 17 січня 2022.
  56. ↑ 2020 CIC Awards. Chicago Indie Critics. 28 грудня 2020. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  57. ↑ "Mank" Leads with 12 Nominations, "Minari" Follows with 10. Critics' Choice Movie Awards. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  58. ↑ 2021 Film Independent Spirit Awards Nominations Announced. Independent Spirit Awards. 26 січня 2021. Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  59. ↑ Stevens, Beth (20 лютого 2021). Dwelling in the Fuchun Mountains Wins Top Prize at 18th ICS Awards. International Cinephile Society. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  60. ↑ 2020 Awards (24th Annual). Online Film Critics Society. 19 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 18 вересня 2022.
  61. ↑ "Minari" Leads the 2020 Seattle Film Critics Society Nominations. Seattle Film Critics Society. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  62. ↑ 'Nomadland' Finds a Home with WAFCA Critics. Washington D.C. Area Film Critics Association (амер.). 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 8 лютого 2021.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).